- Журнали
- Сучасна педіатрія
- СУЧАСНА ПЕДІАТРІЯ № 3 – 2013
СУЧАСНА ПЕДІАТРІЯ № 3 – 2013
Скачати журнал 
Читати онлайн Резолюція науково-практичного симпозіуму з міжнародною участю «Актуальні питання клінічної педіатрії» (14–15 березня 2013 року).
9
Научно-производственной компании «О.Д. Пролисок» исполняется 20 лет.
11
Енглиш Вернер і Бавер Карл-Петер
Диметинден малеат у лікуванні свербежу, зумовленого інфекцією вірусу Varizella zoster у дітей.
13
Досліджувались ефективність та переносимість диметинден малеату (CAS 3614-69-5, DMM, Феністил®) у формі крапель при лікуванні свербежу у дітей, хворих на вітряну віспу, із застосуванням двох різних доз диметинден малеату і плацебо. У подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване багатоцентрове клінічне дослідження було включено 128 дітей віком від 1 до 6 років. Пациієти приймали препарат DMM у дозі 0,1 мг/кг/добу чи 0,05 мг/кг/добу, або плацебо відповідно. Усі пацієнти застосовували наявний у продажу в'яжучий лосьйон для місцевого лікування уражень шкіри. Головним критерієм ефективності була зміна оцінки важкості свербежу (в балах) до кінця лікування порівняно з вихідним рівнем, який оцінювався як площа під вихідним рівнем (AUB). Показано статистично значущу перевагу у зниженні важкості свербежу при лікуванні обома дозами препарату DMM порівняно з плацебо. Статистично достовірних відмінностей між двома групами лікування препаратом DMM не було.
Ключові слова: антигістамінні препарати, CAS 3614-69-5, вітряна віспа, диметинден малеат, Феністил® краплі, переносимість, свербіж.
Hostanska Katarina, Melzer Joerg, Amon Annette, Sailer Reinhard
Придушення секреції інтерлейкіну (IL)-8 та бета-дефензину 2 людини у LPS- та/або IL-1β-стимульованих епітеліальних клітинах A549 дихальних шляхів рослинною композицією проти респіраторних інфекцій (BNO 1030).
17
Мета дослідження: протягом декількох десятиліть спеціальний водно-спиртовий екстракт семи традиційних лікарських рослин (BNO 1030) використовували для лікування рецидивних інфекцій дихальних шляхів. Враховуючи потенційну роль інтерлейкіна-8 (IL-8) та бета-дефензина 2 людини (hBD-2) у запальному процесі, ми досліджували вплив BNO 1030 на ліпополісахарид (ЛПС) синьогнійної палички Pseudomonas aeruginosa або 1L-1β-індуковані медіатори запалення в альвеолярних епітеліальних клітинах A549 типу II.
Матеріали та методи: клітини A549 стимулювали ЛПС (100 мкг/мл) або IL-1β (50 нг/мл) у присутності препарату, секрецію IL-8 та hBD-2 вимірювали через 18 год та 24 год у безклітинних супернатантах за допомогою імуноферментного аналізу (ELISA). Життєздатність клітин і їх зростання були досліджені прорідій-йодидним методом і шляхом кількісної оцінки метаболічно активних клітин (WST-1 аналіз) відповідно.
Результати. BNO 1030 інгібував секрецію IL-8 та hBD-2 при нецитотоксичних концентраціях (0,1-100 мкг/мл; концентрація, що інгібує зростання клітин на 50% (IC50)=678±87,6 мкг/мл). Стимуляція IL-1β призвела до 7-разової активації секреції IL-8, яка була знижена на 37,7±4,1% (р<0,05) після інкубації з 100 мкг/мл BNO 1030. Індуцибельний hBD-2 був придушений на 91,8±15,6% (р<0,01) при тій самій концентрації BNO 1030 (IC50=0,7±0,1 мкг/мл). 2-разове збільшення секреції IL-8 ЛРС-стимульованими клітинами повністю зупинялось при концентрації BNO 1030 50 мкг/мл (IC50=5,7±3,6 мкг/мл).
Висновок: BNO 1030 придушує секрецію IL-8 та hBD-2 у культурі епітеліальних клітин A549. Ці результати підтверджують правомірність його використання в якості фітотерапевтичного продукту, отриманого з традиційних лікувальних засобів, при запальних захворюваннях, особливо тих, які зачіпають дихальні шляхи.
Ключові слова: інтерлейкін-8, бета-дефензин 2 людини, рослинний препарат Імупрет®, респіраторні клітини A549, протизапальна дія.
Jobst Henker, Martin W. Laass, Boris M. Blokhin, Vitaliy G. Maydannik, Yuriy K. Bolbot, Martina Elze, Corinna Wolff, Armin Schreiner, Jurgen Schulze
Пробіотик Escherichia coli штамм Nissle 1917 у порівнянні з плацебо при лікуванні діареї тривалістю понад 4 днів у дітей грудного і молодшого віку.
