СУЧАСНА ПЕДІАТРІЯ № 2 – 2013

  • Науково - практичний журнал
  • ISSN 2412-4508 (Online)
    ISSN 1992-5913 (Print)

  • DOI:
  • 10.15574/SP
  • Наклад -
  • 8000 примірників
  • Формат видання -
  • 290Х210 мм
  • Періодичність -
  • 8 номерів на рік

Волоха А. П., Чернишова Л. І., Раус І. В.

Проблеми імунізації ВІЛ-інфікованих дітей (огляд літератури).

10

Резюме. Безпека, імуногенність та ефективність вакцинації ВІЛ-інфікованих дітей потребують ретельної оцінки і постійного контролю, враховуючи порушення імунної відповіді на вакцини у дітей з імунодефіцитом. На безпеку та імуногенність вакцин впливають як тип вакцини, так і ступінь імуносупресії. Ефективність імунної відповіді на щеплення у дітей з ВІЛ-інфекцією залежить від здатності Т- і В-клітинної ланок імунної системи формувати і підтримувати імунологічну пам'ять щодо вакцинальних антигенів. Важливим є вивчення особливостей функціонування В-клітинної ланки імунної системи у ВІЛ-інфікованих дітей з огляду на ключову роль В-лімфоцитів у продукції захисного рівня антитіл після імунізації.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, вакцинація, діти, імунодефіцит, В-клітинний імунітет.

 

 

Юлиш Е. І., Чернишева О. Е., Кривущев Б. І., Глинська Е. В., Левченко А. А.

Порушення моторно-евакуаторної діяльності травного тракту у детей та їх корекція.

17

Резюме. В роботі розглянуті причини, механізми патогенезу, клінічні прояви порушень моторно-евакуаторної діяльності травного тракту у дітей і методи їх корекції.

Ключові слова: травний тракт, порушення моторики, діти.

 

 

Павлишин Г. А., Фурдела В. Б., Самсон О. Я., Андрікевич І. І.

Ожиріння у хворих дитячого віку: лікувати чи спостерігати?

20

Резюме. У статті проаналізовано причини і фактори виникнення надлишкової ваги та ожиріння у дітей різного віку, детально наведені сучасні критерії постановки діагнозу та сформульовані принципи профілактики.

Мета роботи: акцентувати увагу педіатрів та сімейних лікарів на цій проблемі та сприяти своєчасному виявленню і лікуванню дітей з ожирінням.

Ключові слова: діти, ожиріння, профілактика і лікування.

 

 

Токарчук Н. І., Чигір І. В., Чекотун Т. В., Старинець Л. С., Савицька Т. В., Лагода В. В.

Особливості ліпідного обміну у дітей першого року життя з білково-енергетичною недостатністю.

26

Мета: вивчення особливостей ліпідного обміну у дітей першого року життя з білково-енергетичною недостатністю.

Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилося 58 дітей з білково-енергетичною недостатністю віком від 1 до 12 місяців. Контрольну групу склали 25 дітей, фізичний розвиток яких відповідав віку. Дослідження ґрунтувалось на вивченні клініко-анамнестичних даних, клінічному огляді дітей з оцінкою їх фізичного розвитку, загальноклінічних та лабораторних методів обстеження. Визначення показників ліпідного обміну (холестерин, тригліцериди, холестерин ліпопротеїдів високої щільності, холестерин ліпопротеїдів низької щільності, холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності та коефіцієнт атерогенності) проводилось імуноферментним методом. Визначення рівня кортизолу сироватки крові проводилось за допомогою імунохімічної системи ACCESS. Статистична обробка отриманих результатів проводилась методами варіаційної статистики з використанням програми SPSS 17.0.

Результати. Серед факторів ризику розвитку БЕН у дітей першого року життя вагоме місце займає патологія перинатального періоду. У структурі супутньої патології вагоме місце займали наслідки гіпоксично-ішемічного пошкодження ЦНС. Серед природжених вад розвитку у дітей з БЕН переважали природжені вади серця — 19 (33%) хворих та природжені вади головного мозку — 16 (28%) хворих. Були виявлені також фонові захворювання: залізодефіцитна анемія — 32%, рахіт — 20%, ВУІ — 16% випадків. Аліментарний фактор не був домінуючим у розвитку БЕН. Першопричиною виникнення гіпотрофії у обстежених дітей стала основна патологія. Встановлено порушення ліпідного обміну, яке характеризується достовірним зниженням рівня холестерину, тригліцеридів, ЛПВЩ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ та КА.

