- Журнали
- Сучасна педіатрія
- СУЧАСНА ПЕДІАТРІЯ № 8 – 2013
СУЧАСНА ПЕДІАТРІЯ № 8 – 2013
Скачати журнал 
Читати онлайн Нам 10 лет.
12
Информационное письмо.
17
Національний цикл семінарів для лікарів-педіатрів: річний звіт.
18
Рейтинг изданий для педиатров по данным Украинского рейтингового агентства.
22
Минуты на морозе — риск простудных заболеваний.
26
Такое детское кисломолочное питание, не только можно, а и нужно давать малышам!
27
Гойда Н. Г., Моісеєнко Р. О.
Підтримка міжнародними проектами і програмами розвитку перинатальної допомоги в Україні.
30
У статті показано досвід 15-річної співпраці у рамках Українсько-Швейцарської Програми «Здоров'я матері та дитини». Висвітлено основні напрямки діяльності Програми та завдання на етапах її реалізації, а також роль Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика у здійсненні її навчального компоненту.
Ключові слова: перинатальна допомога, регіоналізація перинатальної допомоги, тренінг, симуляційний центр, перинатальний реєстр.
Бережний В. В., Козачук В. Г.
Нові можливості вакцинопрофілактики: інвазивні пневмококові захворювання, пневмонії, отити у дітей можна попередити.
32
Резюме. Пневмококові захворювання залишаються проблемою охорони здоров'я в усьому світі. Велика поширеність пневмококових інфекцій, різноманіття інвазивних серотипів, збільшення антибіотикорезистентності зумовлюють доцільність широкої вакцинації. В Україні вакцинація проти пневмококових захворювань належить до рекомендованих щеплень. Застосування пневмококових кон'югованих вакцин дозволить найближчим часом значно знизити захворюваність пневмококовою інфекцією, попередити розвиток генералізованих форм захворювання, знизити показники інвалідності і смертності.
Ключові слова: пневмококова інфекція, смертність, антибіотикорезистентність, вакцинопрофілактика, Синфлорикс™.
Горбатюк О. М., Міхнушева О. С., Стрельцова С. В.
Вивчення ефективності і безпеки застосування антистафілококового імуноглобуліну у комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань у дітей.
40
Мета: вивчення ефективності антистафілококового імуноглобуліну у комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань у дітей.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходились 90 дітей з гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин, викликаними стафілококовою інфекцією. Пацієнти основної групи (45 дітей) отримували у комплексі лікування антистафілококовий імуноглобулін.
Результати. Застосування антистафілококового імуноглобуліну сприяло більш швидкому купіруванню больового синдрому захворювання; дозволило скоротити терміни використання антибактеріальних препаратів та перебування у стаціонарі; спостерігалося зниження частоти рецидивів фурункульозу.
Висновки. Висока ефективність і добра переносимість препарату дозволяють рекомендувати його включення у загальний лікувальний комплекс гнійно-запальних захворювань м'яких тканин.
Ключові слова: діти, гнійно-запальні захворювання, антістафілококовий імуноглобулін.
Виговська О. В., Крамарьов С. О.,.Тарадій Н. М, Янковський Д. С., Димент Г. С.
Імунопатогенез Епштейн—Барр вірусної інфекції у дітей.
44
Мета: вивчити стан диференційних маркерів імунокомпетентних клітин (ІКК) у хворих із гострою Епштейн—Барр вірусною (ЕБВ) інфекцією та провести корекцію виявлених змін шляхом використання вітчизняного мультипробіотика Симбітер.
Пацієнти і методи. Досліджували експресію диференційних маркерів імунокомпетентних клітин (ІКК) CD3, CD4, CD7, CD8, CD16, CD20,CD22, CD25, CD45, CD95 та мембранні імуноглобуліни (mIg) — mIgA, mIgD, mIgM, mIgG за допомогою конфокальної лазерної скануючої мікроскопії у 45 хворих на гостру форму ЕБВ-інфекції та у 15 практично здорових дітей.
