- Журнали
- Сучасна педіатрія
- СУЧАСНА ПЕДІАТРІЯ № 5 – 2013
СУЧАСНА ПЕДІАТРІЯ № 5 – 2013
Скачати журнал 
Читати онлайн Международный обмен опытом: как помочь детям с церебральным параличом, проживающим в различных экономических и социальных условиях.
12
Соціальний проект «Картка киянина» набирає обертів.
16
Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги дітям із хронічним гастритом.
19
Моісеєнко Р. О.
Окремі питання розвитку соціальної педіатрії в Україні.
24
Резюме. Основними аспектами соціальної педіатрії є соціальні питання формування захворювань у дітей і робота з дітьми, що потребують особливої уваги суспільства внаслідок будь-яких обмежень життєдіяльності; вплив на формування життєвого простору дитини, який би мінімізував ці життєві проблеми. Показано шляхи розвитку комплексних заходів соціальної педіатрії та діяльність уряду країни у даному напрямку.
Ключові слова: соціальна педіатрія, життєвий простір дитини, насильство, перинатальна допомога, діти з обмеженими можливостями здоров'я, медико-соціальна реабілітація.
Бобкова О. В.
Обізнаність підлітків щодо проблеми ВІЛ/СНІДу.
29
Резюме. Проведено анкетування учнівської молоді з метою виявлення рівня їхньої обізнаності щодо ВІЛ/СНІДу. За результатами дослідження зроблено висновок про необхідність створення інтегрованої системи подачі інформації підліткам з даної проблеми.
Ключові слова: підлітки, ВІЛ/СНІД, соціологічне дослідження.
Коренєв М. М., Пересипкіна Т. В., Сидоренко Т. П., Голубнича Г. І.
Метод кваліметричного дослідження організації медичного забезпечення учнів загальноосвітнього навчального закладу.
32
Стаття присвячена аналізу використання кваліметричного методу для оцінки організації медичного забезпечення учнів загальноосвітнього навчального закладу. Наведено алгоритм оцінки, надано рекомендації щодо застосування даного методу у практичній діяльності фахівців, що працюють у сфері охорони здоров'я дітей та підлітків.
Ключові слова: метод кваліметрії, медичне забезпечення, загальноосвітній навчальний заклад.
Марушко Ю. В., Гищак Т. В.
Ефективність застосування Магне-В6 при астенічному синдромі і порушеннях нічного сну у дітей.
37
Мета: визначення ефективності лікування астенічних проявів і розладів нічного сну у дітей із застосуванням препарату «Магне-В6» і вивчення його впливу на обмін мелатоніну.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилися 154 дитини віком 9–17 років. Наявність і ступінь астенічного синдрому визначали за допомогою тесту диференційованої самооцінки функціонального стану (тест САН), якість нічного сну — анкети бальної оцінки суб'єктивних характеристик сну. Рівень магнію у сироватці крові і добовій сечі визначали фотометричним колориметричним методом; рівень 6-сульфатоксимелатоніну (6-СОМТ) — методом імуноферментного аналізу в денній, нічній, добовій сечі на початку лікування і через місяць курсового прийому препарату Магне-В6.
Результати. За результатами тесту САН астенічний синдром було виявлено у 123 (79,9%) дітей. Також виявлено значну поширеність інсомнічних розладів в обстежуваній популяції. З метою лікування астенічних проявів призначали препарат Магне-В6 курсом 1–2 місяці. На тлі лікування препаратом у дітей з астенією І ст. відбувалася нормалізація усіх показників за тестом САН; при більш виразних порушеннях спостерігалася нормалізація деяких показників і достовірна тенденція до покрашення. Концентрація 6-СОМТ в сечі дітей на тлі лікування Магне-В6 мала тенденцію до підвищення в усіх хворих.
Висновки. Застосування препарату Магне-В6 дозволяє ліквідувати астенічний синдром і магнієвий дефіцит при І ст. астенії; покращити самопочуття, активність і настрій; підвищити вміст магнію в організмі при ІІ і ІІІ ст. астенії. Препарат Магне-В6 нормалізує нічний сон у 91,5% дітей з граничними станами і у 74,1% дітей з інсомнією, підвищуючи рівень мелатоніну при попередніх його низьких значеннях.
Ключові слова: астенічний синдром, розлади нічного сну, дефіцит магнію, рівень мелатоніну, Магне-В6.
Прохоров Є. В., Челпан Л. Л., Бєльська Е. А., Ходанич Н. А.
Ефективність різних варіантів антибактеріальної терапії мікробно-запальних захворювань ротоглотки у дітей.
45
Мета: порівняльне дослідження ефективності і безпечності застосування різних варіантів антибактеріальної терапії при загостренні хронічного тонзиліту (ХТ) і хронічного тонзилофарингіту (ХТФ) у дітей.
Пацієнти і методи. Під спостереженнями знаходились 88 дітей віком від 6 до 16 років. Пацієнтів із загостренням ХТ розподілили на дві групи по 44 особи у кожній. Хворі І групи у якості стартового антибіотика отримували цефалоспорин ІІ генерації «Цетил» (цефуроксим аксетил), хворі ІІ групи — азитроміцин. Усім дітям проводилось загальноклінічне, імунологічне, мікробіологічне обстеження; визначалася чутливість виділеної мікрофлори до призначених антибіотиків.
Результати. Загострення ХТ у дітей супроводжується транзиторним дисбалансом показників клітинного і гуморального імунітету, а також високою активністю прозапальних цитокінів. У понад половини дітей із загостренням ХТ іще до призначення антибактеріальної терапії мають місце бактеріологічні ознаки дисбіозу кишечнику І ступеня. Загострення ХТ у дітей зумовлене як грампозитивною (63,6%), так і грамнегативною (36,4%) флорою, що вимагає призначення антибіотиків широкого спектра дії. Встановлено високу чутливість (93,2%) усіх основних збудників ХТ до препарат «Цетил», його клінічна ефективність і безпечність у дітей з даною патологією.
Висновки. Результати дослідження дозволяють рекомендувати Цетил як препарат вибору для антибіотикотерапії загострень ХТ у дітей.