25
Коротка інформація. Введення пробіотиків може запобігати або лікувати деякі форми діареї. Ефективність терапії при застосуванні пробіотика Escherichia coli штам Nissle 1917 (EcN) у дітей грудного і молодшого віку з тривалістю діареї понад 4 дні оцінювалася у мультицентровому рандомізованому плацебо-контрольованому подвійному сліпому клінічному дослідженні.
Методи. У дослідженні взяла участь 151 дитина віком 1–47 місяців з неспецифічною діареєю. Діти були рандомізовані у дві групи: група Мутафлор (EcN) — n=75, група плацебо — n=76. У дослідження допускались діти з наступними характеристиками: частота випорожнень понад 3 рази на добу, випорожнення рідкої консистенції протягом понад 4 дні, але не більше 14 днів. Усі діти мали середній або нижчий за середній ступінь вгодованості; спостерігалася дегідратація середнього ступеня; на початку дослідження проводилася пероральна регідратація. Залежно від віку та приналежності до групи учасники дослідження отримували перорально 1–3 мл препарату «Мутафлор» (EcN) суспензію (1 мл містить 108 життєздатних клітин) або плацебо щодня протягом 21 дня. Мета дослідження — підтвердити кращий терапевтичний ефект (скорочення частоти випорожнень до 3 разів на добу, водянистою чи рідкої консистенції протягом 4 днів).
Результати. Показник позитивного терапевтичного ефекту на 7 день лікування був вищим в групі Мутафлора (EcN) — 78,7%, ніж в групі плацебо, — 59,2%. Значущі відмінності спостерігалися на 14 день лікування (група Мутафлор (EcN) — 93,3%, група плацебо — 65,8%, р=0,0017) і на 21 день: група Мутафлор (EcN) — 98,7%, група плацебо — 71,1%, р<0,001. Аналіз виживаності за Каплан—Меєром показав достовірні відмінності у 3,3 дня між групами (р<0,0001); середня тривалість діареї до появи позитивного терапевтичного ефекту в групі Мутафлора (EcN) склала 2,4, в групі плацебо — 5,7. Мутафлор (EcN) був бепечним і добре сприймався.
Висновки. В умовах дослідження Мутафлор (EcN) підходив для лікування діареї тривалістю понад 4 дні у дітей молодшого віку.
Ключові слова: діарея, діти грудного і молодшого віку, пробіотик, Escherichia coli штам Nissle 1917, EcN.
Корнєва В. В.
Оптимальний вибір препаратів заліза в лікуванні залізодефіцитної анемії у дітей.
33
Резюме. У статті розглянуто сучасні методи лікування залізодефіцитної анемії у дітей різних вікових груп. Проведено аналіз ефективності та безпеки феротерапії іонних залізовмісних препаратів (сольових сполук заліза) та неіонних сполук, до яких належать препарати гідроксид-полімальтозат комплексу тривалентного заліза, зокрема Мальтофер. Наведено результати вивчення ефективності та безпеки застосування препарату «Мальтофер» у педіатричній практиці.
Ключові слова: залізодефіцитна анемія, діти, Мальтофер.
Пипа Л. В., Мургіна М. М.
Поліморфізм гена TNF-α при локалізованих і генералізованих гнійно-септичних захворюваннях у дітей.
39
Мета: вивчити вплив одноалельного поліморфізму гена ФНО-α (308 G/A) на схильність до розвитку генералізованих форм гнійно-септичних захворювань у дітей.
Пацієнти і методи. Було обстежено 27 хворих з локалізованими та генеризованими гнійно-септичними захворюваннями віком від 8 місяців до 17 років. Визначення алельного поліморфізму промоторної ділянки гена ФНО-α (-308→G А) проводили за допомогою методу рестриктивного аналізу продуктів ампліфікації (PCR-RFLP).
Результати. У групі локалізованих інфекцій у 14 (93,3%) дітей виявлений типовий варіант алелі ФНО-α (308 G) і в 1 (6,7%) дитини — атиповий варіант алелі ФНО-α (308А). У групі генералізованих форм типовий варіант гена (308 G) виявлено у 8 (66%) дітей, атиповий (308 А) — у 4 (34%).
Висновки. Наявність атипового варіанту гена TNF-α (308 А) є фактором ризику розвитку генералізованої форми інфекції. Носіям даного варіанту гена ФНО-α при появі локалізованої бактеріальної інфекції слід одразу призначати потужну антибактеріальну терапію.
Ключові слова: діти, фактор некрозу пухлин а, одноалельній поліморфізм.
Козакевич В. К.
Значення нуклеотидів у харчуванні дітей першого року життя.