Результати. Встановлено, що при гострій формі ЕБВ-інфекції у дітей підвищена експресія маркерів CD95 у 9,8 разу, CD45 — у 4,8 разу, CD25 — у 5,5 разу, CD22 — у 7 разів, CD20 — у 3,9 разу, CD16 — у 2,9 разу, CD4 — у 2,7 разу, CD7 — у 2,6 разу, CD3 — у 1,4 разу та знижена експресія маркера CD8 у 1,3 разу. У хворих на гостру ЕБВ_інфекцію значно активована експресія mIg: mIgA — у 1,3 разу, mIgD — у 2,7 разу, mIgM — у 3,5 разу, mIgG — у 1,2 разу. Застосування комплексної терапії гострої ЕБВ-інфекції з включенням мультипробіотика «Симбітер ацидофільний концентрований» по 1 пакетику 1 раз на день впродовж місяця змінює показники експресії маркерів CD7, CD8 у бік нормалізації та знижує експресію CD4, CD16, CD20, CD22, CD25, CD45, CD95, mIgM, збільшує компенсаторно експресію mIgA, mIgG, mIgD, спрямовану на елімінацію зруйнованих та інфікованих клітин.
Висновки. Мультипробіотик Симбітер діє на Т- і В-клітинну ланку імунітету шляхом нормалізації рівня експресії диференційних маркерів основних ІКК, чинить імунорегулюючу дію, особливо при активації клітинної імунної відповіді, має імуномодулюючий ефект, який особливо виражений при недостатності клітинного імунітету.
Ключові слова: Епштейн—Барр вірусна інфекція, імунітет, мультипробіотик Симбітер, диференційні маркери, імунокомпетентні клітини, CD, мембранні імуноглобуліни, діти.
Торшхоева Л. Б., Глухарева Н. С., проф. Заплатников А. Л.
Принципы рациональной терапии острых респираторных вирусных инфекций у детей.
50
Кокоркін Д. М.
Роль та місце іригаційно-осмотичної терапії у лікуванні гострих риносинуситів у дитячому віці.
54
Мета: вивчення ефективності застосування іригаційно-осмотичної терапії (ІОТ) у комплексному лікуванні гострих риносинуситів (ГРС) у дітей.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилися 63 дитини віком 5–12 років. 30 пацієнтів основної групи отримували традиційне лікування ГРС у поєднанні з промиванням порожнини носа ізотонічним розчином морської води «Аква Маріс спрей назальний» (50 мл). 33 дитини контрольної групи отримували базовий курс антибактеріальної терапії та комплекс ІОТ: щоденне зрошування і вакуум-терапія порожнини носа гіпертонічними сольовими розчинами у поєднанні з промиванням ізотонічним сольовим розчином «Аква Маріс спрей назальний». За показаннями усі діти отримували симптоматичну терапію (анальгетики і жарознижувальні препарати).
Результати. Щоденне використання сольового спрею добре поєднувалося з вакуум-терапією навколоносових пазух гіпертонічними розчинами морської води. Поєднання базової емпіричної антибактеріальної терапії з комплексом методів ІОТ дозволило скоротити частоту прийому топічних деконгестантів і секретомуколітиків, тобто уникнути ефекту поліпрагмазії.
Висновки. Результати дослідження дозволяють рекомендувати «Аква Маріс спрей назальний» для включення у базисну схему емпіричної терапії ГРС у дітей.
Ключові слова: гострий риносинусит, іригаційно-осмотична терапія, ізотонічний сольовий розчин, гіпертонічний сольовий розчин.
Марушко Ю. В., Грачова М. Г.
Досвід застосування препарату Цефодокс у лікуванні позалікарняних пневмоній у дітей.
58
Резюме. У роботі узагальнено досвід застосування цефподоксиму проксетилу у комплексній терапії позалікарняної пневмонії у дітей різних вікових груп. Наведено дані літератури та особистих досліджень клінічної ефективності і безпеки препарату Цефодокс, зокрема у схемі ступінчастої антибіотикотерапії.
Ключові слова: пневмонія, діти, антибіотики, ступінчаста антибіотикотерапія, цефодокс.
Матейко Г. Б., Пилюк І. І.
Сучасні патогенетичні аспекти розвитку та прогнозування перебігу пневмонії у дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання (огляд літератури).
64
Резюме: Проведено аналіз літератури з актуальних питань пневмонії у дітей, що часто хворіють (проблеми діагностики і лікування, профілактики і прогнозування перебігу), а також шляхів їх вирішення.
Ключові слова: пневмонія, часто хворіючи на ГРЗ діти, патогенез, діагностика.