Висновки. Результати дослідження показали зниження рівня холестерину, тригліцеридів, фракційних ліпопротеїдів та підвищення рівня кортизолу сироватки крові у дітей першого року життя з білково-енергетичною недостатністю. Останнє може свідчити про переважання ліполізу над ліпогенезом у дітей із БЕН.

Ключові слова: діти першого року життя, білково-енергетична недостатність, ліпідний обмін, кортизол.

 

 

Крамарьов С. О., Виговська О. В.

Лікування інфекційного мононуклеозу Епштейна—Барр вірусної етіології у дітей із застосуванням рекомбінантного інтерферону α-2b ректальної форми.

30

Мета: оцінка ефективності лікування хворих на інфекційний мононуклеоз Епштейна—Барр вірусної етіології (ІМ ЕБВ) людським рекомбінантним інтерфероном α-2b (Лаферобіон) у вигляді супозиторіїв ректальних.

Пацієнти і методи. У дослідження було включено 60 дітей, хворих на ІМ ЕБВ, віком від 1 до 14 років, які були розподілені на дві групи по 30 пацієнтів у кожній. Дітям 1-ї групи, крім базисної терапії, призначався рекомбінантний ІФН-α-2b (Лаферобіон). Дітям 2-ї групи призначали лише базисну терапію. При тяжких формах інфекції в гострому періоді захворювання проводили дезінтоксикаційну інфузійну терапію з включенням глюкозо-сольових розчинів. За наявності тонзиліту діти отримували в складі базисної терапії антибактеріальні препарати (пеніцилін, цефалоспорини).

Результати. Оцінка впливу ІФН-α-2b (Лаферобіону) на клінічну симптоматику ІМ ЕБВ показала, що його використання призвело до повної ліквідації клінічних симптомів у 23,3%, покращання загального стану у 60% хворих. У дітей, які отримували лише базисну терапію, повна ліквідація клінічних симптомів відмічена у 16,7% хворих, клінічне покращання — у 33,3%, а у 16,7% дітей при повторному дослідженні спостерігалося погіршення стану.

Висновки. Рекомбінантний ІФН α-2b ректальна форма (Лаферобіон) є ефективним та безпечним засобом при лікуванні ІМ ЕБВ у дітей.

Ключові слова: інфекційний мононуклеоз Епштейна—Барр вірусної етіології, діти, людський рекомбінантний інтерферон α-2b.

 

 

Козачук В. Г.

Пальмовое масло в детском питании.

36

 

 

Банадига Н. В.

Випадок мікстінфекції : вітряна віспа і менінгококова інфекція у дитини.

38

Резюме. У статті наводиться клінічний випадок мікст-інфекції — поєднання вітряної віспи та менінгококової інфекції. При цьому менінгококова інфекція перебігала у формі менінгококцемії, кардиту, поліартриту.

Ключові слова: менінгококова інфекція, вітряна віспа, діти.

 

 

Горовенко Н. Г., Шунько Є. Є., Лакша О. Т., Россоха З. І., Кир'яченко С. П., Похилько В. І., Ковальова О. М.

Генетичні аспекти потреби у медичних втручаннях у новонароджених.

41

Резюме. У статті наведено результати комплексної оцінки ролі поліморфних варіантів генів АCE, AT2R1, TNF-a, MTHFR у потребі в медичних втручаннях у новонароджених. При проведенні статистичного аналізу отримано предиктивну модель з високою прогностичною цінністю. Подальші дослідження сприятимуть використанню результатів генетичного тестування для оцінки ризику розвитку критичних станів у новонароджених та потреби у медичних втручаннях.

Ключові слова: ген, поліморфізм, новонароджені.

 

 

Клименко Т. М., Сердцева Е. А., Карапетян О. Ю., Яценюк О. В.

До питання ведення недоношених новонароджених з респіраторним дистрес-синдромом.

46

Мета дослідження: оцінити ефективність профілактики пневмонії у недоношених новонароджених з респіраторним дистрес-синдромом (РДС) при застосуванні у комплексній терапії цефалоспоринів II генерації.

Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходились 38 недоношених новонароджених з терміном гестації 28–36 тижнів, масою тіла 1594,0±181,0 г, оцінкою за Апгар на 1' — 4,9±0,3 бала, на 5' — 6,7±0,3 бала з клінічними та рентгенологічними ознаками РДС. Вивчалися інфекційний, соматичний та акушерсько-гінекологічний анамнез матерів, клінічний статус новонароджених, лабораторні показники. У якості стартової антибактеріальної терапії (АБТ) усім новонародженим було призначено цефуроксим («Цефумакс») у дозі 50–100 мг/кг/добу за 2–3 введення внутрішньовенно протягом 10 днів у комплексному симптоматичному лікуванні.

Результати. Позитивний результат застосування Цефумаксу з метою профілактики пневмонії отримано у 29 (76,3%) новонароджених з РДС. У 3 (7,9%) пацієнтів Цефумакс виявився неефективним. У 6 (15,8%) новонароджених неможливо було оцінити результати лікування у зв'язку з необхідністю заміни або посилення АБТ у перші дні лікування.

Висновки. Дослідження показало безпечність та високу клінічну ефективність цефалоспорину ІІ генерації (Цефумакс) при профілактиці пневмонії у недоношених новонароджених з РДС.

Ключові слова: недоношений новонароджений, респіраторний дистрес-синдром, профілактика пневмонії, антибактеріальна терапія, Цефумакс.

 

 

Нагорна Н. В., Дубова Г. В., Бордюгова О. В., Муравська І. Ю., Кислиця В. М., Бурка О. О., Муравська К. В.

Шляхи покращення якості життя дітей з вегето-судинною дисфункцією.

49

У роботі проведена оцінка якості життя (ЯЖ) 115 дітей (63 дівчинки і 52 хлопчики) віком 7–18 років з вегето-судинною дисфункцією (78 чол.) і здорових однолітків (37 чол.). При вихідному обстеженні зниження ЯЖ мали 67 (84,8±2,9%) обстежених з ВСД, достовірно частіше (р<0,05) при гіпертензивному типі (72,5±5,4% чол.). При цьому основними причинами були зміна самопочуття (56,3±4,0% чол.), зниження концентрації уваги (50,7±6,1% чол.), погіршення пам'яті (28,4±5,5% чол.), вегетативний дисбаланс (81,5±3,2% чол.), порушення психоемоційного статусу (77,5±3,4% чол.). Проведене комплексне лікування мало позитивний ефект на показники ЯЖ дітей з ВСД обох груп, більш виразний у пацієнтів, які отримали Ноофен. Так, включення в комплекс лікування Ноофену супроводжувалося поліпшенням ЯЖ у 59 (75,7±7,1%) дітей внаслідок поліпшення самопочуття (76,2±9,3%), зниження тривожності (76,2±9,3%), нормалізації балансу вегетативної нервової системи (75,7±7,1%), поліпшення пам'яті (75,0±7,7%), підвищення концентрації уваги (64,0±8,8%), зниження рівня стресового стану (60,7±9,2%). Вищевказане обгрунтовує доцільність включення Ноофену до комплексу лікувально-реабілітаційних заходів дітей з вегетативною дисфункцією.

Ключові слова: діти, вегетативна дисфункція, якість життя, Ноофен.

 

 

Невірковець А. А.

Динаміка змін вільного гістаміну в плазмі крові новонароджених з перинатальним гіпоксичним ураженням центральної нервової системи.

55

Мета: вивчити вміст вільного гістаміну (ГН) у плазмі крові новонароджених з перинатальним гіпоксичним ураженням ЦНС та простежити динаміку його змін при лікуванні.

Пацієнти і методи. Обстежено 33 новонароджених з перинатальним гіпоксичним ураженням ЦНС (15 хлопчиків та 18 дівчаток), які лікувалися у відділеннях реанімації та патології новонароджених. Діти мали гестаційний вік від 31–32 до 39–41 тижня, масу при народженні від 1950 г до 4100 г; доношеними народилися 21, недоношеними — 12. Контрольну групу склали 17 здорових новонароджених (9 хлопчиків та 8 дівчаток) аналогічного віку.

Результати. У новонароджених з перинатальним гіпоксичним ураженням ЦНС встановлено суттєве порушення вмісту вільного ГН у плазмі крові, яке достовірно нормалізувалося у процесі лікування.

Висновки. Існує необхідність поглибленого вивчення метаболізму ГН у новонароджених для розуміння його патофізіологічної ролі у формуванні цілого ряду клінічних симптомів при гіпоксичних ураженнях ЦНС.

Ключові слова: центральна нервова система, новонароджені, гістамін, плазма крові.

 

 

Слівінська-Курчак Х. Б.

Вентилятор-асоційовані ускладнення у новонароджених.

