• Сучасні підходи до анестезіологічного забезпечення кесарева розтину 
ua До змісту

Сучасні підходи до анестезіологічного забезпечення кесарева розтину 

HEALTH OF WOMAN. 2016.1(107):94–98; doi 10.15574/HW.2016.107.94 
 

Сучасні підходи до анестезіологічного забезпечення кесарева розтину 
 

Ен-Дін Кім, Семеніхін А. А., Абідов А. К.

«АТ» РСНПМЦ А і Г, Ташкент 
 

Проведено об’єктивне оцінювання двох варіантів спинальної анестезії стосовно абдомінального розродження. Усього було обстежено 89 жінок, розподілених на 2 групи, віком від 21 до 36 років, без важкої екстрагенітальної патології. Люмбальну пункцію проводили не вище L2–L3, інтратекально вводили лише гіпербаричні розчини місцевих анестетиків. Пацієнткам І групи інтратекально вводили 5% розчин лідокаїну (1,2–1,4 мг/кг), у ІІ використовували 0,5% гіпербаричний розчин Лонгокаїну Хеві (0,15–0,2 мг/кг). На етапах анестезії та операції вивчали центральну гемодинаміку, функціональний стан ВНС. Оцінювали також характер ранньої постнатальної адаптації новонароджених.

Нейроаксіальна анестезія Лонгокаїном Хеві (гіпербаричний) – високоефективний і досить безпечний спосіб регіонарної анестезії, який може бути рекомендований для анестезіологічного забезпечення операції кесарева розтину. Рівень моторного блоку в I групі (ThIV) був вищий, ніж у II (ThVIII), не дивлячись на однакові умови операційного положення. Розвиток гіпотонії в I групі, що вимагала корекції вазопресорами, був у 32 (34,7%) пацієнток та у 15 (15,4%) пацієнток ІІ групи, які отримували Лонгокаїн Хеві. Більш виражений пригноблювальний вплив на гемодинаміку, ВНС справляв 5% лідокаїн і спричинював транзиторну неврологічну симптоматику. 
 

Ключові слова: нейроаксіальна анестезія, спінальна анестезія, кесарів розтин, Лонгокаїн Хеві. 
 

Література:

1. Ким Ен-Дин, Абрамченко ВВ, Куличкин ЮВ, Рулкв ВВ. 2011. Критические состояния в акушерстве и гинекологии. Ташкент–СПБ.

2. Клецкин СЗ. 1980. Проблема контроля и оценки операционного стресса на основе анализа ритма сердца с помощью ЭВМ. Автореф. дис. д-ра мед. наук. М.

3. Корячкин ВА, Страшнов ВИ. 1998. Спинномозговая и эпидуральная анестезия (пособие для врачей). СПБ.

4. Светлов ВА, Козлов СП. 1997. Спинальная анестезия: шаг назад или шаг вперед? Анестезиология и реаниматология 5:45–52.

5. Crowhurts IA. 2001. Obstetric anaesthesia and the compromised fetus. Minerva anestesiologia. 67;suppe:5:16–17.

6. Denny NM. 1995. Continuous spinal anaesthesia and cauda equine syndrome: letter. Anaesthesia 50:471. http://dx.doi.org/10.1111/j.1365-2044.1995.tb06020.x

7. Eberhart LH, Morin AM, Kranke P, Geldner G, Wulf H. 2002. Transient neurologic symptoms after spinal anesthesia. A quantitative systemic overview (meta-analysis) of randomized controlled studies. Anaesthesist 51:539–546. http://dx.doi.org/10.1007/s00101-002-0345-2; PMid:12243039

8. Rigler ML, Drasner K, Krejcie TC et al. 1991. Cauda equine syndrome after continuous spinal anesthesia. Anesth Analg 72:275–281. http://dx.doi.org/10.1213/00000539-199103000-00001; PMid:1994754

9. Vercouteren MP. 2001. Jeneral or regional anaesthesia for the obstetric critical patient. Minerva anestesiologia. 67;suppe 1:5:17.

10. Yamashita A, Matsumoto M, Matsumoto S, Itoh M, Kawai K, Sakabe T. 2003. A comparison of the neurotoxic effects on the spinal cord of tetracaine, lidocaine, bupivacaine and ropivacaine administered intrathecally in rabbits. Anesth Analg 97:512–519. http://dx.doi.org/10.1213/01.ANE.0000068885.78816.5B; PMid:12873946