Бережний В. В., Марушко Т. В., Марушко Є. Ю., Герман О. Б., Романкевич І. В.
Ефективність використання різних способів введення метотрексату при лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту у дітей.
70
Мета: порівняти клінічну ефективність та безпечність метотрексату (Методжект) у хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) при різних шляхах введення препарату; дослідити вплив поліморфізму гена, що кодує метилентетрагідрофолатредуктазу (MTHFR), на частоту та виразність побічних ефектів препарату.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилося 45 хворих: 23 (51,1±7,5%) дитини отримували метотрексат перорально, 22 (48,9±7,5%) пацієнти — підшкірно. Ефективність лікування метотрексатом оцінювали через шість місяців від початку терапії. Для визначення частоти досягнення мінімального ефективного порогу концентрації метотрексату досліджували сироваткову концентрацію препарату у 15 хворих з поліартритом через годину після його застосування. Поліморфізм гена, що кодує MTHFR, досліджувався у 38 хворих. Усім хворим проводилася езофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією слизової оболонки шлунка через місяць від початку терапії метотрексатом.
Результати. Встановлено вищу клінічну ефективність підшкірного введення метотрексату порівняно з пероральним у хворих на ЮРА щодо: суглобового синдрому, лабораторних показників, концентрації препарату у сироватці крові, частоти досягнення мінімально ефективної концентрації через годину після прийому. У пацієнтів, що отримували метотрексат підшкірно, спостерігалися менш виразні запальні зміни у шлунково-кишковому тракті. Поліморфізм гена MTHFR не впливав та частоту токсичних проявів при лікуванні метотрексатом.
Висновки. Підшкірне застосування метотрексату є більш ефективним та безпечним порівняно з пероральним. Поліморфізм гена MTHFR не пов'язаний з більшою токсичністю препарату у пацієнтів з ЮРА.
Ключові слова: ювенільний ревматоїдний артрит, метотрексат, Методжект.
Ошлянська О. А., Омельченко Л. І.
Сучасний погляд на базисну терапію ревматичних хвороб у дітей.
76
У статті наведені дані літератури та власні дані щодо стану проблеми лікування ревматичних хвороб у дітей за допомогою засобів базисної хворобомодифікуючої терапії, механізмів їхньої дії, тактики вибору препаратів, небажаних ефектів лікування.
Ключові слова: діти, ревматичні хвороби, базисна терапія.
Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги дітям із хронічним вірусним гепатитом В.
83
Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги дітям із хронічним вірусним гепатитом С.
94
Квашніна Л. В., Ігнатова Т. Б., Родіонов В. П., Маковкіна Ю. А.
Підходи до лікування вегетативних дисфункцій у дітей, які перебігають з порушеннями ліпідного обміну та ендотеліальною дисфункцією.
102
Мета: вивчення ефективності «Смарт Омега® для дітей» у комплексному лікуванні дітей молодшого шкільного віку з проявами вегетативної дисфункції (ВД).
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходились 74 дитини віком від 6 до 9 років з різними формами ВД. Проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження (спектральний аналіз варіабельності ритму серця, оцінка ліпідного спектра крові, вивчення функції ендотелію імуноферментним засобом та за допомогою динаміки кровотоку у плечовій артерії). Діти основної групи (37 осіб) отримували базисну терапію і «Смарт Омега® для дітей» у віковій дозі, групи порівняння (37 осіб) — тільки базисну терапію.
Результати. У ліпідному спектрі крові у дітей з ВД відмічена дисліпідемія у вигляді підвищення рівня ХС ЛПНЩ, зниження ХС ЛПВЩ та підвищення коефіцієнта атерогеності порівняно із здоровими дітьми (при цьому у 70,2% дітей індекс маси тіла був у межах норми). При оцінці стану функції ендотелію у дітей з ВД виявлені 4 типи післяоклюзивної реакції плечової артерії (гиперергічна, гипоергічна, нормоергічна та парадоксальна), а також підвищення рівня ендотеліну 1 та недостатньо високий рівень оксиду азоту у сироватці крові, що свідчить про ендотеліальну дисфункцію та спазм судин. На тлі застосування «Смарт Омега® для дітей» спостерігалося зменшення клінічних проявів ВД, нормалізація вегетативного гомеостазу, зниження рівня ХС ЛПНЩ і зменшення КА, а також нормалізація функції ендотелію.