Ключові слова: діти, хронічний тонзиліт, антибіотикотерапія, Цетил.
Возможности применения препарата Тантум Верде® в практике врача-отоларинголога.
51
Корнєва В. В.
Пароксизмальна вегетативна недостатність у дітей — шляхи профілактики.
56
Наведений огляд літератури присвячений шляхам профілактики пароксизмальної вегетативної недостатності у дітей. Для профілактики пароксизмальної вегетативної недостатності доцільним є застосування препаратів Тенотену дитячого, Анаферону дитячого та вітамінно-мінерального комплексу Мультіфорт дитячий.
Ключові слова: вегетативна дисфункція, пароксизмальна вегетативна недостатність у дітей, Тенотен дитячий, Анаферон дитячий, Мультифорт дитячий.
Тяжка О. В., Ванханова Т. О., Мінченко Д. О., Мінченко О. Г.
Особливості мікробіоти та експресія генів TLR2 та TLR4 клітинами слизової оболонки порожнини рота у дітей раннього віку — пасивних курців.
61
Мета: вивчити особливості мікроекологічного профілю та експресії генів TLR2 та TLR4 клітинами слизової оболонки порожнини рота дітей раннього віку — пасивних курців.
Пацієнти і методи. У дослідження включено 109 дітей віком від 1,5 до 4,5 року, яких було розподілено на групи відповідно до кількості курців у родині. Обстеженим дітям проводилось бактеріологічне і бактеріоскопічне дослідження матеріалу зі слизової оболонки зіва та визначення експресії генів Тол-28 і Tол-4-подібних рецепторів.
Результати. У дітей — пасивних курців було виявлено схильність до надлишкового росту на слизовій оболонці порожнини рота колоній Staphylococcus aureus (у 53% дітей, які проживали з двома курцями, 43,9% тих, які проживали з одним та 25% дітей групи контролю) та Candida albicans (38,9%, 36,5% та 15,6% відповідно); було встановлено тенденцію до поєднаного надлишкового росту бактеріальної та грибкової флори. Генетичне дослідження дозволило виявити зниження середнього рівня експресії генів ТLR2 та ТLR4 клітинами букального епітелію у всіх дітей — пасивних курців, більш виразне серед дітей І групи, де показник експресії ТLR2 складав 14,1%, а ТLR4 — 63,2% від рівня у дітей, що не зазнають впливу пасивного паління. Відповідні показники експресії генів у дітей, що проживали з одним курцем, становили 18,4% та 76,4%.
Висновки. Пригнічення експресії генів ТLR2 та ТLR4 букальними епітеліоцитами у дітей — пасивних курців може бути фактором, що провокує розвиток дисбіотичних зрушень слизової порожнини рота, зокрема підвищення толерантності до умовно-патогенної флори, що вірогідно сприяє підвищеній захворюваності та формуванню хронічних вогнищ інфекції.
Ключові слова: пасивне паління, експресія генів TLR2 та TLR4, мікробіологічний профіль, слизова оболонка порожнини рота, діти раннього віку.
Тяжка О. В., Ванханова Т. О., Мінченко Д. О., Мінченко О. Г.
Особливості мікробіоти та експресія генів TLR2 та TLR4 клітинами слизової оболонки порожнини рота у дітей раннього віку — пасивних курців.
66
Мета: вивчити особливості мікроекологічного профілю та експресії генів TLR2 та TLR4 клітинами слизової оболонки порожнини рота дітей раннього віку — пасивних курців.
Пацієнти і методи. У дослідження включено 109 дітей віком від 1,5 до 4,5 року, яких було розподілено на групи відповідно до кількості курців у родині. Обстеженим дітям проводилось бактеріологічне і бактеріоскопічне дослідження матеріалу зі слизової оболонки зіва та визначення експресії генів Тол-28 і Tол-4-подібних рецепторів.
Результати. У дітей — пасивних курців було виявлено схильність до надлишкового росту на слизовій оболонці порожнини рота колоній Staphylococcus aureus (у 53% дітей, які проживали з двома курцями, 43,9% тих, які проживали з одним та 25% дітей групи контролю) та Candida albicans (38,9%, 36,5% та 15,6% відповідно); було встановлено тенденцію до поєднаного надлишкового росту бактеріальної та грибкової флори. Генетичне дослідження дозволило виявити зниження середнього рівня експресії генів ТLR2 та ТLR4 клітинами букального епітелію у всіх дітей — пасивних курців, більш виразне серед дітей І групи, де показник експресії ТLR2 складав 14,1%, а ТLR4 — 63,2% від рівня у дітей, що не зазнають впливу пасивного паління. Відповідні показники експресії генів у дітей, що проживали з одним курцем, становили 18,4% та 76,4%.
Висновки. Пригнічення експресії генів ТLR2 та ТLR4 букальними епітеліоцитами у дітей — пасивних курців може бути фактором, що провокує розвиток дисбіотичних зрушень слизової порожнини рота, зокрема підвищення толерантності до умовно-патогенної флори, що вірогідно сприяє підвищеній захворюваності та формуванню хронічних вогнищ інфекції.
Ключові слова: пасивне паління, експресія генів TLR2 та TLR4, мікробіологічний профіль, слизова оболонка порожнини рота, діти раннього віку.
Писарєв А. О.
Специфічні зміни центральної нервової системи новонароджених від матерів, інфікованих герпесвірусами.
70
Мета: встановити специфічні зміни ЦНС новонароджених від матерів, інфікованих герпесвірусами.
Пацієнти і методи. У динаміці раннього неонатального періоду комплексно обстежено 320 новонароджених, з них 280 дітей (основна група) народились у жінок, інфікованих герпесвірусами (ЦМВ, ВГЗ 2 типу). Контрольну групу склали 50 новонароджених від соматично здорових жінок. У періоді адаптації на першу та п'яту добу життя у всіх новонароджених проведені ультразвукові дослідження головного мозку. Під час нейросонографії досліджували показники вентрикулометрії: ширина 3-го шлуночка, передніх і задніх рогів та тіла бокових шлуночків, шлуночковий індекс, висота основної цистерни; також вивчали наявність асиметрії, інтравентрикулярних крововиливів, лейкомаляції, іншої патології.