43
Мета: оцінка ефективності застосування адаптованої молочної суміші «Малютка premium 1» для вигодовування дітей перших місяців життя.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилися 73 доношені дитини у віці від 1-го до 4-х місяців. Адаптовану суміш «Малютка premium 1» отримували 37 дітей протягом 1,5 місяця. Контрольну групу склали 36 немовлят, які знаходилися на грудному вигодовуванні.
Результати. На фоні застосування суміші «Малютка premium 1» спостерігалися зменшення проявів мінімальних дисфункцій шлунково-кишкового тракту (зменшення частоти та інтенсивності зригування, кольок) та добра динаміка масо-ростових показників. Відмічені гарні органолептичні властивості суміші та задовільна поживна цінність продукту.
Висновки. Молочну суміш «Малютка premium 1» можна рекомендувати для змішаного та штучного вигодовування здорових дітей першого року життя.
Ключові слова: діти, штучне вигодовування, адаптована молочна суміш, нуклеотиди.
Старець О. О., Малиновська Н. О., Мовлянова Н. В.
Фактори ризику розвитку жовтяниці «грудного вигодовування».
48
Мета: виявлення факторів ризику жовтяниці «грудного вигодовування» шляхом оцінки фізичного розвитку і клінічного перебігу цього захворювання у дітей першого місяца життя.
Пацієнти і методи. Основну групу склали 37 дітей віком один місяць, що знаходилися на лікуванні з діагнозом «Кон'югаційна жовтяниця»; контрольну групу — 30 практично здорових дітей аналогічного віку з фізіологічною жовтяницею в анамнезі, які знаходились на винятково грудному вигодовуванні. Критеріями включення у дослідження були підтверджена гапербілірубінемія (за рахунок непрямого білірубіну), відсутність запальної патології, відсутність супутньої соматичної патології, винятково грудне вигодовування, народження у термін. Застосовувалися загальноклінічні методи дослідження, оцінка фізичного розвитку за допомогою програми ВООЗ Anthro, біохімічний аналіз крові.
Результати. Статевих відмінностей у частоті виникнення жовтяниці «грудного вигодовування» не спостерігалося. У дітей обох статей при народженні відмічена достовірно низька маса тіла (менше -2 стандартних відхилень) при нормальних значеннях довжини тіла. Достовірним фактором ризику розвитку є прибавка маси тіла дитини в перший місяць життя 600 г і менше. Виявлено слабкий додатній кореляційний зв'язок між рівнем загального білірубіну та рівнем АЛТ, рівнем загального білірубіну і рівнем тимолової проби.
Висновки. Основним етіологічним чинником жовтяниці «грудного вигодовування» слід вважати не зниження кон'югації білірубіну в печінці, а недостатнє грудне вигодовування, що призводить до відносного голодування і посилення реабсорбції непрямого білірубіну.
Ключові слова: жовтяниця «грудного вигодовування», непрямий білірубін, діти.
Марушко Ю. В., Іовіца Т. В.
Особливості діагностики та терапії кишкових кольок, обумовлених лактазною недостатністю, у дітей грудного віку.
51
Мета: визначити роль лактазної недостатності у виникненні кишкових кольок у дітей грудного віку, оцінити клінічне значення водневого дихального тесту для діагностики кишкових кольок.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилось 149 дітей віком 1–6 місяців з кишковими коліками та ознаками диспептичних порушень. Всі діти знаходилися на грудному вигодовуванні, у них не відмічалось відставання у вазі та психомоторному розвитку; загальні аналізи крові та сечі без патологічних зрушень. З метою дослідження лактазної недостатності проводився водневий дихальний тест з навантаженням харчовою лактозою (1,5 г/кг). У терапії дітей застосовували Мамалак (1 капсула — 3000 ОД лактази) або Коліпрев (1 крапля — 150 ОД лактази).
Результати. Дітям першого півріччя життя, що знаходяться на грудному вигодовуванні, за наявності кишкових кольок та диспептичних розладів властиві транзиторна лактазна недостатність та надлишковий лактозозалежний бактеріальний ріст у кишечнику. Застосування лактази дозволяє коригувати стан мікрофлори кишечнику та зберегти грудне вигодовування.
Висновки. Водневий дихальний тест — інформативний метод діагностики кишкових кольок у дітей грудного віку, зумовлених лактазною недостатністю. Включення лактази у комплексну терапію кишкових кольок має виразний клінічний ефект, що підтверджується результатами водневого дихального тесту у динаміці спостережень.
Ключові слова: кишкова колька, діти, лактазна недостатність, водневий дихальний тест, лікування.
Ковальчук Т. А.
Досвід підшкірного введення препаратів імуноглобуліну у дітей із первинними імунодефіцитами.
56
Резюме. Стаття присвячена формуванню сучасних тенденцій лікування первинних імунодефіцитів в історичному ракурсі — від внутрішньом'язових до внутрішньовенних та підшкірних ін'єкцій гамма-глобулінів. Надані наукові факти, що підтверджують переваги використання підшкірних форм імуноглобулінів над внутрішньовенними. Наведений клінічний випадок діагностики хвороби Брутона у двохрічного хлопчика та ефективності п'ятирічної терапії підшкірними гамма-глобулінами. Описані методики підшкірного введення препаратів імуноглобуліну у дітей з первинними імунодефіцитами.