Висновки. Ефективність і безпечність «Смарт Омега® для дітей» дозволяє рекомендувати його у якості лікувально-профілактичного засобу при ВД у дітей.
Ключові слова: діти, вегетативна дисфункція, ліпідний обмін, ендотеліальна дисфункція, «Смарт Омега® для дітей».
Боброва В. І.
Роль мікробіоти у розвитку хронічного гастродуоденіту у дітей.
109
Мета: вивчити клініко-морфологічні особливості перебігу хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей залежно від складу мікробіоти шлунка.
Пацієнти і методи. Під нашим спостереженням було 76 дітей віком від 8 до 16 років. Для верифікації діагнозу усім дітям проводили ендоскопічне дослідження верхніх відділів травного каналу, внутрішньошлункову рН-метрію, гістологічне та бактеріологічне дослідження слизової оболонки шлунка (СОШ) та СО дванадцятипалої кишки (ДПК).
Результати. Гістологічним методом інфекцію H. pylori виявлено у 21 (27,6±5,1%) дитини. Водночас при бактеріологічному дослідження біоптату СО антрального відділу шлунка у 55 (72,4±5,1%) пацієнтів діагностували підвищену контамінацію СОШ умовно-патогенною мікрофлорою (УПМ). При збільшенні тривалості захворювання вищими були показники, що характеризують дисбіотичні порушення мікробного пейзажу шлунка. Незалежно від тривалості ХГД, була виявлена низька контамінація СОШ лактобактеріями. Контамінація Н. pylorі СОШ була виявлена у половини пацієнтів віком 14–16 років. У групі дітей 8–10 років вищим був показник, що характеризує заселення УПМ СОШ. Контамінація СОШ лактобактеріями була вищою в групі дітей 11–13 років. При запальних змінах СОШ та СО ДПК інфекція H. pylori була діагностована у 32,1±6,4% дітей, а у більшості хворих (52,8±6,9%) виявили заселення СОШ УПМ. При атрофічних змінах СОШ та СО ДПК нижчими були показники, що характеризують порушення мікробіоти шлунка. З іншого боку, серед пацієнтів з атрофічними змінами шлунка та ДПК вищим був показник заселення СОШ лактобактеріями. Хелікобактерна інфекція була виявлена у половини дітей з нормальним рівнем кислотності, а при зниженому рівні кислотності вищим був показник, що характеризує заселення СОШ УПМ. При гіперацидності у більшості хворих діагностували контамінацію СОШ лактобактеріями.
Висновки. Виявлені особливості змін мікробіоти шлунка, які впливають на формування і перебіг ХГД. Встановлені особливості мікробного заселення СОШ дозволять розробити диференційований підхід у лікуванні ХГД у дітей.
Ключові слова: діти, хронічний гастродуоденіт, діагностика, мікрофлора.
Будрейко Е. А.
Зниження апетиту та можливості його корекції у практиці дитячого ендокринолога.
113
Мета: вивчити ефективність застосування препарату «Триметабол» з метою покращення апетиту у дітей і підлітків з ендокринопатіями.
Пацієнти і методи. Обстежено 36 дітей віком 10–15 років без ознак хронічної патології ШКТ і гастроентерологічних ускладнень зі зниженням апетиту на тлі різної ендокринної патології. Усім пацієнтам проводилось комплексне обстеження і патогенетичне лікування, у т.ч. замісна гормонотерапія. 21 дитина (перша група) додатково отримувала Триметабол у дозі 5 мл три рази на день протягом місяця.
Результати. На тлі терапії у хворих обох груп зафіксована позитивна динаміка проявів основного захворювання, у тому числі гормональних і біохімічних показників. У всіх хворих першої групи покращився апетит, у 28,6% спостерігалася його повна нормалізація. У другій групі покращання апетиту відбулося лише у 40,0% хворих.
Висновки. Застосування Триметаболу у хворих з ендокринопатіями і супутнім зниженням апетиту призводить до його покращення або нормалізації, що супроводжується позитивною динамікою показників фізичного розвитку. Це свідчить про доцільність включення препарату у комплексну терапію основного ендокринного захворювання.
Ключові слова: ендокринні захворювання, діти, зниження апетиту, Триметабол.
Бєлих Н. А.