Результати. Серед дітей, народжених від інфікованих герпесвірусами матерів, виявлено високу частоту неврологічних порушень. Це пояснюється структурними змінами ЦНС, переважно за рахунок набряку і ВШК, порушеннями церебральної гемодинаміки, що пов'язано як з гіпоксичним ураженням ЦНС, так і з дією інфекційних чинників, про що свідчать більш виразні нейросонографічні зміни структур головного мозку у дітей від матерів зі поєднанням двох інфекцій.
Висновки. Наявність ехопозитивних включень та поренцефалічних псевдокіст у перивентрикулярних ділянках, поряд зі структурними змінами головного мозку, можна вважати специфічними маркерами внутрішньоутробного інфікування вірусом герпесу звичайного 2 типу, а наявність ехопозитивних включень та кальцифікатів у перивентрикулярних ділянках — специфічними маркерами внутрішньоутробного інфікування цитомегаловірусом.
Ключові слова: герпесвірусна інфекція, новонароджений, центральна нервова система, нейросонографічне дослідження, мозкова гемодинаміка.
Юліш Є. І.
Противірусна терапія у лікуванні гострих респіраторних захворювань у дітей.
75
У роботі представлені методи етіопатогенетичної лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей. Розглянуто значення рекомбінантних α-2β-інтерферонів у терапії цієї категорії захворювань.
Ключові слова: вірусні респіраторні інфекції, діти, рекомбінантні інтерферони.
Марушко Ю. В., Московенко О. Д., Брюзгіна Т. С.
Ефективність сиропу Первоцвіту в лікуванні гострих бронхітів у дітей.
80
Мета: порівняльне дослідження ефективності рослинного та синтетичного відхаркувальних препаратів у комплексній терапії гострих бронхітів у дітей.
Пацієнти і методи. Під спостереженням було 75 дітей віком від 4 до 15 років з клінічними проявами гострого простого бронхіту. Діти першої групи (n=40) у комплексній терапії отримували препарат Гербіон сироп Первоцвіту у віковому дозуванні; діти другої групи (n=35) приймали амброксол. Стан пацієнтів оцінювали на момент госпіталізації та на 3-й, 5-й, 7-й 10-й день терапії. Ефективність покращення дренажної функції легень оцінювали за допомогою пікфлоуметрії. Показники жирнокислотного спектру досліджувалися у конденсаті видихуваного повітря (КВП) методом газорідинної хроматографії.
Результати. В обох групах спостерігалося покращання загального стану пацієнтів вже на третю добу лікування. Протягом 10 днів терапії ліквідація всіх симптомів бронхіту відбулася у 92,5% дітей першої групи та у 91,7% другої, що свідчить про однаково високу ефективність досліджуваних відхаркувальних препаратів. Препарат Гербіон сироп Первоцвіту добре переносився хворими, побічні явища не виявлені.
Висновки. Препарат Гербіон сироп Первоцвіту є високоефективним та безпечним відхаркувальним засобом, його ефективність не поступається синтетичному препарату амброксолу; встановлено позитивний вплив препарату на жирнокислотний спектр КВП, що свідчить про покращення властивостей сурфактанту у дітей з гострими бронхітами.
Ключові слова: гострий бронхіт, відхаркувальний препарат, сироп первоцвіту, конденсат видихуваного повітря, ефективність.
Стриж В. А.
Азитроміцин — препарат вибору в терапії загострень бронхіальної астми і рецидивного гострого обструктивного бронхіту у дітей.
85
Мета: оцінити клінічну ефективність та безпечність застосування азитроміцину (Азимед суспензія) у дітей із загостренням бронхіальної астми (БА) або з рецидивом гострого обструктивного бронхіту (рецидивний бронхіт), визначити його вплив на контроль симптомів астми.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходились 40 хворих із загостренням БА (14 дітей) і ОБ (26 дітей). Методом сліпої рандомізації хворих кожної нозології порівну розділили на дві групи: I група отримувала стандартне лікування, без включення антибіотиків; II група додатково отримувала Азимед суспензію протягом трьох днів.
Результати. Бактеріологічні дослідження підтвердили припущення про наявність порушень у дітей еубіозу слизових оболонок верхніх дихальних шляхів за рахунок переважання умовно-патогенної і патогенної флори. На тлі терапії АЗМ спостерігалася санація верхніх дихальних шляхів, а також більш виразний терапевтичний ефект лікування основного захворювання. Протягом триденного курсу АЗМ відбулося відновлення резервів адаптації та зниження напруги у системі імунітету за рахунок відновлення фагоцитарної активності, кількості і функції окремих клітин.
Висновки. Персистуюча бактеріальна інфекція є тлом формування частих і/або тривалих загострень БА і каскаду рецидивів ОБ у дітей. Індивідуальна диференційована етіопатогенетична терапія дозволяє купірувати інфекційний процес і тим самим запобігти формуванню сенсибілізації та хронічної гіпереактивності дихальних шляхів. Висока ефективність та переносимість, хороші органолептичні властивості, зручний режим прийому дозволяють рекомендувати АЗМ у якості препарату першого вибору для лікування неускладнених загострень БА і рецидивів ОБ у дітей.
Ключові слова: бронхіальна астма, обструктивний бронхіт, загострення, персистуюча бактеріальна інфекція, азитроміцин.
Юрочко Федір
Рецидивуючі респіраторні інфекції у дітей.
91
Рецидивні респіраторні інфекції становлять складну проблему сучасної педіатрії. Розглянуто напрямки диференційної діагностики, лікування та профілактики рецидивних респіраторних інфекцій у дітей.
Ключові слова: респіраторна інфекція, рецидив, діагностика, лікування, профілактика.
Кехіопуло О. І., Конюшевська А. А., Франчук М. А., Золото І. С., Лазаренко О. О.
Системні кортикостероїди (Ректодельт 100) у невідкладній терапії гострого обструктивного бронхіту у дітей раннього віку.