Ключові слова: первинний імунодефіцит, підшкірні ін'єкції препаратів імуноглобуліну, діти.
Леженко Г. О., Пашкова О. Є., Пантюшенко Л. І.
Мікробіологічна характеристика дихальних шляхів у дітей, хворих на рецидивуючий бронхіт.
61
Мета: вибір раціональної антибактеріальної терапії дітей, хворих на рецидивуючий бронхіт (РБ), на підставі дослідження мікробного пейзажу дихальних шляхів.
Пацієнти і методи. Проведено комплексне обстеження і лікування 74 дітей, хворих на РБ, віком від 5 до 16 років (середній вік пацієнтів — 10,4±1,3 року). У всіх хворих досліджували мікробний спектр харкотиння до призначення антибактеріальної терапії.
Результати. Основними збудниками у хворих на РБ дітей виступали грамнегативні мікроорганізми (47 дітей — 63,5%), майже у чотири рази рідше зустрічалась кокова флора (12 хворих — 16,2%), у 14 (18,9%) пацієнтів висівалися дріжджоподібні гриби. По одному випадку (1,3%) виявлено ентерокок та паличку синьо-зеленого гною. З урахуванням даних бактеріологічного дослідження та чутливості виділених мікроорганізмів до антибіотиків, у терапію РБ був включений препарат цефуроксиму аксетил (Цефутил) у таблетованій формі два рази на добу у віковому дозуванні. На тлі застосування препарату вже з перших днів терапії спостерігалася позитивна динаміка клінічної картини. Цефутил добре переносився всіма пацієнтами
Висновки. У хворих на РБ дітей мікробний пейзаж харкотиння характеризувався домінуванням грамнегативної мікрофлори, передусім за рахунок бактерій роду Haemophillus. Застосування цефалоспорину ІІ покоління цефуроксиму аксетилу у комплексній терапії РБ у дітей показало високу ефективність препарату та його безпечність.
Ключові слова: рецидивуючий бронхіт, мікрофлора дихальних шляхів, цефуроксиму аксетил, діти.
Кокоркін Д. Н., Желтов А. Я.
Досвід застосування комбінованого назального спрею «Мераліс» при лікуванні секреторних отитів.
66
Мета: вивчити ефективність різних схем перед- та післяопераційного ведення хворих на секреторний отит (СО) із застосуванням сольових розчинів, назальних стероїдів, деконгестантів (назальний спрей «Мераліс»).
Пацієнти і методи. Проведено спостереження за 70 дітьми з СО. У якості базової терапії протягом 5 днів перед операцією застосовували методику іригаційної терапії порожнини носа і носоглотки ізотонічним розчином у поєднанні з антисептиками. Схему лікування доповнювали: назальний спрей «Мераліс», назальні стероїди (мометазон фуроат) і група плацебо (холодний фізіологічний розчин).
Результати. У зв'язку із значним покращанням самопочуття від подальшої операції відмовився 21 пацієнт, з них у 16 (22,8%) спонтанне вилікування СО констатовано на 7 день від початку лікування. Застосування ІТ і спрею «Мераліс» у дітей з назальною патологією і СО показало достовірно кращий результат лікування, ніж в групі плацебо, а за ефективністю було порівнянне з назальними топичними стероїдами. У ході амбулаторного лікування ІТ у поєднанні з назальним спреєм «Мераліс» дозволила досягти спонтанного вилікування СО у 20% випадків.
Висновки. Застосування спрею «Мераліс» та зрошення порожнини носа розчинами антисептиків дозволяє відновити носове дихання та усунути сухість слизової оболонки носа достовірно швидше, ніж плацебо, і так само ефективно, як назальні стероїди. Комбінований назальний спрій «Мераліс» вирізняється швидким і тривалим вазоконстрикторним ефектом.
Ключові слова: секреторний отит, іригаційна терапія, назальний спрей, Мераліс.
Марушко Ю. В.
Застосування симбіотика Флувир® для профілактики гострих респіраторних захворювань у дітей (огляд літератури).
70
Профілактика грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій є найбільш ефективним способом зменшення захворюваності та зниження частоти ускладнень при цих патологіях. ФЛУВИР ® дозволяє знизити захворюваність на грип та ГРВІ, зменшити тривалість та тяжкість перебігу даної патології завдяки своїм імуномоделюючим властивостям та може бути рекомендований для профілактики сезонної захворюваності на респіраторні інфекції у дітей.
Ключові слова: гострі респіраторні захворювання, діти, профілактика.