Функціонування гіпофізарно-тиреоїдної системи у дітей грудного віку в умовах дефіциту мікронутрієнтів.
119
Мета: вивчити особливості функціонування гіпофізарно-тиреоїдної системи у дітей грудного віку в умовах дефіциту мікронутрієнтів (йоду та заліза).
Пацієнти і методи. Проведено аналіз результатів скринінгу на вроджений гіпотиреоз та анемію 948 дітей. Концентрацію гемоглобіну крові визначали у всіх дітей у 9-місячному віці. Поглиблено обстежено 138 дітей (визначали рівень ТТГ, fT4, сироваткового феритину, сироваткового заліза, загальної залізозв'язувальної здатності сироватки, обчислювали коефіцієнт насиченості трансферину).
Результати. Встановлено, що рівень ТТГ<2,0 мОд/л мали лише 29,7% обстежених дітей першого року життя, у 42,7 % показник становив 2,0–4,0 мОд/л, а у 27,5% був вищим за 4,0мОд/л. Медіана ТТГ у дітей, які мали неонатальну гіпертиреотропінемією за результатами скринінгу на вроджений гіпотиреоз, статистично значуще перевищувала показник немовлят з вмістом неонатального ТТГ<5,0 мОд/л, (3,0 мОд/л проти 1,8 мОд/л, р=0,001). Середній вміст fТ4 у обстежених дітей становив 15,4±0,5 пмоль/л. Встановлено прямий кореляційний зв'язок між концентрацією fТ4 та сироваткового заліза (r=0,71), fТ4 та коефіцієнта насиченості трансферину (ρ=0,52), між рівнем fТ4 та сироваткового феритину (ρ=0,58), зворотний зв'язок між вмістом тиреотропіну та сироваткового феритину (ρ=-0,21) на першому році життя. Частота анемії була максимальною у дітей з рівнем ТТГ>4,0 мОд/л (65,8% проти 39,0% у дітей з вмістом ТТГ 2,0–4,0 мМО/л (р=0,02) та 19,5% у дітей з рівнем ТТГ<2,0 мМО/л, р=0,001).
Висновки. У регіоні йодного дефіциту наявність залізодефіцитних станів у дітей грудного віку погіршує засвоєння йоду і, як наслідок, поглиблює напружене функціонування гіпофізарно-тиреоїдної системи.
Ключові слова: діти грудного віку, йодний дефіцит, дефіцит заліза, неонатальна гіпертиреотропінемія, гіпофізарно-тиреоїдна система.
Рубіна О. С., Моравська О. А., Берцун К. Т., Арцибасова І. А., Багрій О. М., Павличенко О. В., Холод Л. П., Ніколюк А. А.
Клінічний випадок важкої гіпоглікемії у новонародженої дитини.
123
Резюме. Наведено клінічний випадок інсуліноми новонародженого. Описані ранні клінічні ознаки та діагностичні можливості при гіпоглікемії у новонароджених дітей.
Ключові слова: новонароджені, гіпоглікемія, інсулінома.
Rubina O. S., Moravska O. A., Bertsun K. T., Arcibasova I. A., Bagriy O. M., Pavlichenko A. V., Holod L. P., Nikoluk A. A.
Clinical case of severe hypoglycemia in a newborn infant.
126
The article deals with the clinical case of hypoglycemia in a newborn infant. Early clinical symptoms and diagnostic practices of hypoglycemia in a newborn infant are presented.
Key words: newborns, hypoglycemia, insulinoma.
Тяжка О. В., Левадна Л. О., Денисова С. Є., Балко Л. В.
Особливості гуморального імунітету у дітей з донозологічною алергічно обтяженою спадковістю та при атопічному дерматиті.
128
Мета: вивчити роль ІЛ-4 у патогенезі алергічних реакцій у дітей з донозологічною алергічною схильністю; визначити рівні загального IgE, IgA, IgG у дітей з алергічним захворюванням.
Пацієнти і методи. Методом ІФА вивчалися рівні ІЛ-4, IgE, IgA, IgG у сироватці крові 75 дітей раннього віку з алергічною схильністю (АС), у 25 дітей з атопічним дерматитом (АД) та у 25 здорових дітей (група контролю).