97
Мета: дослідження ефективності Ректодельту 100 у дітей раннього віку з важким і середньоважким перебігом гострого обструктивного бронхіту.
Пацієнти і методи. У дослідження було включено 25 дітей віком від 6 місяців до 3-х років. Ректальні свічки Ректодельт 100 призначались за преднізолоном з розрахунку 5 мг/кг маси у тих випадках, коли інгаляційний шлях введення ліків для зняття обструкції був неможливий через різкий неспокій дитини, блювоту, негативне ставлення.
Результати. На тлі терапії Ректодельтом 100 відмічена швидка і значна позитивна динаміка: частота дихання нормалізувалася у 8 (32%) дітей вже через 30 хвилин після його застосування, у 12 (48%) дітей — через 1–3 години, у 5 (20%) дітей — через 24 години. Протягом 1–2 діб застосування препарату відбувався достовірний регрес ознак бронхообструкції. Побічні та алергічні реакції на прийом препарату не спостерігалися.
Висновки. Висока ефективність, безпечність та зручність застосування дозволяють рекомендувати використання препарату Ректодельт 100 в екстрених випадках, при важкій і средньоважкій обструкції бронхів у дітей.
Ключові слова: діти раннього віку, бронхообструкція, невідкладна допомога, системні кортикостероїди, ректальні свічки.
Корнєва В. В., Бережний В. В.
Ефективне рішення проблеми алергії у практиці дитячого гастроентеролога.
100
Показано особливості проявів алергічних реакцій гастроінтестинального характеру у дітей. Проаналізовано ефективність антигістамінних препаратів у терапії цих станів. Відмічено ефективність та перспективність застосування препарату вітчизняного виробництва дезлоратадину (Едем) у комплексній терапії алергічних захворювань.
Ключові слова: алергія, гастроінтестинальна алергія, дезлоратадин, Едем, діти.
Бурбела Е. І.
Конституційні особливості дітей шкільного віку з контрольованою бронхіальною астмою.
105
Мета: проаналізувати конституційно обумовлені соматичні особливості організму дітей, хворих на бронхіальну астму (БА).
Пацієнти та методи. Проведено комплексне медико-антропометричне обстеження 59 дітей з БА. Фізичний розвиток дітей визначено методом оцінки антропометричних параметрів за статево-віковими шкалами регресії, що враховує три основні параметри фізичного розвитку: довжину і масу тіла та окружність грудної клітки, а також співвідношення між цими показниками у процесі росту і розвитку дитини. Конституційне типування проведено антропометричним способом відповідно до класифікації М.В. Черноруцького з визначенням індексу Піньє.
Результати. Аналіз антропометричних показників засвідчив наявність дисгармонічності фізичного розвитку в більшості дітей із БА та переважання макросомного соматипу при астенічній тілобудові, що, очевидно, є проявом надлишкової маси тіла. Більш виразні відхилення виявлено у хлопчиків.
Висновки. Фізичний розвиток як комплекс морфофункціональних властивостей організму характеризує рівень його біологічного розвитку і є одним з важливих компонент, які визначають стан здоров'я дитини.
Ключові слова: діти, бронхіальна астма, соматотип, фізичний розвиток.
Марушко Ю. В., Шеф Г. Г., Мовчан О. С.
Ефективність та безпечність застосування цефподоксиму проксетилу в складі ступінчастої антибіотикотерапії позалікарняної пневмонії у дітей із обтяженим алергічним анамнезом та супутньою алергічною патологією.
110
Мета: вивчення ефективності та безпечності використання препарату цефподоксиму проксетилу в складі ступінчастої антибіотикотерапії у хворих на позалікарняну пневмонію дітей, що мають супутні алергічні захворювання чи обтяжений алергічний анамнез.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилася 31 хвора на позалікарняну пневмонію дитина. Середній вік хворих склав 6,1±0,2 року. Усім дітям було призначене лікування антибіотиками у вигляді «ступінчастої терапії»: цефтріаксон внутрішньовенно з переходом на пероральний цефподоксиму проксетил (Цефодокс). Загальний курс антибіотикотерапії становив 10 днів. За потреби додатково призначалася жарознижувальна, інгаляційна, муколітична терапія препаратами амброксолу або карбоцистеїну, при зменшенні симптомів інтоксикації та нормалізації температури тіла — дренажний масаж та лікувальна фізкультура. Обстеження проводилось напочатку і наприкінці лікування.
Результати. Застосування цефподоксиму проксетилу у схемі ступінчастої терапії позалікарняної пневмонії було ефективним, не викликало алергічних реакцій або погіршання перебігу коморбідних алергічних захворювань та не впливало на рівень загального імуноглобуліну Е у сироватці крові, що свідчить про безпечність застосування препарату у дітей даної групи.
Висновки. Препарат Цефодокс є ефективним та безпечним засобом при застосуванні у дітей на тлі обтяженого алергічного анамнезу чи супутніх алергічних захворювань.
Ключові слова: цефподоксиму проксетил, діти, пневмонія, алергія, Цефодокс.
Аряєв М. Л., Сеньковська Л.І ., Шевченко І. М.
Результати клінічної апробації препарату Fluvir® у дітей дошкільного і шкільного віку з рецидивними захворюваннями верхніх дихальних шляхів.
116
Мета: перевірка гіпотези щодо профілактичної ефективності пробіотиків (Fluvir®) у дітей з рецидивними захворюваннями верхніх дихальних шляхів.
Пацієнти і методи. Проведено порівняльне контрольоване дослідження у паралельних групах, відібраних методом стратифікованої рандомізації серед дітей дошкільного і шкільного віку. Основну групу склали 20 дітей, які протягом місяця отримували Fluvir® з профілактичною метою. Контрольну групу склали 20 дітей, що не застосовували лікарських препаратів.
Результати. На тлі прийому препарату Fluvir® відносний ризик захворювання органів дихання знижувався на 87% (95% ДИ 49–97), шанси захворювання відносно контрольної групи склали 0,04 (95% ДИ 0,01–0,22). У групі дітей, що отримували Fluvir®, спостерігався лише легкий перебіг захворювання.
