• Структура та особливості психологічного компоненту паліативної допомоги 
ua До змісту

Структура та особливості психологічного компоненту паліативної допомоги 

INTERNATIONAL JOURNAL REHABILITATION AND PALLIATIVE MEDICINE.2015.2(2):43-48; doi 10.15574/IJRPM.2015.2.43 
 

Структура та особливості психологічного компоненту паліативної допомоги 
 

Жогно Ю. П.

Південноукраїнський національний педагогічний універститет імені К.Д. Ушинського, м. Одеса, Україна 
 

Паліативна допомога (ПД) хворим з обмеженим прогнозом життя, серед інших, включає психологічний супровід. Її ініціалізація припускає точну діагностику психічного статусу пацієнта, який може змінитися ще до постановки діагнозу обмеженого прогнозу життя. Протягом усього періоду надання ПД психологічний супровід є її облігатним компонентом і включає кілька тематичних розділів – цілей, досягаючи яких мультидисциплінарна команда може забезпечити необхідний обсяг і якість наданих послуг. Запропоновано огляд фахової літератури і контент-аналіз поняття «психологічний компонент паліативної допомоги». В основу дослідження було покладено мультидисциплінарний і холістичний підхід, а також пацієнт-центровану концепцію надання ПД. Визначаючи пацієнт-центрований підхід як базовий у наданні ПД, було задіяно концепцію стійкості, яка визнана ЕАПД і передбачає докорінну зміну парадигми взаємодії усіх учасників надання ПД з пацієнтом. Під стійкістю розуміють здатність пацієнта жити з невиліковним захворюванням і долати обумовлені хворобою проблеми, психологічно приймати необхідність зміни планів на майбутнє, що пов’язано з передчасним відходом з життя. Враховуючи потенційну користь даного особистісного ресурсу пацієнта, очевидно, що подібні зміни в структурі його особи набувають критичної маси в загальній проблематиці ПД і змушують звернути особливу увагу всіх учасників надання ПД, особливо в її психологічному компоненті. У ході нашого дослідження структури псіхологічного компонента паліативної допомоги було виділено чотири основні її елементи, виражені у вигляді необхідних характеристик його цілей: посередництво, комунікативність, етичність, адаптивність. 
 

Ключові слова: паліативна допомога, мультидисциплінарний підхід, хворий з обмеженим прогнозом життя, end-of-life issues, психологічний супровід, dignified death. 
 

Література: 
1. Губський ЮІ, Царенко АВ, Скорина ОО та ін. 2009. Актуальні питання впровадження системи паліативної допомоги та забезпечення прав пацієнтів з обмеженим прогнозом життя в Україні. Аналітична доповідь. Харків, Права людини: 268.

2. Губський ЮІ, Хобзей МК. 2011. Фармакотерапія в паліативній та хоспісній медицині. Клінічні, фармацевтичні та медико-правові аспекти. Київ, Здоров’я: 352.

3. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо стану функціонування паліативної та хоспісної допомого. Луганськ, Вид-во ДУ НДІ СТВ. 2013: 63.

4. Рекомендации экспертного комитета Совета Европы по организации паллиативного ухода (приняты Кабинетом Министров CE 12 ноября 2003 г. на 860-й встрече Представителей Министров). http://www.eapceast.org.

5. Сердюк АМ. 2012. Наукове забезпечення розвитку системи паліативної допомоги в Україні. Матеріали 1-го Національного Конгресу із паліативної допомоги, м. Ірпінь, 26–27 вер. 2012 р. http://www.amnu.gov.ua/index.php?p=articles&area=1&action=displa yarticle&id=39&name=aukove-zabezpechennya-rozvitku-sistemi-pal-ativno-do pomogi-v-kra-n

6. Bruera E, Hui D. 2010. Integrating Supportive and Palliative Care in the Trajectory of Cancer. Establishing Goals and Models of Care. Journal of clinical oncology. 28; 25: 4013–4017.

7. Clinical Practice Guidelines for Quality Palliative Care (National Consensus Project for Quality Palliative Care). NCP One Penn Center West, Pittsburgh, PA 15276-0100. 3rd edition. http:// www.nationalconsensusproject.org/guideline.pdf

8. Heyland DK, Cook DJ, Rocker GM et al. 2010. Defining priorities for improving end-of-life care in Canada. Canadian Researchers at the End of Life Network (CARENET). CMAJ. 182(16). http://www.ncbe.nlm.nih.gov/pubmed/20921249. – E747-52. http://dx.doi.org/10.1503/cmaj.100131. Epub 2010, Oct 4.

9. Mularsk RA. 2006. Defining and measuring quality palliative and end-of-life care in the intensive care unit. Crit Care Med. 34; 11. http://www.casadocuidar.org. br/sit e/pdfs/modulo4/modulo4_critical_care/Suppl10.pdf

10. Radbruch L, Payne S. 2009. White paper on standards and norms for hospice and palliative care in Europe. Part 1. European Journal of Palliative Care. 16(6): 278–289.

11. Clarke EB, Curtis JR, Luce JM et al. 2003. Seven End-of-Life Care Domains. Associated Quality Indicators and Related Clinician and Organizational Interventions/Behaviors. Critical Care Medicine. http://www.aacn.org/WD/ Palliative/Content/eolcare-sevenendoflifecare. content?menu=Practice

12. Singer PA, Martin DK, Kelner M. 1999. Quality End-of-Life Care: Patients’ Perspectives. JAMA. 281(2): 163–168. http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/ dow nload?doi=10.1.1.463.9782&rep=rep1&type=pdf. – doi: 10.1001/jama. 281.2.163.

13. Stjernswдrd J, Foley KM, Ferris FD. 2007. The public health strategy for palliative care. Journal of Pain and Symptom Management. 33: 486–493.

14. World Health Organization: WHO definition of palliative care. 2005. http:// www.who.int/cancer/palliative/definition/en/. Accessed January 12, 2006.