58

Мета: визначення частоти і структури вентилятор-асоційованих ускладнень у неонатальному періоді, факторівлетального прогнозу за даними історій хвороби дітей, яким проводили ШВЛ у неонатальному періоді з приводу дихальних розладів.

Пацієнти і методи. Проведено ретроспективний аналіз 380 історій хвороб новонароджених дітей, яким проводилась штучна вентиляція легень (ШВЛ) з приводу дихальних розладів (РДС, пневмонія, синдром аспірації меконію, асфіксія) понад 3 доби.

Результати. Виникнення вентилятор-асоційованих ускладнень у новонароджених на ШВЛ залежить від: гестаційного віку, маси тіла при народженні, оцінки за шкалою Апгар на 1-й хвилині, послідовності застосування режимів ШВЛ, параметрів (FiO2, потік, піковий тиск вдиху) і тривалості ШВЛ. Виникнення ускладнень ШВЛ у неонатальному періоді веде до збільшення тривалості парентерального харчування і госпіталізації новонароджених.

Висновки. Показники виживаності новонароджених на ШВЛ залежать від основного захворювання, гестаційного віку та маси тіла при народженні. Підвищення індексу оксигенації понад 10% у новонароджених на ШВЛ є одним із предикторів летального прогнозу. Найбільш частими ускладненнями ШВЛ у неонатальному періоді є: синдроми витоку повітря, пневмонія, бронхолегенева дисплазія (БЛД), легенева кровотеча.

Ключові слова: штучна вентиляція легень, неонатальний період, вентилятор-асоційовані ускладнення.

 

 

Молочек Ю. А.

Ведення раннього післяопераційного періоду після тонзилотомії та тонзилектомії у дітей.

61

Мета: оптимізація ведення раннього післяопераційного періоду після тонзилотомії та тонзилектомії у дітей.

Пацієнти і методи. У дослідження було включено 60 дітей: 40 дітей, яким була виконана тонзилотомія (16 хлопчиків і 24 дівчинки), та 20 дітей після тонзилектомії (7 хлопчиків і 13 дівчаток). Вік пацієнтів становив від 4 до 17 років. Було сформовано 4 групи по 15 дітей у кожній. Діти першої групи отримували препарат «Тантум Верде®» у післяопераційному періоді, другої та третьої групи — інші антисептичні та місцевоанестезуючі препарати. У четвертій групі, контрольній, протизапальна терапія не проводилась.

Результати. Найбільш показовою була місцева анестезуюча дія препарату «Тантум Верде®», яка починалась через 15–20 секунд після застосування і була стійкою при регулярному його використанні у післяопераційному періоді. На тлі використання препарату прискорювалося зникнення інших ознак реактивного запалення (набряк і гіперемія слизової оболонки, порушення фонації, збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів).

Висновки. Нестероїдний протизапальний препарат для місцевого застосування «Тантум Верде®» є достатньо ефективним, безпечним та зручним у застосуванні у дітей, що перенесли оперативне втручання на ротоглотці.

Ключові слова: тонзилотомія, тонзилектомія, післяопераційний період, місцевоанестезуючі препарати, Тантум Верде®.

 

 

Овчаренко Л. С., Ткаченко В. Ю., Вертегел А. О., Андрієнко Т. Г., Жихарева Н. В., Самохін І. В.

Новий спосіб ефективної терапії порушеного носового дихання при гострих риносинуситах у дітей.

65

Мета роботи: оптимізація програми терапії і профілактики гострих риносинуситів у дітей.

Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходились 50 дітей з гострими інфекційними риносинуситами на тлі ГРВІ віком від 2 до 6 років, випадково розподілені на 2 групи по 25 дітей у кожній. Діти першої групи отримували «Мераліс». Діти другої групи отримували 0,05% розчин ксилометазоліну. Препарат «Мераліс» використовувався у формі назального спрею на основі води Адріатичного моря з вмістом 0,05% розчину ксилометазоліну, у флаконах по 10 мл. Режим застосування: по 1 впорскуванню у кожний носовой хід на вимогу, але не більше 2-х разів на добу.

Результати. На тлі застосування «Мералісу» відзначалося швидше поліпшення клінічної симптоматики основного захворювання. При використанні «Мералісу» реєструвалося відновлення цитоархітектоніки слизової оболонки носа з посиленням її функціонування і захисних бар'єрних характеристик (збільшення концентрації секреторного sIgA). Препарат «Мераліс» при 5-денному застосуванні у дітей продемонстрував хорошу переносимість і безпеку.