Висновки. Препарат Fluvir® зарекомендував себе як ефективний та безпечний засіб профілактики респіраторних епізодів у дітей з рецидивними захворюваннями верхніх дихальних шляхів.
Ключові слова: діти, рецидивні захворювання верхніх дихальних шляхів, профілактика, пробіотики, Fluvir®.
Проф. Вавилова В. П., гл. врач Крекова Н. П., врач Сечная Е. В., зав. отд. Березина Т. А., врач Капелина Л. Л., зав. отд. Караульнова Т. А., врач Вайман О. А., врач Чернюк О. С., врач Вавилова Т. А.
Современные возможности профилактики респираторных инфекций в образовательных дошкольных учреждениях.
120
Ермакова И. Н., Мизерницкий Ю. Л.
Карбоцистеин (Флюдитек) в комплексной терапии рецидивирующих респираторных инфекций нижних дыхательных путей у детей.
123
Изучены сравнительные характеристики препарата карбоцистеина (Флюдитек) и отхаркивающих растительных средств у 78 детей в возрасте от 2 до 17 лет с рецидивирующими респираторными инфекциями (РРИ) нижних дыхательных путей. Выявлено, что средние показатели длительности течения обострения рецидивирующих инфекций нижних дыхательных путей, продолжительности продуктивного кашля и срока госпитализации в основной группе детей, получавших карбоцистеин, были достоверно ниже (р<0,05), чем у детей группы сравнения, получавших растительные отхаркивающие препараты. Кроме того, у детей основной группы отмечена тенденция к уменьшению сухих хрипов, мелкои среднепузырчатых хрипов, непродуктивного кашля и общей длительности кашля. Анализ полученных данных позволяет утверждать, что эффективность мукоактивной терапии в основной группе исследования выше, чем в группе сравнения. При назначении карбоцистеина продолжительность заболевания и госпитализации снизилась 11,4 раза; муколитический и мукорегулирующий эффект на фоне применения данного препарата оказался в 1,5 раза выраженнее, чем в группе сравнения.
Ключевые слова: рецидивирующие инфекции нижних дыхательных путей, муколитики, фитотерапия, Флюдитек, дети.
Карпова Е. П., Тулупов Д. А., Усеня Л. И., Божатова М. П.
Симптоматическая терапия круглогодичного ринита у детей.
129
Авраменко І. Ю., Жук М., Кавалєц В., Гнатейко О. З., Ковальський Р. Я.
Що відомо про ізольований некомпактний міокард?
133
Резюме. За класифікацією ВООЗ ізольований некомпактний міокард віднесений до групи некласифікованих кардіоміопатій. Ця кардіоміопатія виникає у результаті порушення ущільнення міокарда в процесі ембріогенезу. У роботі представлено огляд літератури та наведено складний для діагностики випадок пацієнта із синдромом некомпактного міокарда лівого шлуночка.
Ключові слова: вроджені вади серця, кардіоміопатї, ізольований некомпактний міокард.
Нагорна Н. В., Дубова Г. В., Бордюгова О. В., Пшенична О. В., Муравська І. Ю., Кислиця В. М., Бурка О. О., Біломеря К. В.
Симпатико-вагальний баланс у дітей з вегето-судинною дисфункцією і можливість його корекції.
140
Мета: вивчення показників вегетативного статусу у детей; оцінка вегетостабілізуючого ефекту та клінічної безпечності препарату «Ноофен» у детей с вегето-судинною дисфункцією (ВСД).
Пацієнти і методи. Пі спостереженням знаходились 115 дітей віком 7–16 років. Комплекс обстеження включав збір і аналіз скарг за спеціально розробленим запитальником; вимір артеріального тиску (АТ); стандартну электрокардіографію (ЕКГ); 24-годинне моніторування ЕКГ та АТ з оцінкою варіабельності ритму серця. Вегетативний статус оцінювали на підставі показників вихідного вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення діяльності. Для подальшого дослідження були відібрані 72 дитини з ВСД. Групу «Комплексне лікування» склали 37 дітей з ВСД за кардіальним (20 чол.) і гіпертензивним (17 чол.) типом; «Комплексне лікування + Ноофен» — 35 дітей з ВСД за кардіальним (21 чол.) і гіпертензивним (14 чол.) типом.
Результати. У всіх школярів з ВСД виявлено порушення симпатико-вагального балансу різної спрямованості та ступеня. Включення ноофену підвищило ефективність лікування, що підтверджувалося більш швидкою й виразною позитивною динамікою самопочуття, зменшенням впливу симпатичного відділу ВНС на діяльність серця, відновленням фізіологічних показників ЧСС і АТ.
Висновки. Вегетостабілізуючий ефект ноофену є підставою для рекомендацій його включення у комплекс лікувально-реабілітаційних заходів пацієнтів з ВСД, які мають симпатикотонію.
Ключові слова: діти, вегето-судинна дисфункція, вегетативний статус, ноофен.
Каладзе М. М., Зюкова І. Б.
Стан стрес-реалізуючої системи у дітей з артеріальною гіпертензією.
147
Мета: вивчення стану гіпофізарно-наднирникової системи у дітей з артеріальною гіпертензією (АГ).
Пацієнти і методи. У дослідження було включено 132 дитини з АГ віком 12–16 років. У контрольну групу увійшли 20 здорових дітей. Пацієнти були розподілені на дві групи: лабільна АГ — 71 (54%) и стабільна АГ — 61 (46%). Усім дітям проводили загальноклінічні і лабораторні дослідження, визначення рівня адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортизолу у сироватці крові, добове моніторування артеріального тиску.
Результати. Встановлені зміни у стрес-реалізуючій системі організму у дітей з АГ, що проявлялися пригніченням продукції АКТГ, посиленням секреції кортизолу. Найбільш виразні зміни спостерігалися у дітей зі стабільною АГ та в осіб чоловічої статі.
Висновки. Виявлені у дітей з АГ зміни притаманні хронічному стресу, є захисною реакцією організму і свідчать про перенапруження нейроендокринного каналу регуляції.
Ключові слова: артеріальна гіпертензія, гормональна регуляція, адренокортикотропний гормон, кортизол, стрес, діти.