Токарчук Н. І., Гарлінська Ю. В., Антонець Т. І., Старинець Л. С., Савицька Т. В., Лагода В. В.
Діагностичне значення визначення прокальцитоніну при пневмонії у дітей раннього віку.
76
Мета: встановити значення рівня прокальцитоніну як маркера бактеріальної інфекції при позагоспітальній пневмонії у дітей раннього віку.
Пацієнти і методи. Під наглядом знаходились 40 хворих на позагоспітальну пневмонію дітей віком від 1 місяця до 3-х років. За ступенем важкості хвороби діти були поділені на дві групи: до першої групи увійшли 27 хворих з III ст. важкості захворювання, до другої — 13 дітей з IV ст. Оцінювались дані клінічного огляду, кількість лейкоцитів, рівень С-реактивного білка. Усім дітям було проведено визначення прокальцитоніну у венозній крові протягом першої доби з моменту поступлення в стаціонар.
Результати. Встановлено підвищений рівень прокальцитоніну у 34 (85%) хворих на позагоспітальну пневмонію. У всіх хворих на пневмонію IV ст. тяжкості спостерігалось значне підвищення прокальцитоніну, середній рівень якого становив 3,25±0,05 нг/мл. У 21 (62%) дитини із ІІІ ст. тяжкості захворювання прокальцитонін в середньому знаходився на рівні 1,8±0,02 нг/мл. Таким чином, найбільш значущим для діагностики бактеріальної пневмонії у дітей є значення прокальцитонинового тесту >2 нг/мл.
Висновки. Встановлено діагностичну цінність визначення прокальцитоніну як раннього маркера бактеріальної інфекції при позагоспітальній пневмонії у дітей раннього віку.
Ключові слова: позагоспітальна пневмонія, діти раннього віку, прокальцитонін.
Юрочко Федір
Синусит у дітей: сучасні концепції.
80
Овчаренко Л. С., Ткаченко В. Ю.
Ефективна антибіотикотерапія рекурентних бактеріальних бронхітів у дітей з гіперплазією лімфоглоткового кільця.
88
Мета: встановити клінічну ефективність 5-денного перорального застосування препарату «Цефодокс» у терапії дітей з рекурентними формами гострих бактеріальних бронхітів на тлі гіпертрофії лімфоглоткового кільця та його вплив на склад мікрофлори респіраторного тракту, перебіг системного бактеріального запального процесу; встановити безпечність та переносимість препарату.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходились 30 дітей віком від 2 до 10 років, що хворіли на гострий бактеріальний бронхіт утретє за останній рік на тлі гіпертрофії лімфоглоткового кільця. Цефодокс призначався у формі суспензії перорально під час їжі у дозі 10 мг/кг маси тіла на добу дворазово з інтервалом 12 годин. Супутня терапія включала застосування мукотропних засобів, антипіретиків у віковому дозуванні.
Результати. На п'яту добу лікування зареєстровано статистично достовірне покращання показників за всіма контрольованими параметрами та загального стану пацієнтів. Мікробіологічне дослідження продемонструвало статистично значуще зниження числа КУО виділених патогенів. Алергічних реакцій, небажаних явищ та проявів побічної дії препарату не відмічалося.
Висновки. Застосування Цефодоксу протягом 5 днів є високоефективним методом терапії рекурентних бактеріальних бронхітів у дітей на тлі гіперплазії лімфоглоткового кільця.
Ключові слова: діти, бронхіт, лікування, цефподоксим проксетил.
Марушко Ю. В., Гищак Т. В.
Вплив комбінованого препарату магнію на астенічні прояви та якість нічного сну у дітей з первинною артеріальною гіпертензією/
94
Мета роботи: підвищення ефективності лікування астенічних проявів і розладів нічного сну у дітей з первинною артеріальною гіпертензією (ПАГ) за допомогою включення до схеми лікування препарату «Магне-В6».
Пацієнти і методи. Обстежено 109 дітей (52 дівчинки і 57 хлопчиків) віком від 10 до 17 років, у яких було виявлено підвищення артеріального тиску і виключено вторинний характер гіпертензії. Основну групу сформували 82 дитини, в комплекс лікування яких було включено Магне-В6 по 1 таблетці 4 рази на день протягом місяця. До групи порівняння увійшли 27 дітей, які не отримували препаратів магнію. Дослідження проводили в динаміці на початку, через місяць і через три місяці від призначеного лікування.
Результати. Включення в схему лікування ПАГ комбінованого препарату магнію і піридоксину поряд із базисною терапією (антигіпертензивні препарати, седативні засоби, дієта, дозоване фізичне навантаження) призвело до кращих результатів щодо корекції астенічних проявів і недостатнього нічного зниження АТ. Отримані дані свідчать про ефективність застосування комплексного препарату Магне-В6 у дітей з ПАГ на тлі АС.