Висновки. Застосування препарату «Мераліс» у програмі терапії гострих риносинуситов при ГРВІ у дітей віком 2–6 років має істотні переваги перед застосуванням звичайного ксилометазоліну.

Ключові слова: діти, риносинусит, деконгестантів, ксилометазолін, морська вода.

 

 

Терапия кашля у детей с применением препаратов на растительной основе: отечественный опыт.

70

Бєлих Н. А., Плугатаренко Н. А., Губіна І. В., Головін В. В.

Порівняння ефективності препаратів місцевої дії в лікуванні гострого фарингіту у дітей.

74

Мета: вивчити ефективність застосування препаратів Терафлю Лар та Декатилен у лікуванні дітей, хворих на гострий фарингіт.

Пацієнти та методи. У 64 дітей віком 6–15 років (34 хлопчики та 30 дівчат) з гострим фарингітом, які перебували на лікуванні у вірусному боксованому відділенні Луганської міського дитячої лікарні №4, вивчено ефективність та безпечність препаратів за динамікою клінічної та фарингоскопічної картини, оцінкою батьків і самих пацієнтів. Випадковим відбором діти були розподілені на 2 групи: до 1-ї групи увійшли 33 дитини, які отримували Терафлю Лар у таблетованому вигляді, до 2-ї групи — 31 дитина, яка отримувала препарат місцевої дії Декатилен.

Результати. Доведено, що препарат Терафлю Лар при лікуванні гострого фарингіту у дітей характеризувався більш вираженим анальгезуючим ефектом. Зменшення патологічної симптоматики через 7 днів терапії у хворих, які отримували Терафлю Лар, становило мінус 18,22 балу, а в дітей, які отримували Декатилен, — мінус 15,88 балу.

Висновки. Висока ефективність сучасного комбінованого препарату Терафлю Лар визначається його активною антисептичною та місцевоанестезуючою дією, доброю переносимістю та зручною для пацієнта формою випуску. Доцільно застосовувати цей препарат у клінічній педіатричній практиці.

Ключові слова: діти, інфекція верхніх дихальних шляхів, гострий фарингіт.

 

 

Булат Л. М., Токарчук Н. І., Олійник В. С., Чекотун Т. В., Старинець Л. С., Савицька Т. В., Лагода В. В.

Особливості запальної відповіді при негоспітальній пневмонії у дітей першого року життя, які народились передчасно.

79

Мета: оцінка імунологічного статусу та показників ІЛ-1β та ІЛ-10 при негоспітальній пневмонії у дітей першого року життя, які народились з малою та дуже малою масою тіла.

Пацієнти і методи. Було проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 137 дітей віком від 1 місяця до 1 року життя. В основну групу увійшли 52 дитини, які були народжені передчасно і знаходились на стаціонарному лікуванні з приводу негоспітальної пневмонії. Групу порівняння склали 55 дітей, які були народжені передчасно, знаходились на стаціонарному лікуванні та на момент обстеження не мали гострої патології. В контрольну групу увійшли 30 здорових дітей першого року життя.

Результати. В результаті імунологічного обстеження дітей першого року життя, хворих на негоспітальну пневмонію, які були народжені з ММТ та ДММТ, виявлені порушення в клітинній та гуморальній ланці імунної системи, а також зниження функціональної здатності фагоцитів. Виявлена специфічна імунна відповідь, що залежала від ступеня тяжкості негоспитальної пневмонії у дітей, народжених з ДММТ.

Висновки. Низькі показники ІЛ-1β та ІЛ-10 у дітей першого року життя, народжених передчасно, свідчать про недостатню активність прозапальних та протизапальних цитокінів, незрілість імунної системи недоношеної дитини та слабку відповідь на бактеріальну колонізацію.

Ключові слова: імунологічні показники, інтерлейкіни, негоспітальна пневмонія, діти.

 

 

Бережний В. В., Корнєва В. В.

Гіпертензивні кризи у дітей. Невідкладна допомога.

84

Резюме. Проведено аналіз перебігу гіпертензивного кризу у дітей. Показано основні прояви ускладненого гіпертензивного кризу. Наведено основні лікувальні підходи в наданні невідкладної допомоги при неускладненому та ускладненому гіпертензивних кризах у дитячому віці. Окремо виділено лікувальну тактику при даних станах на догоспітальному етапі. Проаналізовано особливості фармакотерапії залежно від віку, основного захворювання, фонових станів, клінічних варіантів перебігу гіпертензивних кризів у дітей.

