Paediatric surgery.Ukraine.2020.1(66):27-34; doi 10.15574/PS.2020.66.27
Притула В. П.^1,2, Кривченя Д. Ю.¹, Кузик А. С.³, Хуссейні С. Ф.¹, Сільченко М. І.^2
1Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
²Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ», м. Київ, Україна
³Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

Для цитування: Притула ВП, Кривченя ДЮ, Кузик АС, Хуссейні СФ, Сільченко МІ. (2020). Тактичні підходи до лікування кіст селезінки у дітей. Хірургія дитячого віку. 1(66): 27-34; doi 10.15574/PS.2020.66.27
Стаття надійшла до редакції 06. 11.2019 р., прийнята до друку 11.03.2020 р.

Тактичні підходи до лікування кіст селезінки (КС) у дітей досі залишаються суперечливими. Не розроблено чітких рекомендацій щодо лікування КС у дітей, тому що опубліковані дослідження ґрунтуються на невеликій кількості спостережень.
Мета: розробити раціональні тактичні підходи до лікування КС у дітей.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз діагностики та лікування 265 дітей у віці від 1 місяця до 18 років з КС. Прооперовано 175 (66,04%) дітей. Решта 90 (33,96%) пацієнтів знаходилися під динамічним спостереженням.
Результати. Виконано 119 (68,00%) відкритих і 56 (32,00%) лапароскопічних втручань у дітей з різною посегментною локалізацією кіст. Лапаротомну парціальну цистектомію виконано у 12 пацієнтів, парціальну цистектомію із капітонажем – у 36, парціальну резекцію селезінки – у 70 і спленектомію (при тотальному кістозному ураженні селезінки) – в однієї дитини. Рецидив кісти після відкритої корекції КС відмічено у 2 (1,68%) із 119 пацієнтів, який корегували повторною парціальною цистектомією із капітонажем при відкритій операції. Лапароскопічну парціальну цистектомію виконано у 30 пацієнтів, парціальну цистектомію із капітонажем – у 21 і парціальну резекцію селезінки – у 5 дітей. У 3 (5,36%) із 56 пацієнтів після лапароскопії відмічено рецидив кісти. Корегували рецидив КС в одному випадку лапароскопічно і у двох дітей – відкритою операцією. У 9 (7,56%) дітей після лапаротомної та у 7 (12,50%) після лапароскопічної корекції КС у віддаленому періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1–2 років.
Не оперували пацієнтів за наявності кістозного утворення у селезінці діаметром менше 20 мм (n=61). Прогресування росту кіст у цих дітей не спостерігалося. Також не оперували тих дітей, у яких розміри кіст у селезінці були від 20 до 62 мм, мали безсимптомний перебіг, і батьки не давали згоду на хірургічне лікування (n=29), але ця група малоінформативна щодо аналізу моніторингу.
За результатами дослідження запропоновано алгоритм лікування КС у дітей.
Висновки. Лікування дітей з КС залишається суперечливим. Індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанта ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду.
Парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання лапароскопічним чи відкритим способом є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічне лікування КС у дітей має обмежені показання. При КС діаметром до 20 мм раціональним є динамічне спостереження.
Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом усіх зазначених установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду дітей, батьків дітей (або їхніх опікунів).
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: кіста селезінки, діти, лікування, лапароскопія, лапаротомія, результати.

ЛІТЕРАТУРА

1. Accinni A, Bertocchini A, Madafferi S, Natali G, Inserra A. (2016). Ultrasound-guided percutaneous sclerosis of congenital splenic cysts using ethyl-alcohol 96% and minocycline hydrochloride 10%: A pediatric series. J Pediatr Surg. 51(9): 1480-1484. https://doi.org/10.1016/j.jpedsurg.2016.05.005; PMid:27320839

2. Bhandarkar DS, Katara AN, Mittal G. et al. (2011). Prevention and management of complications of laparoscopic splenectomy. Indian J Surg. 73: 324-30. https://doi.org/10.1007/s12262-011-0331-5; PMid:23024535 PMCid:PMC3208717

