• Вплив препарату рекомбінантного людського інтерферону на частоту акушерської та перинатальної патології у вагітних з інфекцією сечовивідних шляхів 
До змісту

Вплив препарату рекомбінантного людського інтерферону на частоту акушерської та перинатальної патології у вагітних з інфекцією сечовивідних шляхів 

HEALTH OF WOMAN.2015.7(103):116–120; doi 10.15574/HW.2015.103.116 
 

Вплив препарату рекомбінантного людського інтерферону на частоту акушерської та перинатальної патології у вагітних з інфекцією сечовивідних шляхів 
 

Сергієнко С. М., Іщенко О. Л., Школа Л. І.

ДЗ «Луганський державний медичний університет» 
 

Проблема інфекції сечовивідних шляхів у вагітних і в теперішній час не втрачає своєї актуальності. Неефективність лікування цієї патології пов’язана із фізіологічним зниженням імунітету у таких пацієнток. Нами запропоновано додаткове використання рекомбінантного людського інтерферону для лікування вагітних з пієлонефритами.

Було обстежено 120 пацієнток із гестаційним пієлонефритом або загостренням хронічного пієлонефриту, які розвинулися в них у терміні вагітності 13–17 тиж. І групу склали 70 осіб, які отримували загальноприйняте лікування, ІІ групу сформували 50 жінок, які додатково отримували рекомбінантний людський інтерферон.

Після перенесених інфекційних захворювань нирок під час вагітності її подальший перебіг характеризується підвищенням частоти загрози переривання вагітності та передчасних пологів, гестозів і плацентарної дисфункції, у пологах є більш поширеними передчасний розрив плодових оболонок та дистрес плода. У таких пацієнток плаценти в багатьох випадках мають як ультразвукові, так і гістологічні ознаки інфікування. Розвиток протягом вагітності запальних захворювань нирок супроводжується значним поширенням серед новонароджених патології, пов‘язаної з внутрішньоутробним інфікуванням.

Додаткове застосування рекомбінантного людського інтерферону при лікуванні гестаційних або загострення хронічних пієлонефритів протягом ІІ триместру вагітності у порівнянні із загальноприйнятим лікуванням призводить до достовірного зниження частоти як акушерських ускладнень, так і перинатальної патології. 
 

Ключові слова: інфекція сечовивідних шляхів, ускладнення вагітності, внутрішньоутробна інфекція, патологія новонароджених. 
 

Література:

1. Архипова НА, Грицай ІМ, Данилків ОО. 2009. Аналіз перебігу вагітності, перинатальних утрат і стану надання спеціалізованої медичної допомоги вагітним із захворюваннями нирок. Здоровье женщины 3(39):55–58.

2. Краснопольский ВП, Тареева ТГ, Малиновская ВВ. 2004. Система иммунокоррекции при хронических инфекционно-воспалительных заболеваниях у беременных. Российский вестник акушера-гинеколога 1:36–38.

3. Меленчук ЛМ. 2011. Пренатальна оцінка стану плода у вагітних жінок з іфекційними захворюваннями сечовидільної системи: Автореф. дис. канд. мед. наук. Львів:18.

4. Никонов АП, Асцатурова ОР. 2004. Инфекции в акушерстве и гинекологии. Практическое руководство по диагностике и антимикробной химиотерапии. Методические рекомендации. Инфекции и антимикробная терапия 6;3:65–72.

5. Сидорова ИС. 2010. Прогнозирование исходов беременности и родов при остром гестационном пиелонефрите. Акушерство и гинекология 4:37–40.

6. Сухих ГТ, Ванько ЛВ. 2003. Иммунология беременности. М, Медицина:420.

7. Туманова ЛЄ, Рахубінська ВВ, Данков ОВ. 1998. Фактори, які сприяють виникненню акушерської та перинатальної патології у жінок з хронічним пієлонефритом. Педіатрія, акушерство і гінекологія 1:66–68.

8. Уджуху ВЮ, Петрунин ДД, Кубылинский АА. 2005. Суппозитории Генферон – высокоэффективный компонент комплексной терапии урогенитальных инфекций. Проблемы репродукции 4:42–48.

9. Цинзерлинг ВА, Мельникова ВФ. 2002. Перинатальные инфекции. Вопросы патогенеза, морфологической диагностики и клинико-морфологических сопоставлений. Практическое руководство. СПб, Медицина:352.

10. Юнкеров ВИ. 2002. Математико-статистическая обработка данных медицинских исследований. СПб, Изд-во ВМедА:266.