Ключові слова: гіпертензивний криз, діти, невідкладна допомога, фармакотерапія.

 

 

Ковальчук Т. А.

Якість життя дітей, що страждають на ювенільний ревматоїдний артрит, за результатами анкетування опитувальником CHQ.

89

Мета: вивчити якість життя дітей, що хворіють на ювенільний ревматоїдний артрит, шляхом анкетування батьків опитувальником СHQ.

Пацієнти і методи. Обстежено 55 хворих на ювенільний ревматоїдний артрит та 28 практично здорових дітей. Якість життя дітей оцінювали за допомогою адаптованої україномовної версії опитувальника CHQ в модифікації PF50 (parent form) з попередньо доведеними психометричними характеристиками. На 50 запитань самостійно відповідали батьки дітей віком від 5 до 18 років.

Результати. Встановлено, що на фізичне здоров'я дітей впливають зростання кількості уражених суглобів, інтенсивності артралгій, ступеня функціональних порушень опорно-рухового апарату, активності ревматоїдного процесу. У хлопців частіше відмічаються порушення поведінки, у дівчат — психічного здоров'я. Порушення психічного здоров'я притаманне дітям з прогресуючим перебігом ЮРА

Висновки. Перебіг ЮРА у дітей супроводжується погіршенням не лише фізичного, але й психосоціального здоров'я, зростанням загальної напруги у родинах таких хворих. Погіршення фізичного здоров'я превалює над психосоціальними розладами. Виявлено гендерні відмінності психосоціального здоров'я хворих на ЮРА.

Ключові слова: ювенільний ревматоїдний артрит, якість життя, опитувальник СHQ, діти.

 

 

Каладзе М. М., Філоненко Т. Г., Сизова О. А.

Особливості ультраструктурних змін слизової тонкого кишечнику при експериментальному моделюванні ад'ювантного артриту.

95

Резюме. Проведено оцінку ультраструктурних змін слизової тонкого кишечнику. Визначено характерні зміни ультраструктури компонентів слизової оболонки тонкої кишки при модульованому ад'ювантному артриті, які проявляються переважно дистрофічними та деструктивними процесами в ентероцитах.

Ключові слова: ультраструктура, електронна мікроскопія, тонка кишка, ювенільний ревматоидный артрит.

 

 

Бузницька О. В.

Функціональний стан печінки та біохімічні показники фіброгенезу у підлітків з ожирінням.

98

Резюме. У статті наведені результати основних досліджень, які демонструють наявність порушень функціонального стану печінки у підлітків з ожирінням. Вивчено діагностичне значення біохімічних маркерів фіброзу при неалкогольній жировій хворобі печінки. Показано, що визначення колагену IV типу, фібронектину, N-термінальних пропептидів та С-термінальних телопептидів колагену І типу для діагностики фіброзу печінки має високу чутливість.

Ключові слова: діти, підлітки, неалкогольна жирова хвороба печінки, фіброз печінки, ожиріння, методи діагностики.

 

 

Хасанова Е. Е.

Комплексное лечение детей с лямблиозом и сопутствующим дисбактериозом кишечника.

103

Ключевые слова: лямблиоз, паразит, дисбактериоз кишечника, дети, полиморфизм клинических признаков, энтеросорбция, кишечный синдром, микрофлора, запор, диарея, псиллиум, санирующий эффект.

 

 

Крючко Т. О., Несіна І. М., Зіньковська С. М.

До питання оптимізації лікування дітей із синдромом подразненого кишечнику.

108

Мета: патогенетичне обґрунтування та оцінка терапевтичної ефективності препарату «Триметабол» у комплексному лікуванні дітей із синдромом подразненого кишечнику (СПК).

Пацієнти і методи. Під спостереженням перебували 61 дитина, хвора на СПК, яка знаходилась на стаціонарному лікуванні, та 25 практично здорових дітей. Для верифікації діагнозу хворим на СПК проводилось загальноприйняте лабораторно-інструментальне обстеження та визначення рівня серотоніну у сироватці крові флюорометричним методом. Діти основної групи (n=35) на фоні базисної терапії СПК отримували Триметабол. Діти другої групи (n=26) отримувала загальноприйняту базисну терапію.

Результати. На тлі застосування Триметаболу у дітей з СПК відбувалося достовірно швидше купірування больового, диспептичного та астеновегетативного синдромів, нормалізація випорожнень; встановлено позитивний вплив препарату на нейроендокринну регуляцію моторики кишечнику.