Результати. У дітей обох груп спостерігалася дизімуноглобулінемія, що проявлялася зниженням рівня сироваткового IgA та підвищенням рівнів IgE, IgG. У дітей з АД рівень IgA був достовірно нижчим (р<0,05), ніж у дітей з АС; рівні IgG, IgE у дітей обох груп були достовірно вищими (р<0,05), ніж у дітей групи контролю. У дітей, які на першому році життя знаходились на штучному вигодовуванні, вміст загального IgE у сироватці крові був вірогідно вищим (р<0,05), ніж у дітей на грудному вигодовуванні. Встановлено підвищення рівня ІЛ-4 і у дітей з АС, і у дітей з АД порівняно із здоровими дітьми, при цьому у дітей з реалізованим алергічним захворюванням даний показник був достовірно вищим (р<0,005), ніж у дітей з донозологічною алергічною схильністю.
Висновки. У дітей зі спадковою атопією вже на донозологічному етапі спостерігається вірогідне підвищення рівнів ІЛ-4 і загального IgE. Визначення рівня ІЛ-4, який відіграє важливу роль у патогенезі алергічних реакцій, можна застосовувати у якості маркера маніфестації алергічної схильності в алергічне захворювання.
Ключові слова: алергічна схильність, діти, імуноглобуліни, імунітет.
Єршова І. Б., Мочалова Г. О., Осипова Т. Ф., Осичнюк Л. М.
Патогенетичне обґрунтування удосконалення реабілітаційних заходів у дітей, які перенесли гостру нейроінфекцію.
132
Мета: удосконалення реабілітації дітей, які перенесли гостру нейроінфекцію, на основі вивчення особливостей нейрогуморального статусу.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилися 77 дітей віком від 3 до 16 років. Дітям основної групи (40 осіб) у комплекс реабілітаційних заходів було включено препарати «Hейрон», «Hоофен», ЛФК, ароматерапію. У групі контроля (37 дітей) призначалася загальноприйнята терапія. Катамнестичне спостереження за дітьми проводилося протягом двох років.
Результати. У дітей, що перенесли гостру нейроінфекцію, спостерігається підвищення рівня мет-енкефаліну і бета-ендорфіну. На тлі застосування запропонованого комплексу відбувалася швидша регресія клінічних симптомів та виразна позитивна динаміка біохімічних показників порівняно з контрольною групою.
Висновки. Включення лікарських препаратів (В-вітамінного комплексу «Нейрон», Ноофен), комплексу ЛФК, ароматерапії у склад реабілітаційних заходів у дітей, що перенесли гостру нейроінфекцію, можна вважати перспективним і патогенетично обґрунтованим.
Ключові слова: гостра нейроінфекція, діти, лікування, реабілітація.
Свистільник В. О.
Клініка епілепсій та епілептичних припадків у дітей (лекція).
135
Резюме. У статті наведено огляд існуючих класифікацій епілептичних припадків, епілепсій та епілептичних синдромів, нові пропозиції Міжнародної протиепілептичної ліги щодо удосконалення існуючих класифікацій.
Ключові слова: епілептичний припадок, епілепсія, епілептичний синдром, епілептична реакція, епілептичний розряд.
Волоха А. П.
Вірусні енцефаліти у дітей (лекція).
139
Енцефаліт — запалення паренхіми головного мозку, найчастіше викликається вірусами і маніфестує порушенням функцій нервової системи. Енцефаліт виникає внаслідок прямої інвазії збудників в ЦНС або як імуноопосередковане ураження. Енцефаліт — невідкладна клінічна ситуація у педіатричній практиці. Діагностика енцефаліту ґрунтується на клінічних даних та результатах інструментальних методів обстеження. Останнім часом суттєво покращилась етіологічна діагностика енцефалітів, хоча у багатьох випадках етіологія залишається невідомою. Герпетичний енцефаліт — найчастіший серед спорадичних енцефалітів. Емпірична терапія передбачає якомога раніше призначення ацикловіру усім пацієнтам з підозрою на енцефаліт.
Ключові слова: енцефаліт, діти, вірусні інфекції, герпетичний енцефаліт.
Яблонь О. С., Задорожна Т. Д., Саврун Т. І., Холод Л. П.
Клініко-морфологічні паралелі у дослідженні нирок недоношених новонароджених, які перенесли перинатальну гіпоксію.