Висновки. У дітей із незначними проявами астенії достатнім є застосування Магне-В6 протягом одного місяця. Діти із більш виразними проявами астенії для ліквідації астенічних проявів потребують продовження терміну терапії препаратами магнію до трьох місяців.
Ключові слова: первинна артеріальна гіпертензія, діти, лікування, препарат магнію.
Боярчук О. Р., Банадига Н. В., Сагаль І. Р.
Перебіг хронічної ревматичної хвороби серця у дітей на тлі реактивації Епштейна—Барр вірусної інфекції.
100
Мета: вивчити частоту інфікування вірусами родини Herpesviridae дітей з хронічною ревматичною хворобою серця (ХРХС) та встановити його вплив на перебіг хвороби.
Пацієнти і методи. Під спостереженням було 62 хворі на ХРХС дитини віком від 12 до 17 років. ХРХС діагностували за наявності вади серця чи ураження серцевих клапанів у вигляді післязапального краєвого фіброзу клапанних стулок. Контрольну групу склали 25 відносно здорових дітей. Усім дітям було проведено загальноприйняте клініко-лабораторне обстеження, електрокардіографію і допплерехокардіографію. Частоту інфікування та реактивацію вірусів сімейства Herpesviridae вивчали методом імуноферментного аналізу.
Результати. У пацієнтів з ХРХС вірогідно частіше спостерігається реактивація вірусу Епштейна—Барр (ВЕБ), про що свідчила наявність анти-VCA IgM (37,1% дітей). Реактивація хронічної ВЕБ-інфекції зумовлює частіші прояви інтоксикаційного та артралгічного синдромів, гіпертрофію та рихлість мигдаликів, зміни з боку гепатобіліарної системи.
Висновки. Виявлено вплив Епштейна—Барр вірусної інфекції на клінічний перебіг ревматичної хвороби серця та показники специфічного імунітету у бік підвищеного антитілоутворення.
Ключові слова: віруси сімейства Herpesviridae, Епштейна—Барр вірус, хронічна ревматична хвороба серця, діти.
Летяго Г. В.
Особливості функціонування вегетативної нервової системи при формуванні остеоартрозу у дівчат-підлітків.
105
Мета — уточнити механізми розвитку остеоартрозу (ОА) на підставі вивчення особливостей вегетативного забезпечення та реактивності у хворих дівчат залежно від вихідного типу вегетативного тонусу.
Пацієнти і методи. Обстежено 41 дівчину віком 15–18 років з остеоартрозом. Стан вегетативного регулювання досліджували методом варіабельності серцевого ритму (ВСР) у горизонтальному положенні, спокійному диханні. Тип вихідного вегетативного тонусу визначали за показником симпато-вагального балансу (LF/HF), залежно від значень якого (ваготонія, нормотонія, симпатикотонія) хворі були розподілені на три групи. Рентгенологічні зміни у суглобах оцінювали за класифікацією Kellgren.
Результати. Спрямованість нейрогуморальної регуляції у хворих на ОА дівчат залежить від активності ланок ВНС. Найбільш часто діагностувалося домінування енергетичного спектра СНС. У групі дівчат з симпатикотонічною спрямованістю спостерігалася низька функціональна спроможність автономних механізмів регуляції на тлі домінування впливу центрального контуру. Насамперед це проявлялося недостатнім внеском HF у загальну потужність нейрон-гуморального спектра в стані спокою. Активна ортостатична проба виявила зниження реактивності у таких пацієнтів саме симпатичної складової спектра. При ваготонії у дівчат спостерігалися дещо кращі значення показників ВСР, ніж при симпатикотонії, передусім ТР, що вказувало на більші можливості нейрогуморального забезпечення за рахунок активності нижчих рівнів управління. Проте мала місце значна нестійкість нейрогуморальної регуляції.
Висновки. Встановлено особливості нейрогуморальної регуляції залежно від активності ланок вегетативної нервової системи. У дівчат найбільш часто діагностується домінування потужності енергетичного спектра симпатичної нервової системи з виразними відхиленнями у показниках варіабельності серцевого ритму, як у стані спокою, так і при активній ортостатичній пробі.
Ключові слова: остеоартроз, підлітки, вегетативне регулювання.
Марушко Ю. В., Полковниченко Л. М.
Раціональний вибір антигістамінних препаратів в педіатрії.
109
Резюме. У статті наведено сучасні погляди на застосування антигістамінних препаратів у педіатрії. Найбільш актуальним сьогодні є використання у дітей при гострих алергічних захворюваннях нового антигістамінного препарату левоцетиризину.
Ключові слова: алергія, діти, левоцетиризин.
Боброва В. І., Воробієнко Ю. І., Вороніна С. С., Рубан Т. В.
Прогнозування рецидивного перебігу хронічного гастродуоденіту у дітей.
114
Резюме. У статті наведені найважливіші клінічні ознаки хронічного гастродуоденіту, які мають прогностичну цінність для аналізу перебігу захворювання. Запропонована система бального прогнозування результатів лікування дітей з хронічним гастродуоденітом дозволяє індивідуалізувати вибір оптимального методу лікування дітей з даною патологією.
