SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2015.4(68):115-118; doi 10.15574/SP.2015.68.115 
 

Герпесвірусна інфекція у дітей, хворих на хронічний гломерулонефрит 

Круглікова І. В., Фоміна С. П., Багдасарова І. В.

ДУ «Інститут нефрології НАМН України», м. Київ 
 

Мета: вивчення інфікованості Herpesviridae дітей, хворих на гломерулонефрит, і перебігу патології нирок залежно від наявності супутньої інфекції. 
 

Пацієнти і методи. Було обстежено 110 дітей віком від 2 до 17 років — пацієнтів нефрологічного відділення. Комплекс обстеження, крім загальноприйнятих методик (клінічних, інструментальних і лабораторних), включав визначення інфікованості вірусом простого герпесу 1/2 типів, цитомегаловірусом і вірусом Епштейн—Барра. 
 

Результати. У 77,2% спостережень гломерулонефриту була властива супутня герпесвірусна інфекція. Найчастіше діагностовано інфікування вірусом Епштейн—Барра (60,9%), відносно часто у моноваріанті (41,5%). Вірус простого герпесу (1/2 тип) та цитомегаловірус здебільшого супроводжували поєднане інфікування (93,6% і 82,9% відповідно). Клінічні варіанти гломерулонефриту відрізнялися структурою інфекції: у пацієнтів з гематуричною формою переважало інфікування одним типом вірусу (40,6%); при нефротичному синдромі — поєднане ураження (56,6%), частіше виявлена цитомегаловірусна інфекція (47,8%), переважно при стероїдорезистентності (54,5% проти 41,7% при стероїдочутливості). Супутня інфекція впливала на результат гломерулонефриту, моделюючи несприятливий перебіг і сприяючи збереженню активності захворювання при гематуричній формі та стероїдорезистентному нефротичному синдромі (у 64,5% і 83,3% відповідно), раннім рецидивам стероїдочутливого нефротичного синдрому (60,0%). 
 

Висновки. Отримані дані свідчать про необхідність превентивного обстеження пацієнтів з гломерулонефритом для визначення їхнього інфекційного статусу та перегляду терапевтичного супроводу. 
 

Ключові слова: діти, гломерулонефрит, герпесвірусна інфекція. 
 

Література: 

1. Баринский ИФ, Посевая ТА, Шабалина НВ, Никитина АА. 2005. Герпес-вирусные инфекции у больных хроническим гломерулонефритом. Вопросы вирусол. 1: 35—36.

2. Казмірчук ВЄ, Мальцев ДВ. 2010. Герпесвірусні інфекції у імунокомпетентних осіб. Клин иммунол, аллергол, инфектол. 9—10: 7—16.

3. Лутошкин ИС. 2005. Клинико-патогенетическое значение и тактика лечения персистирующей герпесвирусной инфекции у детей с гормонорезистентным и гормоночувствительным вариантами нефротического синдрома. Автореф дис канд мед наук. Спец 14.00.09. М: 23.

4. Лындин АА. 2010. Герпесвирусная инфекция и ее роль в поражении почек. Рос вестн перинатол и педиатрии. 55;6: 69—77.

5. Лындин АА. 2012. Клинико-иммунологическая характеристика нефротической формы гломерулонефрита, ассоциированного с герпесвирусной инфекцией у детей и повышение эффективности его лечения. Автореф дис канд мед наук. Спец 14.00.09. М: 24.

6. Матейко ГБ. 2013. Герпесвірусні інфекції: раціональні підходи до лікування та діагностики. Клін імунол, алергол, інсектол. 8: 23—29.

7. Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча нефрологія». Наказ МОЗ України від 20.07.2005 №365. http://moz.gov.ua/ua/portal/dn_20050720_365.html.

8. Alpers ChE, Kowalewska J. 2007.Emerging paradigms in the renal pathology of viral diseases. Clinic Nephrology. 2: 6—12.

9. Bruggeman LA. 2010. Viral subversion mechanisms in chronic kidney diseases pathogenesis. Clinic Nephrology. 2: 13—19.

10. Glassock RJ, Winearls C. 2008. An epidemic of chronic kidney disease: fact or fiction? Nephrol Dial Transplant. 23: 1117—1121.