Юліш Е. І.
Метод відновлення мікробіоти кишечнику при діареях у дітей.
151
Резюме. У роботі розглядаються питання діареї у дітей, їх причини, підходи до діагностики, принципи терапії та корекції дисбактеріозу кишечнику.
Ключові слова: діти, діарея, Ентерол.
Чернега Н. В., Денисова М. Ф.
Динаміка якості життя у дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит В, під впливом оптимізованої терапії.
156
Мета: покращити якість життя дітей із хронічним вірусним гепатитом В (ХГВ) у фазі реплікації шляхом оптимізації патогенетичної терапії.
Пацієнти та методи. Обстежено 70 хворих на ХГВ у фазі реплікації віком від 6 до 18 років. Перша група (30 хворих) отримувала стандартне лікування; друга група (20 хворих) додатково отримувала урсодезоксихолеву кислоту («Урсофальк»); третя група (20 хворих) додатково отримувала урсодезоксихолеву кислоту та препарат «Тивортин аспартат». Ефективність терапії оцінювали в динаміці лікування та в катамнезі через три місяці. Якість життя вивчали за допомогою анкет, рекомендованих ВОЗ, і спеціалізованого опитувальника гастроентерологічних хворих GSRS.
Результати. У хворих на ХГВ дітей установлено зміни всіх компонентів фізичного здоров'я та погіршення психологічного стану. Зниження якості життя хворих на ХГВ, насамперед, відбувається внаслідок больового синдрому, який зникає при включенні в стандартну терапію урсодезоксихолевої кислоти. Включення в терапію препарату «Тивортин аспартат» покращує настрій хворої дитини, підвищує життєву активність і працездатність за рахунок стимуляції соматотропного гормону гіпофіза.
Висновки. Хронічний вірусний гепатит В у фазі реплікації у дітей з тривалим перебігом супроводжується погіршенням якості життя. Виразність порушень залежить від ступеня активності запального та інфекційного процесу, віку, статі та індивідуальних психофізіологічних особливостей дитини. Включення в схему лікування препаратів «Урсофальк» і «Тивортин аспартат» дозволяє значно покращити якість життя хворих.
Ключові слова: діти, якість життя, хронічний гепатит, лікування.
Марушко Ю. В., Тодика Ю. І., Полковниченко Л. М.
Корекція порушень моторно-евакуаторної функції шлунка у дітей.
162
Мета: оцінити ефективність застосування домперидону (Домрид®) у дітей з порушенням моторно-евакуаторної функції шлунка.
Пацієнти і методи. Під спостереженням перебувало 29 дітей (15 дівчаток і 14 хлопчиків) віком 6–15 років з клінічними ознаками порушення моторики верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Усім дітям проводився збір скарг, анамнезу захворювання, загальний клінічний огляд, лабораторне та інструментальне дослідження. Функціональне ультрасонографічне обстеження шлунка виконувалося натщесерце та з наповненням шлунка рідиною (теплий солодкий чай) в об'ємі 300–500 мл залежно від віку з використанням секторного перетворювача частотою 3,5–5,5 МГц, у положенні пацієнта на спині, на правому боці, лівому боці, стоячи. Всім дітям призначався препарат домперидону Домрид® у вигляді оральної суспензії курсом чотири тижні.
Результати. За даними лабораторного обстеження достовірних патологічних змін у показниках обстежуваних дітей не виявлено. При ультрасонографії органів черевної порожнини у 8 (27,6%) пацієнтів було виявлено ознаки порушення моторики гепатобіліарної системи у вигляді дискінезії жовчного міхура. Інтенсивність клінічних симптомів зменшувалася вже на третю добу прийому препарату домперидону, значне покращання самопочуття зазначили більшість пацієнтів вже на другому тижні терапії. Відмічено добру переносимість та зручність застосування препарату домперидону.
Висновки. Встановлено ефективність курсового призначення препарату домперидону у вигляді суспензії (Домрид) дітям з функціональними порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка, що підтверджувалося позитивною клінічною симптоматикою та нормалізацією моторики шлунка за даними ультрасонографії.
Ключові слова: діти, моторика, шлунок, гастроезофагеальний рефлюкс, дуоденогастральний рефлюкс, домперидон.
Козакевич В. К.
Використання сучасних функціональних адаптованих молочних сумішей вітчизняного виробництва при закрепах та дисбіозі кишечника у дітей першого року життя.
167
Мета: вивчення та оцінка клінічної ефективності використання молочної суміші «Малютка premium 1» з пребіотиками та нуклеотидами у харчуванні дітей перших місяців життя.
Пацієнти і методи. Основну групу склали 30 дітей віком від 10 днів до 3 місяців, які отримували молочну суміш «Малютка premium 1». У 20 дітей основної групи мало місце поєднання різних варіантів гастроінтестинальних дисфункцій. Групу порівняння склали 24 дитини, які знаходилися на штучному вигодовуванні іншими сумішами. Тривалість спостереження становила 30 днів.
Результати. Введення до раціону суміші «Малютка premium 1» призвело до зниження частоти виникнення, а наприкінці спостереження — і до зникнення, симптомів кишкових кольок. Також на тлі застосування суміші спостерігалося покращання консистенції калових мас, збільшення частоти випорожнень, підвищення вмісту біфідобактерій у мікрофлорі кишечника немовлят. Відмови від суміші та алергічних реакцій на її застосування не зафіксовано.
Висновки. Застосування адаптованої молочної суміші «Малютка premium 1» є оптимальним в умовах організації профілактичної допомоги дітям перших місяців життя, які знаходяться на штучному вигодовуванні, а також дітям, які потребують профілактики або лікування мінімальних шлунково-кишкових дисфункцій.
Ключові слова: діти грудного віку, штучне вигодовування, функціональні розлади травлення, адаптована молочна суміш «Малютка premium 1», пребіотики, олігосахариди, дієтичне харчування.
Легеза К. Н., Чаплинский В. Я., Сорокулова И. Б., Якимова С. В., Грицаенко А. М.
Применение Биоспорина при лечении кишечных инфекций.
