• Прогнозування хронічного перебігу пієлонефриту у дітей
ua До змісту Повний текст статті

Прогнозування хронічного перебігу пієлонефриту у дітей

PERINATOLOGIYA AND PEDIATRIYA.2019.2(78):32-37; doi 10.15574/PP.2019.78.32

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро
Абатуров О. Є., Вакуленко Л. І.

Актуальність. Визначення факторів, що спричиняють формування і прогресування хронічного пієлонефриту (ХПН) в дітей, забезпечує своєчасне проведення відповідних лікувальних та профілактичних заходів, які дають змогу уповільнити прогресування хронічної хвороби нирок і поліпшити прогноз захворювання.

Мета — визначити прогностичні фактори розвитку ХПН у дітей для проведення ранньої діагностики та своєчасного лікування.

Пацієнти та методи. Проаналізовано 176 випадків ХПН у дітей віком від 1 до 18 років. Групу порівняння становили 74 дитини з гострим пієлонефритом, які одужали. Для виявлення провідних прогностичних факторів ризику розвитку ХПН у дітей та визначення найбільш інформативних показників застосовано теорему Баєса і послідовний (секвенційний) аналіз Вальда з оцінкою інформативності ознак за розрахованою мірою Кульбака (І). Інформативною вважали ознаку з коефіцієнтом І більше 0,5.

Результати. Високу прогностичну інформативність для розвитку ХПН у дітей мають 11 клініко-лабораторних факторів ризику: аномалії розвитку сечової системи, порушення уродинаміки (міхурово-сечовідний рефлюкс), затяжний перебіг першого епізоду пієлонефриту або рецидив протягом 3 місяців; наявність більше 5 стигм дизембріогенезу; урогенітальний мікоплазмоз у дівчаток; артеріальна гіпертензія; нормохромна анемія в дебюті захворювання; нейрогенний сечовий міхур / енурез; оксалатна дисметаболічна нефропатія з екскрецією оксалату кальцію більше 1,5 мг/кг/добу; гідронефроз; супутні хронічні вогнища інфекції. Для найбільш інформативних прогностичних ознак ХПН розраховано діагностичні коефіцієнти, підсумовуючи які накопичують діагностичну інформацію. Підставляючи отримані під час обстеження хворого діагностичні симптоми в таблицю, розраховують суму відповідних їм діагностичних коефіцієнтів. При сумі діагностичних коефіцієнтів (+13) прогнозують імовірний розвиток ХПН із вірогідністю помилки <5% (p<0,05); при сумі діагностичних коефіцієнтів (+20) імовірність прогнозу становить 99% (p<0,01), при сумі діагностичних коефіцієнтів менше (+13) і більше (-13) роблять висновок про недостатність інформації для прийняття рішення про ймовірний розвиток ХПН із заданим рівнем помилки (негативну відповідь).

Висновки. Розроблена прогностична таблиця може бути використана для визначення ймовірності розвитку ХПН у дітей віком від 1 до 18 років.

Ключові слова: діти, хронічний пієлонефрит, хронічна хвороба нирок, фактори ризику, прогнозування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Борисова ТП, Багдасарова ИВ. (2012). Инфекции мочевой системы у детей. Пиелонефрит. Диагностические подходы и лечебная тактика на уровне первичной медико-санитарной помощи. Здоровье ребенка. 4 (39): 9–13.

2. Вакуленко ЛІ. (2018). Дисметаболічна нефропатія як фактор ризику розвитку пієлонефриту в дітей. Здоровье ребенка. 1 (13): 85–89. https://doi.org/10.22141/2224-0551.13.1.2018.127063

3. Іванов ДД. (2009). Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків: нефрологічний аспект. Дитячий лікар. 2 (2): 22–25.

4. Лук'яненко НС, Петріца НА, Кенс КА. (2015). Місце недиференційованої дисплазії сполучної тканини в патології дитячого віку (огляд літератури). Здоровье ребенка. 2 (61): 80–85.

5. Макєєва НІ, Морозова ОО. (2018). Рівень біологічних маркерів фіброгенезу й ангіогенезу в сечі дітей з везикоуретральним рефлексом. Здоровье ребенка. 13 (5). URL: http://www.mif-ua.com/archive/article_print/46422. https://doi.org/10.22141/2224-0551.13.5.2018.141560

6. Мальцев СВ, Мансурова ГШ. (2012). Инновационный подход к оценке факторов риска развития заболевания почек у детей. Международный журнал педиатрии, акушерства и гинекологии. 2 (3): 5–11.

7. Просова ЕЕ, Горемыкин ВИ. (2018). Прогнозирование обострений хронического пиелонефрита у детей. Современные проблемы науки и образования. 6 ISSN 2070-7428. URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=28318.

8. Савенкова НД. (2017). Нефрогенная артериальная гипертензия у детей и подростков: причины, классификация, диагностика. Рос. вестник перинатологии и педиатрии. 62 (4): 43–48. https://doi.org/10.21508/1027-4065-2017-62-4-43-48.

9. Amancio L, Fedrizzi M, Bresolin NL, Penido MG. (2016). Pediatric urolithiasis: experience at a tertiary care pediatric hospital. J Bras Nefrol. 38 (1): 90–98. https://doi.org/10.5935/0101-2800.20160014; PMid:27049370.

10. Arena S, Iacona R, Impellizzeri P, Russo T, Marseglia L, Gitto E, Romeo C. (2016). Physiopathology of vesico-ureteral reflux. Ital J Pediatr. 42: 103. https://doi.org/10.1186/s13052-016-0316-x; PMid:27899160 PMCid:PMC5129198.

