Група лікарів із Гарвардської медичної школи поставили питання, що нового світ дізнався про статеві та гендерні відмінності у зв'язку із COVID-19?
Як виявилося, частота зараження COVID значно різниться у чоловіків та жінок. У багатьох країнах, таких як Італія, Південна Корея, Китай та США, рівень смертності, про який повідомляється, вищий серед чоловіків, ніж серед жінок. Він становить приблизно 60% всіх випадків смертей від COVID-19. В Італії близько 70% смертей від COVID зафіксовані серед чоловіків.
Цьому, звичайно, можуть бути як біологічні, так і поведінкові / соціокультурні пояснення. З біологічної точки зору є дані, що жінки мають кращі вроджені та адаптивні імунні реакції. Вони також мають більш стійку реакцію на вакцинацію та швидший кліренс вірусів та інших патогенів. Адже гени імунної функції знаходяться в Х-хромосомі.
Можуть існувати відмінності у впливі статевих гормонів (естроген, прогестерон, тестостерон) на імунну модуляцію. Естроген і прогестерон виконують імуномоделюючу роль і, як правило, краще придушують патогенні збудники, ніж тестостерон та андрогени. Деякі поточні рандомізовані клінічні дослідження вивчають здатність трансдермального естрадіолу та прогестерону зменшувати запальну реакцію та покращувати клінічні результати.
Що стосується поведінкових факторів, то в деяких країнах існують суттєві відмінності у показниках куріння між чоловіками та жінками. Можливо миття рук і, отже, ймовірність передачі вірусу відрізняється у чоловіків та жінок. Також спостерігається більша поширеність серцево-судинних захворювань серед чоловіків у порівнянні з жінками.
З іншого боку, деякі побічні ефекти пандемії у жінок можуть бути більш серйозними, ніж у чоловіків. Наприклад, жінки більше піддаються стресові, тривозі, депресії та посттравматичному стресовому розладові. Затяжний період соціальної ізоляції та тривалі стреси та тривожність у довгостроковій перспективі можуть мати більш негативні наслідки на емоційний добробут жінок у порівнянні з чоловіками. Наразі важливо докласти зусиль для моніторингу, дослідження та пом’якшення подібних станів у жінок.
Отже, клініцисти та дослідники повинні враховувати статеві та гендерні відмінності під час вивчення та догляду за пацієнтами, щоб поліпшити стан здоров'я у всіх.
Як виявилося, частота зараження COVID значно різниться у чоловіків та жінок. У багатьох країнах, таких як Італія, Південна Корея, Китай та США, рівень смертності, про який повідомляється, вищий серед чоловіків, ніж серед жінок. Він становить приблизно 60% всіх випадків смертей від COVID-19. В Італії близько 70% смертей від COVID зафіксовані серед чоловіків.
Цьому, звичайно, можуть бути як біологічні, так і поведінкові / соціокультурні пояснення. З біологічної точки зору є дані, що жінки мають кращі вроджені та адаптивні імунні реакції. Вони також мають більш стійку реакцію на вакцинацію та швидший кліренс вірусів та інших патогенів. Адже гени імунної функції знаходяться в Х-хромосомі.
Можуть існувати відмінності у впливі статевих гормонів (естроген, прогестерон, тестостерон) на імунну модуляцію. Естроген і прогестерон виконують імуномоделюючу роль і, як правило, краще придушують патогенні збудники, ніж тестостерон та андрогени. Деякі поточні рандомізовані клінічні дослідження вивчають здатність трансдермального естрадіолу та прогестерону зменшувати запальну реакцію та покращувати клінічні результати.
Що стосується поведінкових факторів, то в деяких країнах існують суттєві відмінності у показниках куріння між чоловіками та жінками. Можливо миття рук і, отже, ймовірність передачі вірусу відрізняється у чоловіків та жінок. Також спостерігається більша поширеність серцево-судинних захворювань серед чоловіків у порівнянні з жінками.
З іншого боку, деякі побічні ефекти пандемії у жінок можуть бути більш серйозними, ніж у чоловіків. Наприклад, жінки більше піддаються стресові, тривозі, депресії та посттравматичному стресовому розладові. Затяжний період соціальної ізоляції та тривалі стреси та тривожність у довгостроковій перспективі можуть мати більш негативні наслідки на емоційний добробут жінок у порівнянні з чоловіками. Наразі важливо докласти зусиль для моніторингу, дослідження та пом’якшення подібних станів у жінок.
Отже, клініцисти та дослідники повинні враховувати статеві та гендерні відмінності під час вивчення та догляду за пацієнтами, щоб поліпшити стан здоров'я у всіх.