172
Бережний В. В., Козачук В. Г.
Сучасний підхід до корекції порушень травлення у дітей раннього віку з функціональними розладами шлунково-кишкового тракту.
175
У структурі захворювань органів травлення у дітей раннього віку одне з провідних місць займають функціональні гастроінтестинальні закрепи. Розглянуто причини виникнення, види та способи корекції даних розладів у дітей раннього віку. Одним із сучасних способів корекції розладів шлунково-кишкового тракту є лікувальне харчування. На ринку дитячого харчування України представлена нова адаптована молочна суміш HiPP «Comfort», яка рекомендується при кольках, метеоризмі та схильності до закрепів.
Ключові слова: функціональні розлади шлунково-кишкового тракту, діти раннього віку, корекція, лікувальне харчування, адаптована молочна суміш.
Вяльцева Ю. В., Тарасенкова А. А., Бобришева А. В., Крюгер О. А.
Взаємозв'язок між показниками «бiлої» периферичної крові, маркерами клітинного імунітету та апоптоза у ВІЛ-інфікованих дітей.
180
Мета: вивчення показників «білої» периферичної крови, маркерів клітинного імунітету та апоптоза та встановлення взаємозв'язків між ними у ВІЛ-інфікованих дітей для використання показників ОАК у моніторуванні перебігу ВІЛ-інфекції.
Пацієнти і методи. Обстежено 57 ВІЛ-інфіваних дітей віком від 6 місяців до 10 років. Хворі були розподілені по групах залежно від клінічної стадії ВІЛ-інфекції і характеру суперінфекцій (герпесвірусні або бактеріальні). Групу контролю склали 36 умовно-здорових їхніх однолітків.
Результати. Встановлено велику кількість достовірних міжклітинних взаємозв'язків. Найбільшу кількість зв'язків виявлено у дітей з IV клінічною стадією ВІЛ-інфекції та у дітей з бактеріальними суперінфекціями. Найбільш постійними і значними були взаємозв'язки рівня еозинофілів з маркерами клітинного імунітету, виявлені в усіх групах ВІЛ-інфікованих дітей, що вказувало на активний регуляторний вплив еозинофілів, можливість здійснення ними антиретровірусного захисту.
Висновки. Регулярне систематичне виконання загального аналізу крові з оцінкою динаміки визначених показників дозволяє судити про зміни стану клітинного імунітету у певних групах дітей та застосовувати його для моніторування перебігу ВІЛ-інфекції.
Ключові слова: ВІЛ-інфекція, периферична кров, клітинний імунітет, апоптоз, діти.
Буряк В. М., Махмутов Р. Ф., Пошехонова Ю. В., Бабич В. Л., Віховська Н. В.
Імунокоригуюча терапія при хронічному пієлонефриті у дитячому віці.
186
Мета дослідження: підвищення ефективності лікування пієлонефриту у дітей на підставі вивчення характеру і ролі імунопатологічних процесів з подальшою корекцією виявлених порушень шляхом додаткового включення в комплекс терапії препарату рослинного походження «Імупрет».
Пацієнти та методи. Обстежено 65 дітей віком від 3-х до 14-ти років, які перебували на лікуванні з приводу загострення вторинно-хронічного пієлонефриту. Хворі були розподілені на дві групи. У першу (основну) увійшли 33 дитини, яким в комплексі терапії призначався Імупрет. Другу (групу порівняння) склали 32 дитини, які отримували стандартне лікування відповідно до протоколу, без призначення Імупрету. У контрольну групу увійшло 22 практично здорові дитини аналогічного віку. У хворих дітей аналізувалися скарги, анамнестичні дані, характер клінічної симптоматики, вивчалися загальний аналіз сечі, результати бактеріологічного посіву сечі, вміст у плазмі крові імуноглобулінів А, М, G, лізоциму, проводився спонтанний і стимульований НСТ-тест, розраховувався фагоцитарний резерв, фагоцитарний індекс, фагоцитарне число, завершеність фагоцитозу. Лабораторні обстеження хворим дітям проводилися двічі: до і після лікування.
Результати. Хворі діти були обстежені у періоді загострення. Клінічна картина характеризувалася розвитком типових об'єктивних і лабораторних симптомів. У 71,4% випадків відзначався біль у попереку, в 75,9% спостережень — абдомінальні болі. У 80,7% дітей реєструвалася фебрильна лихоманка. Маніфестації загострення у 23,6% випадків передувало охолодження, у 15,8% спостережень — гострі респіраторні інфекції. У 43,2% випадків у матерів обстежених дітей відзначалася патологія вагітності. У 37,4% спостережень у найближчих родичів хворих дітей мала місце патологія сечовивідної системи. З об'єктивних симптомів у всіх хворих відзначалися блідість, у 41,3% — здуття живота і підвищення тонусу поперекових м'язів, у 92,4% — болючість при натисканні в костовертебральному куті і позитивний симптом Пастернацького. У сечі 93,8% хворих визначалася протеїнурія, у всіх випадках — нейтрофільна лейкоцитурія. При мікробіологічному дослідженні сечі у 74,5% дітей була констатована бактеріурія. Імунологічні дослідження виявили достовірні відмінності досліджуваних параметрів від таких у контрольній групі. Після проведення курсу лікування в усіх хворих обох груп була ліквідована клінічна симптоматика, нормалізувалися показники аналізів сечі. При цьому в основній групі прийшли до норми середні значення вмісту лізоциму і параметрів клітинної ланки імунітету, в той час як середні значення даних показників у групі порівняння продовжували достовірно (р<0,05) відрізнятися від таких у контрольній групі.
Висновки. Стандартний комплекс лікування загострення хронічного обструктивного пієлонефриту, ліквідуючи власне загострення, не усуває імунологічних порушень. Нормалізація імунологічних параметрів досягається при додаванні до стандартної терапії комплексного імуномодулюючого препарату «Імупрет». Включення в комплекс терапії загострення хронічного обструктивного пієлонефриту імуномодуляторів є обов'язковою умовою успішності лікування обговорюваного патологічного процесу. У якості препарату вибору слід обрати імуномодулятор рослинного походження Імупрет.