11. Atkinson MA, Xiao R, Kottgen A, Wuhl E, Wong CS, Wuttke M et al. (2019). Furth Genetic Associations of Hemoglobin in Children with Chronic Kidney Disease in the PediGFR Consortium. Pediatr Res. 85 (3): 324–328. https://doi.org/10.1038/s41390-018-0148-z; PMid:30140068 PMCid:PMC6377354.

12. Becherucci F, Roperto RM, Materassi M, Romagnani P. (2016). Chronic kidney disease in children. Clin Kidney J. 9 (4): 583–591. https://doi.org/10.1093/ckj/sfw047; PMid:27478602 PMCid:PMC4957724.

13. Cheung KK, Montgomery D, Benjamins LJ. (2015). Prevalence of Sexually Transmitted Infections Among Adolescents Entering Child Protective Services. J Pediatr Adolesc Gynecol. 28 (5): 324–326. https://doi.org/10.1016/j.jpag.2014.09.011; PMid:26094906 PMCid:PMC4478275

14. Frej-Madrzak M, Teryks-Wolyniec D, Jama-Kmiecik A, Sarowska J et al. (2015). Diagnosing Chlamydia Trachomatis Urinary Tract Infections-Preliminary Report. Adv Clin Exp Med. 24 (3): 441–445. https://doi.org/10.17219/acem/43719; PMid:26467132

15. Haid B, Tekgul S. (2017). Primary and secondary enuresis: Pathophysiology, diagnosis, and treatment. Eur Urol Focus. 3: 198–206. https://doi.org/10.1016/j.euf.2017.08.010; PMid:28888814.

16. Harambat J, van Stralen KJ, Kim JJ, Tizard EJ. (2012). Epidemiology of chronic kidney disease in children. Pediatr Nephrol. 27 (3): 363–373. https://doi.org/10.1007/s00467-011-1939-1; PMid:21713524 PMCid:PMC3264851.

17. Hewitt IK, Montini G. (2011). Pediatric febrile urinary tract infections: the current state of play. Ital J Pediatr. 30: 37–57. https://doi.org/10.1186/1824-7288-37-57; PMid:22128870 PMCid:PMC3269370

18. Jiang R, Kelly MS, Routh JC. (2018). Assessment of pediatric bowel and bladder dysfunction: a critical appraisal of the literature. J Pediatr Urol. 14 (6): 494–501. https://doi.org/10.1016/j.jpurol.2018.08.010; PMid:30297226.

19. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) CKD work group. (2012). KDIGO Clinical Practice Guideline for Anemia in Chronic Kidney Disease. Kidney Int Suppl. 2 (4): 331–335.

20. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) CKD work group. (2013). KDIGO 2012 Сlinical practice Guideline for the Еvaluation and Management of Chronic Kidney Disease. Kidney Int Suppl. 3 (1): 1–150.

21. Mikhail A, Brown C, Williams JA, Mathrani V, Shrivastava R, Evans J, Isaac H, Bhandari S. (2017). Renal association clinical practice guideline on Anaemia of Chronic Kidney Disease. BMC Nephrol. 18 (1): 345. https://doi.org/10.1186/s12882-017-0688-1; PMid:29191165 PMCid:PMC5709852.

22. Morin F, Akhavizadegan H, Kavanagh A, Moore K. (2018, Apr.). Dysfunctional voiding: Challenges of disease transition from childhood to adulthood.Can Urol Assoc J. 12; 4; Suppl. 1: S42–S47. https://doi.org/10.5489/cuaj.5230; PMid:29681274 PMCid:PMC5926919.

23. Мorozova О. (2018). Features of formation and progression of chronic kidney disease in children with pyelonephritis and vesicoureteral reflux. Inter Collegas. 3 (5): 132–136. https://doi.org/10.35339/ic.5.3.132-136

24. Park YS. (2012). Renal scar formation after urinary tract infection in children. Korean J Pediatr. 55 (10): 367–370. https://doi.org/10.3345/kjp.2012.55.10.367; PMid:23133482 PMCid:PMC3488611

25. Radmayr C, Bogaert G, Dogan HS, Koc`vara R, Nijman M, Stein R et al. (2018). EAU Guidelines on Paediatric Urology: 159. ISBN 978-94-92671-01-1.

26. Sousa AS, Veiga ML, Braga AA Carvalho MC, Barroso UJr. (2016). Enuresis and overactive bladder in children: what is the relationship between these two conditions? Int Braz J Urol. 42 (4):798–802. https://doi.org/10.1590/S1677-5538.IBJU.2015.0579; PMid:27564293 PMCid:PMC5006778.

27. Y1lmaz I, Peru H, Y1lmaz FH, Sekmenli T, Ciftci I, Kara F. (2018). Association of vesicoureteral reflux and renal scarring in urinary tract infections. Arch Argent Meredith. 116 (4): e542-e547. https://doi.org/10.5546/aap.2018.eng.e542.

28. Zee RS, Herbst KW, Kim C, McKenna PH, Bentley T, Cooper CS, Herndon CD. (2016). Urinary tract infections in children with prenatal hydronephrosis: A risk assessment from the Society for Fetal Urology Hydronephrosis Registry. J Pediatr Urol. 2 (4): 261. e1-7. https://doi.org/10.1016/j.jpurol.2016.04.024; PMid:27290614

Стаття надійшла до редакції 18.01.2019 р., прийнята до друку 11.06.2019 р.