HEALTH OF WOMAN. 2017.4(120):54–56; doi 10.15574/HW.2017.120.54

Прудніков П. М.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

Мета дослідження: вивчення ролі клініко-анамнестичних даних у розвитку та перебігу аденоміозу на сучасному етапі.

Матеріали та методи. Було проведено обстеження 110 пацієнток. В основну групу увійшли 60 пацієнток, хворих на аденоміоз різного ступеня активності та поширеності. Залежно від ступеня вираженості основних клінічних проявів, характерних для аденоміозу, всі обстежені пацієнтки з аденоміозом (n=60) умовно були розподілені на дві клінічні підгрупи: 1.1 – 38 пацієнток з клінічно активним аденоміозом; 1.2 – 22 пацієнтки з клінічно неактивним аденоміозом. У контрольну групу увійшли 50 пацієнток репродуктивного та пременопаузального віку без аденоміозу.

Результати. У результаті аналізу попередніх діагнозів на догоспітальному етапі у хворих на аденоміоз була виявлена значна різнорідність встановлених діагнозів. Так, з 60 хворих у 30 (50%) жінок цей діагноз був встановлений правильно, в 11 (18,3%) жінок аденоміоз помилково був прийнятий за міому матки, у 7 (11,7%) – за гіперплазію та поліпи ендометрія, у 4 (6,7%) – за дисфункціональні маткові кровотечі, у 2 (3,3%) – за цистаденому яєчника. Шість (9%) жінок тривалий час проходили обстеження та лікування у невропатолога, гастроентеролога, терапевта з підозрою на грижу диска, остеохондроз, коліт, спайковий процес тощо.

Заключення. На підставі клініко-анамнестичних даних та результатів гінекологічного обстеження аденоміоз було запідозрено у 48 хворих, з них підтверджено – у 28. Частка хибнопозитивних результатів становила 41%. Проте з 60 пацієнток з підтвердженим аденоміозом у клінічний діагноз дана патологія була винесена у 31. Отже, частка хибнонегативних результатів становила 48%. Чутливість методу – 51,7%, специфічність – 59%. Отримані результати необхідно враховувати під час проведення ранньої діагностики та прогнозування аденоміозу.

Ключові слова: аденоміоз, клініка, анамнез, діагностика.

Література:
1. Адамян Л.В. Эндометриозы: Руководство для врачей / Л.В. Адамян, В.И. Кулаков – М.: Медицина, 2008. – 317 с.

2. Айламазян Э.К. Генитальный эндометриоз: новые подходы к терапии: Руководство для врачей / Э.К. Айламазян, С.А. Сельков, М.И. Ярмолинская. – СПб., 2013. – 25 с.

3. Актуальные вопросы гинекологии / Под. ред. Е. В.Коханевич. – К.: ООО «Книга-плюс», 2008. – 161 с.

4. Баскаков В.П. Эндометриозная болезнь / В.П. Баскаков, Ю.В. Цвелев, Е.Ф. Кира. – Санкт-Петербург: ООО «Издательство Н-Л», 2012. – 452 с.

5. Беженарь В.Ф., Повзун С.А., Фридман Д.Б. Анализ эффективности способов получения биоптатов для гистологической верификации аденомиоза // Журнал акушерства и женских болезней. – 2012. – Т. LIV. – Вып. 4. – С. 37–39.

6. Сорокина А.В., Тотчиев Г.Ф., Токтар Л.Р. Современные подходы к генетической диагностике аденомиоза // Вестник РУДН, Серия «Медицина», Акушерство и гинекология. – 2010. – № 5. – С. 181–191.

7. Радзинский В.Е., Сорокина А.В., Жилина Н.В. Иммунологические и генетические детерминанты аденомиоза с позиции доказательной медицины // Вестник РУДН, Серия «Медицина», Акушерство и гинекология. – 2010. – № 6. – С. 138–145.