Ключові слова: хронічний гастродуоденіт, фактори ризику, прогнозування, діти.
Мосієнко Г. П.
Особливості змін гіпофізарно-гонадної системи у підлітків з функціональними розладами системи травлення на тлі вегетативних дисфункцій.
120
Мета: визначити роль гонадотропних гормонів у ґенезі вегетативних розладів у підлітків з функціональними захворюваннями системи травлення.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилося 164 особи, юнаків було 76 (46,3%), дівчат — 88 (53,7%). Базовий вегетативний тонус вивчався за допомогою таблиць та анкет. Функціональний стан вегетативної нервової системи оцінювали за допомогою аналізу варіабельності ритму серця методом кардіоінтервалографії. Вегетативне забезпечення (адекватність вегетативного забезпечення поведінки) визначалося за допомогою ортокліностатичної проби. Функціональний стан гіпофізарно-гонадної системи оцінювався за даними сомато-статевого розвитку, рівнем гонадотропінів (фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів) та функцією периферичних гонад.
Результати. За результатами дослідження гастроезофагеальний рефлюкс діагностовано у 54 (32,9%) хворих, функціональну диспепсію — у 58 (35,4%), дисфункцію жовчного міхура — у 52 (31,7%). У всіх обстежених виявлено наявність вегетативних дисфункцій. Функціональні захворювання травної системи на тлі вегетативних дисфункцій супроводжувалися розладами функції гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи, що проявлялося перш за все зрушенням концентрації гонадотропних гормонів у плазмі крові.
Висновки. Гіпофізарно-гонадна система бере активну участь у системі нейроендокринної регуляції. При різних клінічних формах функціональних уражень органів травлення у підлітків виявлена однотипна векторність зрушень гормонального статусу, що вказує на домінуючу роль нейроендокринних механізмів у патогенезі цих захворювань.
Ключові слова: підлітки, функціональні розлади системи травлення, вегетативні дисфункції, гіпофізарно-гонадна система.
Боброва В. І.
Пріорітети призначення нітрофуранових препаратів при лікуванні хронічного гастродуоденіту у детей.
123
Показано роль інфікування Helicobacter pylori та умовно-патогенної мікрофлори у розвитку хронічного гастродуоденіту у дітей. Наголошується на необхідності раціонального вибору засобів ерадикаційної терапії. Застосування нітрофуранових препаратів («Макмірор») у схемах антигелікобактерної терапії дозволяє значно підвищити ефективність лікування гелікобактеріозу і суттєво знизити його токсичність.
Ключові слова: хронічний гастродуоденіт, Helicobacter pylori, умовно-патогенна мікрофлора, антигелікобактерна терапія, нітрофуранові препарати.
Борщ С. К.
Диференційоване використання біоспорину для антагоністичного впливу на грампозитивні бактерії при лікуванні захворювань кишечнику.
127
Резюме. Визначено принципи диференційованого застосування Біоспорину з штамами мікроорганізмів, що належать до різних таксономічних груп. Бацилярний пробіотичний препарат «Біоспорин» можна застосовувати для елімінації грампозитивних бактерій.
Ключові слова: синдром подразненого кишечнику, мікробний антагонізм, пробіотичні препарати, Біоспорин.
Майданник В. Г., Бурлака Є. А., Багдасарова І. В., Лавренчук О. В.
Клітинна гіпоксія як механізм пошкодження нирок при хронічному пієлонефриті у дітей.
132
Мета: дослідження маркерів хронічної гіпоксії та окисного стресу як критеріїв активності мікробного запалення та його перебігу у дітей з хронічним пієлонефритом.
Пацієнти і методи. В умовах стаціонару обстежено 23 дитини віком від 1 до 17 років з різними формами хронічного пієлонефриту, з них 14 пацієнтів знаходились у стадії клініко-лабораторної ремісії, а 9 — в стадії загострення та отримували антибактеріальну терапію. Обстеження включало: загальний аналіз крові та сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, біохімічний аналіз крові, ультразвукове обстеження нирок, добове моніторування артеріального тиску, мікційну цистографію. Стан функції нирок оцінювали шляхом розрахунку швидкості клубочкової фільтрації за формулою Шварца та проведенням реносцинтиграфії.
Результати. Встановлено, що розвиток захворювання супроводжувався ростом швидкості генерування супероксидних радикалів Nox2 нейтрофілів, підвищенням рівня індукованого гіпоксією фактора HIF-1α та зниженням активності фактора системи антиапоптозного захисту Bcl-xL. Виявлено залежність ступеня порушення рівнів даних показників від стадії захворювання та доведено доцільність їх застосування у якості предикторів несприятливого перебігу пієлонефриту.