Ключові слова: дитячий вік, хронічний обструктивний пієлонефрит, імунокоригуюча терапія, Імупрет.
Тарадій Н. Н., Багдасарова І. В., Мандзюк Я. П., Багдасарова Р. В.
Експресія диференційованих маркерів імунокомпетентних клітин при хронічному гломерулонефриті у дітей.
192
Мета: вивчення стану диференційованих маркерів імунокомпетентних клітин (ІКК) при хронічному гломерулонефриті (ХГН) у дітей на етапах лікування.
Пацієнти і методи. Досліджували експресію диференційованих маркерів ІКК, CD4, СD7, CD8, CD16, CD20, CD22, CD25, CD45, CD95 і мембранних імуноглобулінів mIgМ, mIgА, mIgG і mIgD (mIg) за допомогою конфокальної лазерної скануючої мікроскопії у 58 хворих на ХГН і 25 практично здорових дітей при фармакологічному традиційному лікуванні і у поєднанні з надвисокочастотною терапією (КВЧ-терапією) міліметровими хвилями низької інтенсивності 42,2 ГГц, при довжині хвилі 7,1 мм.
Результати. Встановлено, що при ХГН у дітей знижена експресія TCR (CD3) і маркера апоптозу Fas/Apo1(CD95). Значно активізована експресія маркерів CD22, CD25 і mIg. Після місячного курсу фармтерапії в ІКК ще більш пригнічується експресія CD3, знижується експресія CD4 і зростає CD8, CD22 і CD95 на тлі збереження високої експресії mIg, Поєднання КВЧ-терапії з фармтерапією стабілізує клінічний стан пацієнтів (зниження АТ, набряків, збільшення діурезу), нівелює показники експресії маркерів CD3, CD4, CD20, CD25, mIgA і mIgD у бік нормалізації і збільшує компенсаторно експресію CD7, CD8, CD16, CD95, mIgG и mIgM, спрямовану на елімінацію зруйнованих та інфікованих кліток.
Висновки. Експресія або елімінація досліджуваного репертуару диференційованих маркерів при ХГН у дітей може контролювати реакцію ІКК на лікування, що проводиться.
Ключові слова: експресія диференційованих маркерів, імунокомпетентні клітини, хронічний гломерулонефріт, надвисокочастотна терапія.
Крючко Т. О., Остапенко В. П., Кушнерева Т. В., Саричева Г. П.
До питання імунотропної терапії при веденні дітей з мікробно-запальними захворюваннями сечової системи.
198
Мета: вивчення імуномодулюючого ефекту Рибомунілу у дітей з хронічним пієлонефритом (ХП).
Пацієнти і методи. Проведено клініко-лабораторне обстеження 59 дітей з ХП, тригерами загострення якого стала ГРВІ. Перша група хворих (n=30) отримувала комплексну зазальноприйняту терапію, друга група дітей (n=29) — комплексне лікування у поєднанні з імуномодулятором Рибомунілом. Групу контролю склали 30 практично здорових дітей. У всіх дітей вивчали дані анамнезу, проводили загальноклінічні і спеціальні лабораторні та інструментальні дослідження. Катамнестичне спостереження здійснювалося протягом року після виписки із стаціонару.
Результати. У дітей, яким було проведено повний курс терапії Рибомунілом протягом 6 місяців, тривалість повної клініко-лабораторної ремісії становила 6–8 місяців, що перевищувало тривалість ремісії дітей першої групи в 2 рази, де цей показник склав не більше 3–4 місяців. Подальше загострення захворювання у пацієнтів, як правило, виникало на тлі ГРВІ, але в групі дітей, які отримували Рибомуніл, не фіксувалися випадки госпіталізації, активність процесу була невисокою і усувалося в амбулаторних умовах.
Висновки. Клінічна ефективність бактеріального імуномодулятора «Рибомуніл», відсутність ускладнень та побічних реакцій при його застосуванні дозволяють рекомендувати використання препарату в комплексному лікуванні дітей з рецидивуючим перебігом ХП, тригером загострень якого є ГРВІ.
Ключові слова: хронічний пієлонефрит, гостра респіраторна вірусна інфекція, Рибомуніл.
Хурасева А. Б.
Лечебно-профилактические мероприятия у девочек с маточными кровотечениями пубертатного периода.
203
Цель исследования: изучить особенности клинического течения маточных кровотечений пубертатного периода (МКПП) у девушек, родившихся с малой и большой массой тела, и оптимизировать лечебно-профилактические мероприятия у этих пациенток.
Дизайн: ретроспективное и проспективное исследование.
Материал и методы. Обследованы 530 девочек-подростков в возрасте 13–18 лет, распределенных на три группы: I — 170 девушек, родившихся с малой массой тела (2000–2800 г), II (контрольная) — 182 девушки, родившиеся с нормальной массой тела (3200–3600 г), III — 178 девушек, родившихся с большой массой тела (4000–4800 г). При обследовании применялись общеклинические, гормональные и эхографические методы.
Результаты. Частота МКПП у девушек, родившихся с большой массой тела (39,3%), оказалась выше, чем в других группах. У девушек с малой массой тела при рождении имел место гипоэстрогенный тип кровотечения, а с большой массой тела — гиперэстрогенный тип МКПП. Разработан дифференцированный алгоритм диагностики и лечения МКПП в зависимости от веса при рождении и гормонального профиля. Проведены лечебно-профилактические мероприятия, направленные на предупреждение нарушений репродуктивного здоровья, с учетом выявленных особенностей.
Заключение. Учет конституциональных особенностей девочек-подростков позволяет правильно подобрать гемостатическую терапию и обеспечивает лечебно-профилактический эффект на этапе дальнейшей регуляции менструального цикла. Оптимальным способом коррекции менструального цикла и профилактики рецидивов кровотечений у девочек-подростков является гормональная терапия.
Ключевые слова: нарушения менструального цикла, маточные кровотечения пубертатного периода (МКПП), подростки, профилактика, гормональные контрацептивные средства.
Матеріали XI Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Питання імунології в педіатрії».
209
Трудные, потому что тяжелые.
232