Висновки. Результати дослідження довели доцільність включення препарату «Триметабол» у комплексну терапію СПК у дітей.

Ключові слова: діти, синдром подразненого кишечнику, серотонін, Триметабол.

 

 

Клименко В. А., Кандиба В. П., Пасечник Е. В., Карпушенко Ю. В., Ащеулов А. М.

Дослідження клінічної ефективності вітчизняного препарату урсодезоксихолевої кислоти у терапії хворих на муковісцидоз.

114

Мета: вивчити стан гепатобіліарної системи у пацієнтів з муковісцидозом (МВ) та оцінити клінічну ефективність препарату урсодезоксихолевої кислоти «Укрлів».

Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходились 11 дітей (1 дівчинка і 10 хлопчиків) у віці від 2 років 8 міс. до 16 років. У всіх дітей діагностована змішана форма МВ. Обстеження проводилось дворазово — перед застосуванням препарату «Укрлів» і через 8 тижнів терапії. Усі діти отримували базисну терапію МВ відповідно до сучасних протоколів, а також препарат «Укрлів» суспензію ввечері, перед сном, в індивідуальному дозуванні протягом 8 тижнів.

Результати. У всіх хворих з МВ розвивається ураження гепатобіліарної системи. На тлі застосування препарату «Укрлів» спостерігалася позитивна клінічна динаміка змін гепатобіліарної системи. «Укрлів» у формі суспензії характеризувалася високою ефективністю та переносимістю у дітей з МВ.

Висновки. Холеретичний, літолітичний, протизапальний, імуномодулюючий, антифібротичний ефекти препарату «Укрлів» дозволяють стабілізувати та покращити стан гепатобіліарної системи у дітей з МВ, що робить його застосування патогенетично обґрунтованим.

Ключові слова: діти, муковісцидоз, гепатобіліарна система, Укрлів.

 

 

Солодова І. В., Іванько О. Г., Пащенко І. В.

Застосування препарату лактази «Мамалак» на тлі грудного вигодовування у дітей з кишковими інфекціями.

118

Мета: вивчити можливості застосування препарату лактази («Мамалак») на тлі грудного вигодовування у комплексній терапії дітей раннього віку, що переносять гостру кишкову інфекцію.

Пацієнти і методи. Групу спостереження склали 46 дітей віком від 4 тижнів до 18 місяців, що поступили в стаціонар з гострою інфекційною діареєю. З метою зменшення вмісту лактози у їжі в комплексну терапію була введена лактаза (препарат «Мамалак»). Дітям призначали по 1/2 капсули на годування у 30 мл зцідженого грудного молока перед їжею. Групу порівняння склали 15 дітей віком від 5 тижнів до 16 місяців з аналогічними клінічними характеристиками.

Результати. Спостереження показали достатню клінічну ефективність та безпечність застосування лактази з метою лікування вторинної лактазної недостатності. Використання замісної ферментативної терапії лактазою («Мамалак») дозволяє швидко покращити стан дитини, прискорити її одужання та зберегти грудне вигодовування.

Висновки. Доведена клінічна ефективність та безпечність застосування лактази у дітей для лікування вторинної лактазної недостатності, що ускладнює перебіг гострої інфекційної діареї у дітей раннього віку.

Ключові слова: гостра кишкова інфекція, лактазна недостатність, діти раннього віку, грудне вигодовування, лактаза.

 

 

Аряєв М. Л., Шевченко І. М., Титкова Е. В.

Гіпоалергенні суміші у профілактиці атопічного дерматиту у дітей.

124

Мета роботи — вивчити ефективність суміші «NAN Гіпоалергенний» у первинній профілактиці атопічного дерматиту (АД) у дітей.

Пацієнти і методи. Під спостереженням у динаміці, до 6-місячного віку, знаходились 66 дітей з несприятливим алергічним анамнезом. За типом вигодовування усі пацієнти були розподілені на 3 групи: 23 дитини першої групи отримували стандартні адаптовані молочні суміші, 18 дітей отримували «NAN Гіпоалергенний»; в контрольну групу увійшли 25 дітей, що знаходилися винятково на грудному вигодовуванні.

