• Роль перинатальної патології у виникненні аспіраційного синдрому в новонароджених, його діагностика
ua До змісту

Роль перинатальної патології у виникненні аспіраційного синдрому в новонароджених, його діагностика

PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA.2015.2(62):94-96;doi10.15574/PP.2015.62.94

 

Роль перинатальної патології у виникненні аспіраційного синдрому в новонароджених, його діагностика

 

Ізюмець С. О., Ізюмець О. І., Галактіонова І. В., Мурашко Т. В.

Вінницький обласний ендокринологічний диспансер, м. Вінниця, Україна

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна

Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня, м. Вінниця, Україна

 

Мета — удосконалити діагностику, зокрема, рентгенологічну візуалізацію для встановлення ступеня тяжкості аспіраційного синдрому в новонароджених із перинатальним пошкодженням центральної нервової системи.

 

Пацієнти та методи. Обстежено 30 новонароджених, із було по 50% хлопчиків і дівчаток. Усі діти були з перинатальним пошкодженням центральної нервової системи, але залежно від супутньої патології вони були розділені на групи. Перша група — 15 новонароджених із гіпоксично-ішемічним пошкодженням центральної нервової системи та аспіраційним синдромом (дистрес-синдромом тяжкого ступеня за Downes). Друга група — 10 новонароджених із гіпоксично_ішемічним пошкодженням центральної нервової системи без супутньої патології у віці 4–14 діб. Третя група — 5 новонароджених із гіпоксично-ішемічним пошкодженням центральної нервової системи з іншою супутньою патологією. Усім новонародженим проведено рентгенографію органів грудної клітки; у віці 1–3 доби — 5 новонародженим; 4–7 діб — 17 новонародженим; 8–23 доби — 8 новонародженим. Використано патент на корисну модель «Спосіб діагностики ступеня тяжкості аспіраційного синдрому в новонароджених із перинатальним ураженням ЦНС», яку здійснюють шляхом проведення рентгенографії органів грудної клітки.

 

Результати. За допомогою рентгенологічного обстеження органів грудної клітки в новонароджених із перинатальним пошкодженням центральної нервової системи І ступінь аспіраційного синдрому виявлено у 16 (53,3%) новонароджених, ІІ ступінь — у 12 (40%) дітей, ІІІ ступінь — у 2 (6,7%) малюків. При більш ранній рентгенологічній діагностиці (до 3 діб) встановлено легкий ступінь аспіраційного синдрому без ускладнень.

 

Висновки. Визначення рентгенологічних критеріїв ступеня тяжкості аспіраційного синдрому дають можливість більш об'єктивно оцінити стан новонародженого. Рентгенологічні критерії ступенів тяжкості аспіраційного синдрому дозволяють не лише встановити правильний діагноз, але й контролювати ефективність своєчасно проведеного лікування і попередити розвиток ускладнень.

 

Ключові слова: новонароджені, аспіраційний синдром, рентгенографія органів грудної клітини, перинатальне пошкодження ЦНС.