• Спосіб корекції біоценозу піхви у породіль із лейоміомою матки

Спосіб корекції біоценозу піхви у породіль із лейоміомою матки

PERINATOLOGY AND PEDIATRIC. UKRAINE. 2018.4(76):44-48; doi 10.15574/PP.2018.76.44

Тиха В. Г., Скрипченко Н. Я.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», м. Київ

Мета — удосконалити корекцію біоценозу піхви у породіль із лейоміомою матки шляхом запровадження алгоритму санації піхви з одночасним відновленням її мікроекології.

Пацієнти та методи. Проаналізовано спосіб корекції біоценозу піхви у породіль із лейоміомою матки, зокрема, санацію піхви з перших днів післяпологового періоду місцево препаратом широкого спектра дії протягом 12 днів та одночасне застосування пробіотика в середніх терапевтичних дозах протягом 1 місяця. У післяпологовому періоді обстежено 25 жінок із лейоміомою матки за місяць після пологів (основна група), яким у перші дні післяпологового періоду застосовано цей лікувально-профілактичний комплекс. Одержані результати порівняно з показниками біоценозу піхви у 20 жінок із лейоміомою (група порівняння), яким не проводили це лікування.

Результати. У жінок, які застосовували запропонований спосіб корекції біоценозу піхви, мікробний пейзаж піхви вірогідно відрізнявся, зокрема, спостерігалися нижчі показники обсіменіння умовно-патогенною мікрофлорою, своєю чергою, колонізація піхви лактобактеріями була вірогідно вищою.

Висновки. Зазначений спосіб дає змогу профілактувати розвиток інфекційно-запальних ускладнень та попередити ріст лейоматозних вузлів у післяпологовому періоді. Усе це дозволяє рекомендувати даний спосіб корекції біоценозу піхви у породіль із лейоміомою матки з перших днів післяпологового періоду.

Ключові слова: лейоміома матки, післяпологовий період, біоценоз піхви, умовно-патогенні мікроорганізми, лактобактерії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Коломійцева АГ, Скрипченко НЯ, Діденко ЛВ, Жабченко ІА. (2007). Лейоміома матки при вагітності та після пологів. Международный эндокринологический журнал. 1(7): 56—60.

2. Савицкий ГА, Савицкий АГ. (2003). Миома матки. Проблемы патогенеза и патогенетической терапии. 3-е изд. Санкт-Петербург: Элби-СПб.: 236.

3. Скрипченко НЯ. (2007). Лейоміома матки при вагітності і після пологів (патогенез ускладнень, профілактика, лікування у вагітних і породіль. Автореф. дис. … д-ра мед. наук. Київ.

4. Эфендиева ЭС, Юсупова ПМ. (2017). Современный взгляд на этиологию, патогенез и морфогенез миомы матки. Бюллетень медицинских Интернет-конференций. 7(6): 1079.

5. Myers ER, Barber MD, Gustilo-Ashby T et al. (2002). Management of uterine leiomyomata: what do we really know? Obstet Gynecol. 100: 8—17. https://doi.org/10.1097/00006250-200207000-00003; https://doi.org/10.1016/S0029-7844(02)02019-7

6. Luoto R, Kaprio J, Rutanen EM, Taipale P, Perola M, Koskenvuo M. (2000). Heritability and risk factors of uterine fibroids — the Finnish Twin Cohort study. Maturitas. 37: 15—26. https://doi.org/10.1016/S0378-5122(00)00160-2

7. Willengsen WN. (2000). Fibroids and fertility. Ned Tijdschr Geneeskd. 144(17): 789—791.

Стаття надійшла до редакції 20.08.2018 р., прийнята до друку 08.12.2018 р.

 

Підтвердіть дію на порталі med-expert.com.ua:

Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб, які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту. Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я і ознайомлені з призначеною для користувача угодою.