Результати. До шестимісячного віку різні прояви АД були зафіксовані у 1-й групі у 39,13% дітей, у другій групі («NAN Гіпоалергенний») — у 22,22%, у контрольній — у 20% дітей. Найважчий перебіг АД спостерігався у групі, що отримувала стандартні адаптовані молочні суміші порівняно з дітьми, які знаходилися на грудному вигодовуванні, та з дітьми, що тримували «NAN Гіпоалергенний».

Висновки. З метою первинної профілактики АД у дітей першого року життя за недостатності грудного молока необхідно призначати суміші на основі часткових гідролізатів білка («NAN Гіпоалергенний»). Вигодовування сумішшю «NAN Гіпоалергенний» знижує шанси розвитку АД у дітей першого року життя у понад двічі порівняно із звичайною молочною сумішшю.

Ключові слова: атопічний дерматит, діти, профілактика, штучне вигодовування, NAN Гіпоалергенний.

 

 

Коган Б. Г.

Клінічний досвід: лікування атопічного дерматиту у дітей.

128

Мета: порівняльна оцінка клінічної ефективності та переносимості 0,1% метилпреднізолону ацепонату (МПА) і 0,1% гідрокортизону 17-бутирату у зовнішній терапії дітей з атопічним дерматитом (АД).

Пацієнти і методи. У дослідження було включено 120 дітей з АД середнього ступеня важкості віком від 3 до 12 років. I групу хворих склали 60 дітей, які отримували зовнішню терапію 0,1% МПА (Стерокорт), який наносили один раз на добу на вогнища АД тонким шаром. У II групу увійшли 60 пацієнтів, які отримували зовнішню терапію 0,1% гідрокортизону 17-бутиратом, який наносили два рази на день на вогнища АД тонким шаром. Дослідження тривало 3 тижні та включало первинний клінічний огляд з контрольними оглядами після 1, 2 і 3-го тижня від початку лікування.

Результати. У дітей I групи (Cтерокорт) спостерігалася виразна позитивна динаміка, що проявлялася у зниженні середнього значення індексу SCORAD і зменшенні об'єктивних симптомів АД вже в перші дні лікування. У більшості хворих II групи (0,1% гідрокортизону 17-бутират) позитивна динаміка була менш виразною та реєструвалась у пізніші строки спостереження.

Висновки. Встановлена більш висока клінічна ефективність і краща переносимість 0,1% МПА (Стерокорт) порівняно з 0,1% гідрокортизону 17-бутиратом дозволяє рекомендувати його для лікування АД середнього ступеня важкості у дітей віком від 3 до 12 років.

Ключові слова: атопічний дерматит, діти, зовнішня терапія, метилпреднізолону ацепонат.

 

 

Лавренчук О. В., Король Л. В., Дріянська В. Е., Багдасарова І. В.

Фітопрофілактика рецидивування пієлонефриту у дітей.

136

Мета: вивчення впливу препарату «Канефрон Н» на оксидантний та імунологічний статус дітей, хворих на пієлонефрит (ПН).

Пацієнти і методи. Обстежено 90 дітей у віком 1 до 17 років з різними формами ПН. Вивчалися показники пероксидації ліпідів, антиоксидантної ферментемії та ферментурії. Всі пацієнти були розподілені на 5 клінічних груп: 1 група — хворі в активній стадії ПН, які отримували 14 днів антибактеріальну терапію, 3 місяці Канефрон; 2 група — 4 тижні антибактеріальної терапії та уросептики за ступінчастою схемою, 1 місяць Канефрон; 3 група — 4 тижні антибактеріальної терапії та уросептиків за ступінчастою схемою, без Канефрону; 4 група — хворі в стадії ремісії отримували Канефрон по 1 місяцю двічі на рік; 5 група — хворі в стадії ремісії, які не отримували Канефрон.

Результати. Довгострокове застосування препарату «Канефрон Н» (протягом 3 місяців) призвело до найбільшої нормалізації показників антиоксидантного статусу та поліпшення рівнів цитокінів сироватки крові. Спостереження хворих протягом 12 місяців довело зменшення рецидивів хронічного та випадків хронізації гострого ПН.

Висновки. Канефрон Н є ефективним та безпечним препаратом, що рекомендований для відновлення імунологічного та антиоксидантного статусу після антибактеріальної терапії ПН в активній стадії та в стадії ремісії з метою профілактики рецидивів захворювання у всіх хворих на ПН.

Ключові слова: пієлонефрит, оксидантний та імунологічний статус, рецидив, Канефрон Н.

 

 

Пам'яті Данила Антоновича Сеймівського.

142

 

 

Во благо подрастающего поколения.

143