• Психологічний статус вагітних і рівень автоантитіл до нейроантигенів у ІІІ триместрі вагітності 

Психологічний статус вагітних і рівень автоантитіл до нейроантигенів у ІІІ триместрі вагітності 

HEALTH OF WOMAN. 2016.4(110):67–70; doi 10.15574/HW.2016.110.67 
 

Психологічний статус вагітних і рівень автоантитіл до нейроантигенів у ІІІ триместрі вагітності 
 

Жук С. І., Щуревська О. Д.

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ 
 

Мета дослідження: встановлення ступеня пошкодження (залучення) ЦНС у вагітних залежно від рівня тривожності.


Матеріали та методи. Скринінгово обстежено 300 вагітних у ІІІ триместрі вагітності. Визначено психологічний статус шляхом співбесіди, анкетування, психологічного тестування (шкала Спілберга–Ханіна) та проведено клініко-лабораторне дослідження: рівень нейроантитіл до загального білка мієліну (ЗБМ), нейроспецифічної енолази ( НСЕ), білка S-100, загального мозкового антигену (ЗМА) у венозній крові.


Результати. Виявлено зростання 3 показників: антитіл до ЗБМ, НСЕ і ЗМА залежно від рівня тривожності і нормальні значення рівня до білка S-100. Відзначено залежність від ступеня тривожності: найвищий рівень нейроантитіл в групі з високою тривожністю – 63,6% до ЗБМ, 68% до НСЕ, 45,4% до ЗМА, найнижчий – в групі з низькою тривожністю (39,2%, 59,2% і 21,4% відповідно).


Заключення. Виходячи з отриманих даних, можна констатувати органічну природу змін у ЦНС вагітних при високому рівні стресу, який надалі може проявлятися психоневрологічною патологією, що необхідно враховувати в роботі з цими пацієнтками. Вагітні з високим рівнем тривожності повинні бути виділені в групу ризику щодо можливої патології у їхніх дітей, зокрема в аспекті віддалених нервово-психічних розладів.


Ключові слова: вагітність, стрес, тривожність, плід, нейроімунологія, нейроантитіла.


Література: 
1. Gourounti K, Karpathiotaki N, Vaslamatzis G. 2015. Psychosocial stress in HighRisk Pregnancy. International Archives of Medicine 95:1–9.

2. Пауэр МЛ, Шулькин Дж. 2010. Рождение ребенка, дистресс и риск болезней. М, Триада-Х:264.

3. Nast І, Bolten M, Meinlschmidt G, Hellhammer DH. 2011. How to Measure Prenatal Stress? A Systematic Review of Psychometric Instruments to Assess Psychosocial Stress during Pregnancy. Paediatric and Perinatal Epidemiology 4:313–322.

4. Каримова ХМ, Намазова-Баранова ЛС, Мамедьяров АМ и др. 2011. Некоторые иммунологические показатели у детей с задержкой психомоторного развития вследствие перинатального поражения центральной нервной системы гипоксически-ишемического генеза. Педиатрическая фармакология 8:57–62.

5. Сергеева СП. 2009. Цитокины и ответ иммунной системы в условиях острого нарушения мозгового кровообращения. Вестник ВГМУ 1:1–15.

6. Левченко ВГ, Мальцева НВ, Лыкова ОФ и др. 2010. Содержание комплексов основного белка миелина с антителами класса G в сыворотке крови при нормальной беременности и гестозе. Медицинская иммунология 1:155–160.

7. Ткаченко ОВ, Петрова УМ. 2015. Деякі клініко-неврологічні характеристики і показники рівня антитіл до нейроантигенів в гострому періоді поєднаної краніо-фаціальної травми. Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. К, ПП Балюк ІБ:292–296.

8. Friel LA, Romero R, Edwin S та ін. 2007. The calcium binding protein, S100B, is increased in the amniotic fluid of women with intra-amniotic infection/inflammation and preterm labor with intact or ruptured membranes. J Perinat Med. 5:385–393. http://dx.doi.org/10.1515/jpm.2007.101

9. Носкова ОВ. 2008. Особенности тревожного состояния женщин при беременности и его психокоррекция. Медицинская психология 3:52–56.

10. Gazzolo D, Bruschettini M, Di Iorio R та ін. 2002. Maternal nitric oxide supplementation decreases cord blood S100B in intrauterine growth-retarded fetuses. Clinical chemistry 4:647–650.

11. Дегтяренко ТВ. 2012. Роль епігеномних факторів в патогенезі пренатального ураження спеціалізованих систем мозку. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського Національного педагогічного університету імені Івана Огієнка. Камянець-Подільський, Медобори-2006:69–77.

12. Braunschweig D, Krakowiak P, Duncanson P та ін. 2013. Autism-specific maternal autoantibodies recognize critical proteins in developing brain. Transl Psychiatry 7:1–9. http://dx.doi.org/10.1038/tp.2013.50

13. Goines P, Van de Water J. 2010. The Immune System’s Role in the Biology of Autism. Curr. Opin.Neurol. 2:111–117. http://dx.doi.org/10.1097/WCO.0b013e3283373514; PMid:20160651 PMCid:PMC2898160

14. Hansen D, Lou HC, Olsen J. 2000. Serious life events and congenital malformations: a national study with complete follow-up. The Lancet. 356:875–880. http://dx.doi.org/10.1016/S0140-6736(00)02676-3

15. Андросова ЛВ, Симашкова НВ, Коваль-Зайцев АА и др. 2011. Состояние врожденного и приобретенного иммунитета у детей с психотическими формами расстройств аутистического спектра. Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова 8:41–45.

16. Beraldo FH, Thomas A, Kolisnyk B та ін. 2015. Hyperactivity and attention deficits in mice with decreased levels of stress-inducible phosphoprotein 1 (STIP1). Disease Models and Mechanisms. 8:1457–1466. http://dx.doi.org/10.1242/dmm.022525; PMid:26398952 PMCid:PMC4631792

17. Kinney DK, Munir KM, Crowley DJ, Miller AM. 2008. Prenatal stress and risk of autism. Neurosci Biobehav Rev. 8:1519–1532. http://dx.doi.org/10.1016/j.neubiorev.2008.06.004; PMid:18598714 PMCid:PMC2632594