3. Czauderna P, Vajda P, Schaarschmidt K et al. (2006). Nonparasitic splenic cysts in children: a multicentric study. Eur J Pediatr Surg. 16: 415-9. https://doi.org/10.1055/s-2006-924748; PMid:17211790

4. Dan D, Bascombe N, Harnanan D, Hariharan S, Naraynsingh V. (2010). Laparoscopic management of a massive splenic cyst. Asian J Surg. 33(2): 103-106. https://doi.org/10.1016/S1015-9584(10)60018-8

5. Delforge X, Chaussy Y, Borrego P, Abbo O et al. (2017). Management of nonparasitic splenic cysts in children: A French multicenter review of 100 cases. J Pediatr Surg. 52(9): 1465-1470. https://doi.org/10.1016/j.jpedsurg.2017.01.054; PMid:28185630

6. Fisher JC, Gurung B, Cowles RA. (2008). Recurrence after laparoscopic excision of nonparasitic splenic cysts. J Pediatr Surg. 43: 1644-1648. https://doi.org/10.1016/j.jpedsurg.2007.12.052; PMid:18779000

7. Garza-Serna U, Ovalle-Chao C, Martinez D, Flores-Villalba E et al. (2017). Laparoscopic partial splenectomy for congenital splenic cysts in a pediatric patient: case report and review of literature. Intern J Surg Case Rep. 33: 44-47. https://doi.org/10.1016/j.ijscr.2017.02.013; PMid:28267665 PMCid:PMC5338892

8. Hassoun J, Ortega G, Burkhalter LS, Josephs S, Qureshi FG. (2018). Management of nonparasitic splenic cysts in children. J Surg Research. 223: 142-148. https://doi.org/10.1016/j.jss.2017.09.036; PMid:29433866

9. Ingle SB, Hinge CR, Patrike S. (2014). Epithelial cysts of the spleen: A minireview. World J Gastroenterol. 20(38): 13899-13903. https://doi.org/10.3748/wjg.v20.i38.13899; PMid:25320525 PMCid:PMC4194571

10. Jain P, Parelkar S, Shah H et al. (2008). Laparoscopic partial splenectomy for splenic epidermoid cyst. J Laparoendosc Adv Surg Tech A. 18: 899-902. https://doi.org/10.1089/lap.2007.0245; PMid:19105678

11. Kenney CD, Hoeger YE, Yetasook AK et al. (2014). Management of nonparasitic splenic cysts: does size really matter? J Gastrointest Surg. 18: 1658-63. https://doi.org/10.1007/s11605-014-2545-x; PMid:24871081

12. Khan Z, Chetty R. (2016). A review of the cysts of the spleen. Diagnostic Histopathology. 22(12): 479-484. https://doi.org/10.1016/j.mpdhp.2016.10.002

13. Kliegman RM, Stanton BMD, Geme JS et al. (2015). Hyposplenism, Splenis trauma, and splenectomy. Nelson Textb. Pediatr. 20th ed. 2. Philadelphia: Elsevier Health Sciences: 2410‑2.

14. Lopez JJ, Lodwick DL, Cooper JN, Hogan M et al. (2017). Sclerotherapy for splenic cysts in children. J Surg Research. 219: 1-4. https://doi.org/10.1016/j.jss.2017.05.029; PMid:29078866

15. Sinwar PD. (2014). Overwhelming post splenectomy infection syndrome – review study. Int J Surg. 12: 1314-1316. https://doi.org/10.1016/j.ijsu.2014.11.005; PMid:25463041

16. Zvizdić Z, Karavdić K. (2013). Spleen-preserving surgery in treatment of large mesothelial splenic cyst in children – a case report and review of the literature. Bosn J Basic Med Sci. 13(2): 126-128. https://doi.org/10.17305/bjbms.2013.2395; PMid:23725510 PMCid:PMC4333933