145
Мета: встановити морфологічні та імуногістохімічні особливості нирок у недоношених новонароджених, які перенесли перинатальну гіпоксію, залежно від гестаційного віку.
Пацієнти і методи. У дослідження було включено 16 дітей, які перебували на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії недоношених та хворих новонароджених та померли. Діти були розподілені на три групи: 1 група — 7 недоношених дітей 27–29 тижнів гестації, які народилися у стані важкої асфіксії; 2 група — 5 недоношених дітей 23–25 тижнів гестації, які народилися з глибокою морфо-функціональною незрілістю; 3 група (порівняння) — 4 недоношені дитини 27–29 тижнів гестації, які народилися без асфіксії та померли внаслідок вроджених вад розвитку. Усім новонародженим проводилися гістологічні та імуногістохімічні дослідження.
Результати. У недоношених новонароджених виявлено значні порушення кровоплину з повнокрів'ям ниркових судин, стазами, вогнищевими і дифузними крововиливами. На тлі морфологічної незрілості визначалися патологічні зміни гістоструктури нирок у вигляді диспластичних та дистрофічних процесів. Виразність змін корелювала з важкістю перенесеної гіпоксії та гестаційним віком недоношених новонароджених.
Висновки. Порівняння клінічних та морфологічних даних, отриманих у процесі дослідження, показало суттєвий вплив перенесеної гіпоксії на незавершений нефрогенез у передчасно народжених дітей. Виявлені особливості дозволяють трактувати їх як підґрунтя для формування хронічної ниркової патології у дітей, котрі зазнали впливу тяжкої перинатальної гіпоксії та вижили.
Ключові слова: недоношені діти, гіпоксія, нирки, віментин, колаген IV типу, індекс апоптозу.
Каблукова О. К., Конопліцька А. П., Гумінська Г. С.
Клініко-діагностичне значення β2-мікроглобуліну і холінестерази у дітей із захворюваннями нирок із синдромом гематурії.
150
Мета: своєчасне виявлення порушень клітинних мембран апарату нирки та уточнення походження гематурії при захворюваннях нирок із синдромом гематурії у дітей на основі вивчення клініко-лабораторних показників.
Пацієнти і методи. Протягом 2010–2012 рр. було обстежено 84 дитини з хворобами нирок із синдромом гематурії віком від 3 до 17 років, що знаходилися на стаціонарному лікуванні. Групу контролю склали 20 дітей аналогічного віку без соматичної патології. Усі діти пройшли ретельне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження.
Результати. Вивчення біохімічних показників у дітей із синдромом гематурії показало підвищену екскрецію із сечею β2-мікроглобуліну (β2-МГ), що свідчило про пошкодження клітинних мембран проксимальних канальців, та підвищену екскрецію із сечею холінестерази (ХЕ), що вказувало на пошкодження клітинних мембран клубочкового апарату нирки.
Висновки. Вивчення показників β2-МГ та ХЕ у дітей з неуточненою гематурією дозволяє встановити, у якому саме відділі нефрона відбулося пошкодження клітинних мембран, та уточнити походження гематурії (гломерулярне чи негломерулярне).
Ключові слова: гематурія, діти, холінестераза, β2-мікроглобулін.
Сенаторова Г. С., Тельнова Л. Г., Дриль І. С., Гладков М. О., Гладкова І. М.
Порівняльна характеристика фізичного розвитку дітей шкільного віку, що мешкають у місті та у сільській місцевості.
154
Мета: оцінити фізичний розвиток школярів — мешканців міста та села Харківського регіону.
Пацієнти і методи. Проведено порівняльний аналіз антропометричних показників 612 школярів (324 хлопчики та 288 дівчаток), з яких 415 були мешканцями м. Харкова, 197 — мешканцями районів області.
Результати. Встановлено вірогідне домінування школярів із середніми показниками росту. Виявлені відмінності у вигляді переважання дівчаток з низькими показниками росту (8,5±1,9%) та хлопців з високими показниками росту (8,7±1,9%) серед міських школярів. У сільській місцевості переважали хлопці з низьким ростом (14,9±3,4%, р<0,01) порівняно з дівчатами (6,6±2,6%).
Висновки. Фізичний розвиток школярів сільської та міської місцевості має свої регіональні відмінності.
Ключеві слова: діти, школярі, фізичний розвиток.
Детская психология.
159