• Стан мікробіоценозу статевої системи у жінок з гнійними запальними процесами органів малого таза

Стан мікробіоценозу статевої системи у жінок з гнійними запальними процесами органів малого таза

HEALTH OF WOMAN. 2016.6(112):127–130; doi 10.15574/HW.2016.112.127 
 

Стан мікробіоценозу статевої системи у жінок з гнійними запальними процесами органів малого таза 
 

Ситнік П. О.

Одеський національний медичний університет


Мета дослідження: оцінювання стану мікробіоценозів статевої системи у жінок з гнійними запальними захворюваннями органів малого таза (ЗЗОМТ).


Матеріали та методи. Дослідження проведене протягом 2012–2015 рр. на базі КУ «МКЛ № 1» м. Одеси. Обстежено 27 жінок з верифікованими гнійними запальними процесами органів малого таза. Середній вік пацієнток склав 41,3±1,2 року. Бактеріологічний аналіз проводили на базі клінічної лабораторії КУ «МКЛ № 1» м. Одеси. Аналіз проводили з використанням класичних методик за результатами антибіотикограм. Видовий склад мікрофлори, отриманої з абсцесів, крові, гнійних виділень, дренажів та післяопераційних ран, під час операції, а також щоденно протягом першого тижня перебування у стаціонарі, було вивчено у 27 хворих.


Результати. Установлено, що серед гнійно-септичних захворювань органів малого таза у хворих переважали гнійні тубооваріальні пухлини (9 випадків або 33,3%), піосальпінкс з перфорацією (33,3%). Найбільш часто на момент оперативного втручання з рани висівали Staphylococcus epidermidis (66,7%), Staphylococcus saprophyticus (29,6%), а також Е. coli (29,6%). Рідше висівали такі бактерії, як Streptococcus fecalis (14,8%), Enterobacter aeruginosa (3,7%) та Klebsiella pneumoniae (3,7%). У 40,7% випадків у хворих мали місце мікробні асоціації різного складу, переважно представлені стафілококами та кишковою паличкою. Уже на другий день післяопераційного періоду бактеріологічні посіви були негативні, що свідчить про адекватність застосованої антибіотикотерапії.


Заключення. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування у якості базової терапії комбінації захищених пеніцилінів, які забезпечують елімінацію широкого спектра збудників, включаючи анаероби, та доксицикліну, що у перші дві доби перебування у стаціонарі вводять парентерально. Після зниження температури тіла нижче 37,5°С та нормалізації лейкограми можливий перехід на пероральне вживання антибіотиків. Вважаємо, що під час лікування ЗЗОМТ перевагу треба віддавати комбінованій антибіо-тикотерапії, при цьому для діагностики хламідій слід застосовувати високоспецифічні методи, які дають найменшу кількість хибнопозитивних результатів (ПЛР ДНК у сполученні з посівом та наступною прямою мікроскопією). Важливим є ретельне дотримання дози та тривалості призначення антибактеріальних препаратів та уникання ситуацій, коли пацієнткам із ЗЗОМТ призначають замість етіотропної терапії недостатньо обґрунтовану патогенетичну терапію (імуномодулятори, ензими, адаптогени тощо). Обговорюються перспективи подальших досліджень, пов’язані з оцінкою динаміки вмісту гострофазних білків при гнійно-септичних захворюваннях малого таза.


Ключові слова: гнійні запальні процеси органів малого таза, мікробіоценози, діагностика.


Література

1. Балакшина НГ, Кох ЛИ. 2010. Хирургическое лечение осложненных гнойных воспалительных заболеваний придатков матки. Бюллетень сибирской медицины 9;1:70–75.

2. Гусев МВ. 2010. Микробиология. М, Академия:464.

3. Лапач СН, Чубенко АВ, Бабич ПН. 2000. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. К, МОРИОН:320.

4. Макаренко ТА. 2012. Результаты органосохраняющего лечения гнойных воспалительных заболеваний придатков матки у женщин репродуктивного возраста. Эндоскопическая хирургия 18;2:38–42.