Висновки. Визначення маркерів хронічної гіпоксії та окисного стресу доможе підібрати патогенетично обґрунтовані терапевтичні засоби і тим самим уповільнити прогресування патологічного процесу у нирках, а їх моніторинг у динаміці дозволить оцінити ефективність терапії.
Ключові слова: хронічний пієлонефрит, діти, клітинна гіпоксія, запалення, апоптоз, Bcl-xL.
Коренєв М. М., Бессонова І. М.
Особливості функціонування нирок у підлітків з різними формами артеріальної гіпертензії і гіперурикемією.
136
Мета: вивчення особливостей функціонального стану нирок та ранніх ознак порушення ендотеліальної функції клубочкового апарату нирок у підлітків з артеріальною гіпертензією (АГ) з урахуванням маси тіла та наявності у них гіперурикемії.
Пацієнти і методи. У дослідженні взяли участь 50 юнаків віком 14–18 років з АГ. Першу підгрупу склали 12 (24%) юнаків з АГ і нормальною масою тіла, другу — 9 (18%) хворих з АГ та надлишковою масою тіла, третю — 29 (56%) пацієнтів з АГ та ожирінням. У всіх хворих вивчали анамнез захворювання і життя з урахуванням факторів ризику; оцінювались антропометричні параметри, визначався індекс маси тіла; проведено клінічні дослідження, офісний вимір та добове моніторування АД; визначались рівні сечової кислоти сироватки крові і мікроальбумінурії, значення креатиніну крові, швидкість клубочкової фільтрації і канальцевої реабсорбції.
Результати. Встановлені наступні особливості функціонального стану нирок у хворих АГ: підвищення рівня сечової кислоти сироватки крові (26,0%), частіше в осіб з ожирінням (31,0%); достовірно вищі показники фільтраційної та азотовидільної функцій нирок у хворих ПАГ, ніж у групі з АГ та ожирінням; зміна канальцевих функцій нирок у юнаків з АГ та ожирінням, особливо за наявності гіперурикемії.
Висновки. У підлітків з АГ виявляються порушення пуринового обміну у вигляді підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти, а також змінюється функціональний стан нирок з появою ранніх ознак ендотеліальної дисфункції їх клубочкового апарату.
Ключові слова: підлітки, артеріальна гіпертензія, гіперурикемія, ожиріння, нирки.
Шипелік Т. В., Чупріков А. П.
Підлітковий етап становлення особистісної зрілості у юнаків та дівчат.
141
Мета: вивчення впливу гендерного фактора на становлення особистісної зрілості у підлітків.
Пацієнти и методи. У дослідженні взяли участь 273 підлітки: 130 дівчат та 143 юнаки — учні старших класів шести середніх шкіл м. Києва. Застосовувалися наступні методи психодіагностики: тест орієнтації сенсу життя Д.А. Леонтьєва, шкала соціально-психологічної адаптованості К. Роджерса і Р. Даймонда, пакет методик О.І. Моткова «Гармонія», що включає методики «Базові прагнення» та «Життєве призначення»; особистісна і ситуативна тривожність досліджувалися за допомогою методики Ч. Спілбергера в адаптації Ю. Ханіна, соціометричний статус підлітків вимірювався за допомогою методики «Вибір». Для характеристики особистісного розвитку застосовувався запитальник російської Академії освіти, що дозволив виявити особливості життєвого досвіду підлітків, що формується.
Результати. Встановлено,що особистісна зрілість у віковій групі 14–15 років у дівчат настає раніше, ніж у юнаків, вони випереджають хлопців у психологічному розвитку, що проявляється у процесах самореалізації, самовизначення та самоствердження. Дівчата краще адаптовані у соціумі, що пов'язано з гнучкістю емоційної, пізнавальної та мотиваційної сфер.
Висновки. За результатами дослідження виявлені гендерні особливості становлення психологічної зрілості у підлітковому віці.
Ключові слова: особистісна зрілість, гармонійність особистості, особистісні утворення, особистісний потенціал, самоактуалізація, сенс життя, система цінностей, якість життя, життєве призначення, життєва перспектива, духовний розвиток.
Стеценко Т. І., Коноплянко Т. В.
Хвороба Галлевордена—Шпатца. Сучасний погляд на етіологію, патогенез і клініку у дітей та дорослих.
147
Резюме. В огляді наведені сучасні дані щодо дегенерацій нервової системи з накопиченням заліза у екстрапірамідних структурах. У сучасній зарубіжній літературі термін «хвороба Галлевордена—Шпатца» замінений на «Нейродегенерації мозку з накопиченням заліза (NBIA)», що чітко відображає патогенез та патоморфологію даної групи. Показано різні типи та підтипи нейродегенеративних захворювань з накопиченням заліза, у тому числі і в дитячому віці.
Ключові слова: нейродегенерації, хвороба Галлевордена—Шпатца, діти.
Пустышка: не пустое слово.
151