HEALTH OF WOMAN.2015.10(106):139–143; doi 10.15574/HW.2015.106.139 

Психосоматичні зміни у пацієнток з лейоміомою матки 

Даниленко О. Г.

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України», м. Київ 

Значні психоемоційні навантаження з переважанням негативних емоцій при тривалій дії можуть формувати субдепресивні зміни, неврози, психопатії, що в свою чергу створюють підгрунтя для розвитку психосоматичних змін. Лейоміома матки – це доброякісна пухлина репродуктивної системи, проте виявлення її як в ранньому, так і в пізньому репродуктивному віці, особливо при нереалізованій або частково реалізованій репродуктивній функції необхідно розглядати з позиції психотравми, що повторно подумки переживається і може супроводжуватись тривогою, страхом, фобією.

Мета дослідження. Вивчення змін психоемоційного стану та якості життя (ЯЖ) у жінок з лейоміомою матки в різні репродуктивні періоди.

Матеріали та методи. Для реалізації поставленої мети було проведено всебічне дослідження жінок з лейоміомою матки. Психосоматичні зміни та ЯЖ вивчали за допомогою опитувальників – САН, Гіссенського опитувальника соматичних скарг (GBB), для виявлення та вивчення рівнів тривожності та диференціальної діагностики депресивних станів були використані методики Тейлора та Зунге, а також методики К. Хека і І.Х. Хесса, оцінку ЯЖ вивчали за шкалою SF-36 (Short-Form Health Survey).

Результати. Зміни психоемоційного стану у хворих з лейоміомою матки залежать від репродуктивного віку, тривалості захворювання та ефективності лікування основного захворювання. У жінок раннього репродуктивного віку виявлені зміни психоемоційного стану, що проявлялись у зміні настрою при стабільних самопочутті та активності, також характерні функціональні соматичні прояви. Для пацієнток пізнього репродуктивного віку характерні зміни настрою, самопочуття та часткове зниження активності; також виявлені психосоматичні зміни, про що свідчить значний відсоток відповідей за шкалами «інтенсивність скарг» та «виснаження». У пацієнток пізнього репродуктивного віку з лейоміомою матки виявлено дуже високий, високий та середній рівень тривожності з тенденцією до високого у 97,9%, на відміну від пацієнток першої групи, де дуже високий та високий рівень виявлено у 41,37%. Для пацієнток з лейоміомою матки в репродуктивному віці характерна замаскована депресія (34,48%) та легка депресія невротичного генезу (44,83%). Для пацієнток пізнього репродуктивного віку з лейоміомою матки характерним є істинно депресивний стан (35,4%) та замаскована депресія (47,9%). Рівень невротизаціїї виявився значно вищим в порівнянні з хворими першої групи, що можна пояснити тривалістю захворювання, періодичним погіршенням стану (біль, кровотечі, дисфункції інших органів) та низькою ефективністю терапії. ЯЖ у пацієнтів з лейоміомою матки значно погіршується, особливо це стосується емоційного компонента, тобто ці пацієнтки схильні до зміни настрою, виникнення депресивних змін, тривоги, в той час як компоненти фізичного здоров’я залишаються на середньому рівні. 

Ключові слова: лейоміома матки, психосоматичні зміни, тривожність, депресія. 

Література:

1. Александер Ф. 2002. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение Psychosomatic Medicine it`s Principles and Applications. Пер. с англ. С Могилевского. М, Эксмо-Пресс:352.

2. Бройтигам В, Кристиан П, Рад М. 2009. Психосоматическая медицина. Пер. с нем. М, ГЭОТАР Медицина:376.

3. Вассерман ЛИ, Трифонова ЕА. 2006. Методология исследования качества жизни в контексте психосоматических и соматопсихических соотношений. Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. ВМ Бехтерева 4:12–15.

4. Недошивин АО, Кутузова АЭ, Петрова НН, Варшавский СЮ, Перепеч НБ. 2000. Исследование качества жизни. Русский медицинский журнал 1;1.

5. Brosens IA, Lunenfeld B, Donnez J. 1999. Pathogenesis and medical management of uterine fibroids. New York–London: The parthenon publishing group: 158.

6. Kind P, Williams A. 2004. Measuring success in health care – the time has come to do it properly. Health Policy Matter, Issue 9:1–8.

7. Cramer SF, Hoiszny JA. 2011. Epidemiology of uterine leimyomas.Wiht an etiologic hypothesis. J.Reprod. Med. 40:595–600.

8. Клиническая психология. Под ред. БД Карвасарского. Санкт-Петербург, Питер. 2010:864. (Учебник для вузов).

9. Новик АА, Ионова ТИ, Кайнд И. 1999. Концепция исследования качества жизни в медицине. СПб, Элби:139.

10. Рад М. 2012. Психосоматическая медицина. Краткий учебник. Пер. с нем. ГА Обуховой и соавт. М, ГЭОТАР Медицина:165.

11. Савицкий ГА, Савицкий АГ. 2000. Миома матки, Проблема патогенеза и патогенетической терапии. Ст-Петербург:150–210.

12. Татарчук ТФ, Косей НВ, Альтман ИВ, Кондратюк ВА, Васильчук ГМ. 2006. Пути оптимизации органосохраняющей терапии лейомиомы матки. Междунар. эндокринол. ж. 3(5):10–13.