• Причини рецидиву релаксації діафрагми після кардіохірургічних операцій у дітей

Причини рецидиву релаксації діафрагми після кардіохірургічних операцій у дітей

PAEDIATRIC SURGERY.UKRAINE.2018.3(60):11-17; doi 10.15574/PS.2018.60.11

Свирський О. А., Башкевич О. В., Дєдович В. В., Махлін О. М., Севковський І. О., Замотін І. Д., Житкова Н. С.
ДУ «Республіканський науково-практичний центр дитячої хірургії», м. Мінськ, Республіка Білорусь
ДЗО «Білоруський державний медичний університет», м. Мінськ

Мета: визначення частоти виникнення релаксації діафрагми після корекції природжених вад серця (ПВС) у дітей, а також виявлення критеріїв ризику розвитку рецидиву релаксації діафрагми після її первинної корекції.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карток стаціонарних пацієнтів РНПЦ дитячої хірургії м. Мінська (Республіка Білорусь) за період з 01.08.2006 по 01.01.2017 р. Проведено аналіз протоколів первинних операцій з корекції ПВС, особливостей перебігу післяопераційного періоду і методів первинної пластики при виявленій релаксації діафрагми. Статистична обробка отриманих даних здійснювалася із застосуванням програми MedCalc Version 17.6.

Результати. За проаналізований період в РНПЦ дитячої хірургії проведено 6325 відкритих операцій на серці, у 120 (1,8%) випадках ускладненням стала релаксація одного з куполів діафрагми. Після первинної корекції релаксації у 12 (10%) зі 120 пацієнтів спостерігався рецидив, що вимагало повторної пластики. Наступний статистичний аналіз даних показав достовірне збільшення числа рецидивів у групі пацієнтів, яким виконувалася пластика П-подібними швами на прокладках. У групі пацієнтів, переведених на спонтанне дихання у перші 12 годин після операції, рецидивів не спостерігалося, у групі №2 (час, проведений на ШВЛ, від 12 годин до 72 годин) ризик розвитку рецидиву знижувався у 1,3 разу порівняно з групою №3, у яких ШВЛ перевищувала 72 години. Застосування «м`яких» режимів ШВЛ зменшувало кількість рецидивів приблизно у чотири рази.

Висновки. За період з 1 серпня 2006 р. по 1 січня 2017 р. у пацієнтів, оперованих з приводу ПВС, релаксація діафрагми була діагностована у 120 (1,8%) випадках, що відповідає даним літератури. Найвірогідніше причиною розвитку рецидиву релаксації діафрагми є вид і техніка виконання оперативного втручання при первинному ускладненні. Виявлено особливості перебігу післяопераційного періоду і параметрів ШВЛ у пацієнтів після первинної пластики діафрагми з наступним розвитком рецидиву захворювання. Вибір оптимального методу хірургічної корекції релаксації діафрагми у поєднанні з комплексом післяопераційних заходів ведення пацієнтів дозволить мінімізувати кількість рецидивів.

Ключові слова: природжена вада серця, післяопераційні ускладнення, релаксація діафрагми, рецидив.

Література

1. Abad P, Lloret J, Martinez Ibanez V, Patino B, Boix-Ochoa J. (2001). Diaphragmatic paralysis: Pathology at the reach of the pediatric surgeon. Circ Pediatr. 14: 21–24. PMid:11339114

2. Akay TH, Ozkan S, Gultekin B, Uguz E, Varan B, Sezgin A, Tokel K, Aslamaci S. (2006). Diaphragmatic paralysis after cardiac surgery in children: incidence, prognosis and surgical management Pediatric Surg. Int. 22(4): 341–346. https://doi.org/10.1007/s00383-006-1663-2; PMid:16518591

3. Amin Z, McElhinney DB, Strawn JK, Kugler JD, Duncan KF, Reddy VM et al. (2001). Hemidiaphragmatic paralysis increases postoperative morbidity after a modified Fontan operation. J Thorac Cardiovasc Surg. 122: 856–862. https://doi.org/10.1067/mtc.2001.118506; PMid:11689788

4. Celik S, Celik M, Aydemir B, Tunckaya C, Okay T, Dogusoy I. (2010). Long-term results of diaphragmatic plication in adults with unilateral diaphragm paralysis Celik et al. Journal of Cardiothoracic Surgery. 15; 5:111.

5. Dagan O, Nimri R, Katz Y, Birk E, Vidne B. (2006). Bilateral diaphragm paralysis following cardiac surgery in children: 10 year’s experience. Intensive Care Med. 32: 1222–1226. https://doi.org/10.1007/s00134-006-0207-5; PMid:16741697

6. Dube BP, Dres M. (2016). Diaphragm Dysfunction: Diagnostic Approaches and Management Strategies. J Clin Med. 5; 5(12) pii: E113.

7. Hines MH. Video-assisted diaphragm plication in children. (2003). Ann Thorac. Surg. 76: 234–236. https://doi.org/10.1016/S0003-4975(03)00682-9; https://doi.org/10.1016/S0003-4975(03)00129-2; https://doi.org/10.1016/S0003-4975(03)00177-2

8. Joho-Arreola AL, Bauersfeld U, Stauffer UG, Baenziger O, Bernet V. (2005). Incidence and treatment of diaphragmatic paralysis after cardiac surgery in children. Eur J Cardiothorac Surg. 27 (1): 53–57. https://doi.org/10.1016/j.ejcts.2004.10.002; PMid:15621471

9. Lemmer J, Stiller B, Heise G, Hubler M, Alexi-Meskishvili V, Weng Y et al. (2006). Postoperative phrenic nerve palsy: Early clinical implications and management. Intensive Care Med. 32: 1227–1233. https://doi.org/10.1007/s00134-006-0208-4; PMid:16741696

10. Ovroutski S, Alexi-Meskishvili V, Stiller B, Ewert P, Abdul-Khaliq H, Lemmer J et al. (2005). Paralysis of the phrenic nerve as a risk factor for suboptimal Fontan hemodynamics. Eur J Cardiothorac Surg. 27: 561–565. https://doi.org/10.1016/j.ejcts.2004.12.044; PMid:15784351

11. Zhang YB, Wang X, Li SJ, Yang KM, Sheng XD, Yan J. (2013). Postoperative diaphragmatic paralysis after cardiac surgery in management. Chin Med J (Engl). 126(21): 4083–4087.

Стаття надійшла до редакції 12.03.2018 р., прийнята до друку 28.08.2018 р.