5. Наказ МОЗ України № 620 від 29.12.2003 р. «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги». Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20031229_620.html

6. Наказ МОЗ України № 676 від 31.12.2004 р. «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» Електронний ресурс. Режим доступу: http:// www. moz.gov.ua/ua/portal/dn_20041231_676.html

7. Наказ МОЗ України № 310 від 8 травня 2014 р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України» Електронний ресурс. Режим доступу: http: //www. moz. gov. ua/ua/portal/dn_20140508_0310.html

8. Подонина НМ. 2014. Оптимизация тактики лечения больных с гнойными воспалительными заболеваниями придатков матки. Вести МАНЭБ в Омской области 1(4):62–64.

9. Ситник ПА. 2015. Факторы риска и особенности клинического течения гнойно-воспалительных заболеваний придатков матки в возрастном аспекте. Современная медицина: актуальные вопросы 48–49:14–18.

10. Страховецкий ВС. 2013. Морфологические особенности гнойно-воспалительных заболеваний придатков матки. Здоровье женщины 4(80):125.

11. Moore MS, Golden MR, Scholes D, Kerani RP. 2016. Assessing Trends in Chlamydia Positivity and Gonorrhea Incidence and Their Associations With the Incidence of Pelvic Inflammatory Disease and Ectopic Pregnancy in Washington State, 1988–2010. Sex Transm Dis. 43(1):2–8. http://dx.doi.org/10.1097/OLQ.0000000000000352; PMid:26656441

12. Bondurri A, Maffioli A, Danelli P. 2015. Pelvic floor dysfunction in inflammatory bowel disease. Minerva Gastroenterol Dietol. 61(4):249–259. PMid:26603727

13. Brunham RC, Gottlieb SL, Paavonen J. 2015. Pelvic inflammatory disease. N Engl J Med. 372(21):2039–48.

14. Sordia-Hernбndez LH, Serrano Castro LG, Sordia-Piсeyro MO et al. 2016. Comparative study of the clinical features of patients with a tubo-ovarian abscess and patients with severe pelvic inflammatory disease. Int J Gynaecol Obstet. 132(1):17–19. http://dx.doi.org/10.1016/j.ijgo.2015.06.038; PMid:26431590

15. Crum-Cianflone NF. 2015. Pelvic Inflammatory Disease. N Engl J Med. 373(7):686. http://dx.doi.org/10.1056/NEJMc1507793; PMid:26267641

16. Duarte R, Fuhrich D, Ross JD. 2015. A review of antibiotic therapy for pelvic inflammatory disease. Int J Antimicrob Agents. 46(3):272–277. http://dx.doi.org/10.1016/j.ijantimicag.2015.05.004; PMid:26126798

17. Lachiewicz MP, Moulton LJ, Jaiyeoba O. 2015. Pelvic surgical site infections in gynecologic surgery. Infect Dis Obstet Gynecol. 2015:614–950. http://dx.doi.org/10.1155/2015/614950; PMid:25788822 PMCid:PMC4348594

18. Llata E, Bernstein KT, Kerani RP et al. 2015. Management of Pelvic Inflammatory Disease in Selected U.S. Sexually Transmitted Disease Clinics: Sexually Transmitted Disease Surveillance Network, January 2010-December 2011. Sex Transm Dis. 42(8):429–433. http://dx.doi.org/10.1097/OLQ.0000000000000309; PMid:26165434

19. Yang SF, Wu TF, Tsai HT et al. 2014. New markers in pelvic inflammatory disease. Clin Chim Acta. 431:118–124. http://dx.doi.org/10.1016/j.cca.2014.02.004; PMid:24525211

20. Pacheco M, Katz AR, Hayes D, Maddock JE et al. 2016. Physician Survey Assessing Pelvic Inflammatory Disease Knowledge and Attitudes to Identify Diagnosing and Reporting Barriers. Womens Health Issues. 26(1):27–33. http://dx.doi.org/10.1016/j.whi.2015.07.013; PMid:26341567