PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA.2014.1(57):56-58; doi 10.15574/PP.2014.57.56 

Стан гепатобіліарної системи у дітей раннього віку з ураженням печінки за даними ультразвукової діагностики

Шадрін О. Г., Чернега Н. Ф., Тарасюк Б. А.

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ, Україна

УДК 616.36_073.4_8_053.36

Мета — вивчити стан гепатобіліарної системи в дітей із ушкодженням печінки за даними ультразвукового дослідження.

Пацієнти та методи. Проаналізовано дані ультразвукового дослідження гепатобіліарної системи 86 дітей раннього віку, серед них 50 дітей із вродженим гепатитом (І група), 24 — із хронічним (ІІ група), 12 — із біліарною атрезією (ІІІ група) і 15 здорових дітей відповідного віку. На момент спостереження тривалість вродженого гепатиту в середньому становила 1–3 місяці, а хронічного — від 6 місяців до 3 років. Діти з біліарною атрезією обстежені у віці 2–4 місяці.

Результати. Аналіз змін ехографічної структури гепатобіліарної системи в дітей раннього віку при ушкодженні печінки вказує на високу клініко-діагностичну і прогностичну значущість ультразвукового дослідження. При вроджених гепатитах максимальне збільшення печінки спостерігається переважно за рахунок правої частки, малоактивний процес може не мати структурних змін за ультразвуковими характеристиками, а ступінь гепатомегалії не завжди співвідноситься зі ступенем важкості захворювання.

Висновки. У дітей раннього віку з хронічними гепатитами збільшення печінки є клінічним еквівалентом активності процесу.

Ключові слова: ультразвукова діагностика, ушкодження печінки, діти раннього віку.

Література: 

1. Березенко BC, Тарасюк БА. 2007. Ультразвукові критерії фіброзу печінки у дітей з хронічними гепатитами. ПАГ 4: 98—99.

2. Голобородько НВ. 2004. Роль врожденных инфекций в патологии печени. Здравоохранение 12: 24—29.

3. Хавкин АИ, Волынец ГВ. 2006. Дисфункции билиарного тракта с билиарным сладжем у детей и их коррекция препаратом хофитол. Рос вестник перинатологии и педиатрии 51;3: 29—33.

4. Kirsk DR, Coleman RE, Filston HC et al. 1984. An imaging approach to persistent neonatal jaundice. AJR 142: 461—465.

5. Kim MJ, Park YN, Han SJ et al. 2000. Biliary atresia in neonates and infants: triangular area of high signal intensity in the porta hepatis at T2-weighted MR cholangiography with US and histopathologic correlation. Radiology 215: 395—401.

6. Sokol RJ, Mack C, Narkewicz MR, Karrer FM. 2003. Pathogenesis and outcome of biliary atresia: current concepts. J Pediatr Gastroenterol Nutr 37: 4—21.

7. Kanegawa K, Akasaka Y, Kitamura E et al. 2003. Sonographic diagnosis of biliary atresia in pediatric patients using the «triangular cord» sign versus gallbladder length and contraction. Am J Roentg 181: 1387—1390.