SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2018.3(91):43-47; doi 10.15574/SP.2018.91.43

Стоєва Т. В., Джагіашвілі О. В., Рижикова Т. І., Браткова Л. Б., Бондаренко Т. О.
Одеський національний медичний університет, Україна
Міська дитяча лікарня імені академіка Б.Я. Резніка, м. Одеса, Україна

Мета — визначення значущості кишкового ентеротипу з переважанням флори Prevotella при синтропних функціональних розладах (ФР) травної системи у дітей.

Матеріали і методи. Обстежено 76 дітей віком від 2,5 до 16 років. Основну групу (n=57) склали пацієнти з діагностованими ФР органів травлення, контрольну (n=19) — діти, які не мали в анамнезі захворювань травної системи. Проведено загальноклінічне обстеження та молекулярне дослідження супернатанту зразків фекалій пацієнтів за допомогою методу секвенування із визначенням маркерних генів 16S РНК Prevotella copri.

Результати. Визначено достовірну різницю між групами (χ²=5,2; р=0,02) — основною та контрольною — за наявністю представників P. сорті у супернатанті фекалій, що ідентифіковано у (61,4±6,4)% та (89,5±7,0)% пацієнтів відповідно. Загальний рівень P. copri в основній групі виявився достовірно нижчим (106,9±70,5), ніж у контрольній (260,9±22,9), р<0,05. Порівняння кількісних показників P. copri показало достеменну різницю між синтропними та ізольованими ФР: для дітей із синдромом подразненого кишечника — за високим вмістом P. copri (ВШ=0,06 (95% ДІ 0,01–0,61; р=0,018)) та мінімальною кількістю (ВШ=0,06 (95% ДІ 0,01–0,56; р=0,009)); для пацієнтів з ФР біліарного тракту — за кількістю хворих з мінімальним середнім значенням P. copri (ВШ=0,16 (95% ДІ 0,04–0,68; р=0,021)).

Висновки. При ФР травної системи у 40,4% дітей (95% ДІ 33,9–46,9; р<0,05) виявляється зниження чисельності представників Prevotella. При цьому мінімальна кількість або відсутність P. copri (р=0,009; р=0,021) асоціюється з розвитком синтропних ФР органів травлення.

Ключові слова: діти, функціональні розлади травної системи, ентеротип, Prevotella copri, синтропна патологія.

Література

1. Беляева ИА, Бомбардирова ЕП, Митиш МД и др. (2017). Онтогенез и дизонтогенез микробиоты кишечника у детей раннего возраста: триггерный механизм нарушений детского здоровья. Вопросы современной педиатрии. 16; 1: 29—38.

2. Бовбель ИЭ. (2017). Современные представления о микробиоте кишечника и возможности эффективного применения пробиотиков в практике врача-педиатра. Медицинские новости. 2: 37—43.

3. Захаренко СМ. (2017). Роль микробиоты в жизни человека и перспективы профилактического применения пробиотиков. Медицинский совет. 15: 61—67.

4. Инновационные подходы к коррекции микробиома в педиатрической практике (2016, июнь). Здоров'я України. Педіатрія. 2(37): 4—6.

5. Макарова СГ, Намазова-Баранова ЛС. (2015). Кишечная микробиота и использование пробиотиков в практике педиатра. Что нового? Педиатрическая фармакология. 12(1): 38—45.

6. Моложавая ОС, Ивахнюк ТВ, Макаренко АН, Брозь РВ. (2016). Функции кишечной микрофлоры организма в норме и при патологии. Актуальні проблеми сучасної медицини.16; 4: 333—340.

7. Нарушения микробиома и функциональная патология ЖКТ у детей: острые вопросы ежедневной практики. Материалы симпозиума (2017). Consilium Medicum. Педиатрия. 4: 59–66.

8. Смирнова ГИ, Манкурте ГР. (2015). Микробиота кишечника и атопический дерматит у детей. Российский педиатрический журнал. 18: 46–53.

9. Bull MJ, Plummer NT. (2014). Part 1: The Human Gut Microbiome in Health and Disease. Integrative Medicine: A Clinician's Journal. 13: 17—22.

10. Mandal RS, Saha S, Das S. (2015). Metagenomic surveys of gut microbiota. Genomics Proteomics Bioinformatics. 13: 148—58.

11. Kang D-W, Park JG, Ilhan ZE et al. (2013). Reduced Incidence of Prevotella and Other Fermenters in Intestinal Microflora of Autistic Children. PLoS ONE. 8; 7: 68322.

12. Sender R, Fuchs S, Milo R. (2016). Revised estimates for the number of human and bacteria cells in the body. PLoS Biol. 14: 1002533.