• Предиктори формування нефросклерозу у дітей із хронічним пієлонефритом та везико-уретеральним рефлюксом

Предиктори формування нефросклерозу у дітей із хронічним пієлонефритом та везико-уретеральним рефлюксом

SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2018.4(92):40-43; doi 10.15574/SP.2018.92.40

Макєєва Н. І., Морозова О. О.
Харківський національний медичний університет, Україна

Провідне місце серед нефропатій у дітей займають запальні захворювання нирок. Одним з основних етіопатогенетичних чинників вважається везико-уретеральний рефлюкс (ВУР). Везико-уретеральний рефлюкс діагностується у 30–40% дітей з інфекціями сечовивідних шляхів. За даними Міжнародного комітету з вивчення рефлюксу, частота розвитку нефросклерозу при ВУР серед дітей європейської популяції становить 48%.
Мета: визначити клінічне значення рівнів сечової екскреції біологічних маркерів запалення (IL-8), фіброгенезу (TGF-β1) та показників обміну колагену у дітей з хронічним пієлонефритом та ВУР для прогнозування розвитку нефросклерозу.
Матеріали і методи. Обстежено 79 дітей віком від 6 місяців до 16 років з II–V ступенем ВУР після корекції, у періоді клініко-лабораторної ремісії пієлонефриту понад три місяці.
Результати. Встановлено достовірно значуще підвищення показників екскреції IL-8, TGF-β, вільного оксипроліну у сечі усіх дітей з ВУР порівняно з відповідними показниками дітей контрольної групи. Медіана показників екскреції білково-пов'язаної фракції оксипроліну в сечі усіх пацієнтів з ВУР була значно нижчою, ніж у дітей контрольної групи.
Висновки. Рівні екскреції із сечею біомаркерів запалення, фіброгенезу та показники обміну колагену можуть бути використані в якості маркерів перебігу запального процесу та розвитку рубцювання ниркової паренхіми у дітей з ВУР.
Ключові слова: везико!уретеральний рефлюкс, рубцювання ниркової паренхіми, IL-8, TGF-β1, оксипролін.

Література

1. Батюшин ММ. (2013). Механизмы повреждения почечной паренхимы при рефлюкс-нефропатии. Вестник урологии. 2: 43–51.

2. Зайкова НМ. (2013). Клиническое значение гидроксипролиурии у детей с рефлюкс-нефропатией. Нефрология. 17(3): 68–74.

3. Кириллов ВИ, Богданова НА. (2011). Инфекция мочевой системы у детей: патогенетические сдвигии их коррекция с целью профілактики обострений. Вопросы современной педиатрии. 10(4): 100–104.

4. Лавренчук ОВ, Багдасарова ИВ. (2016). Хроническая болезнь почек: рефлюкс-нефропатия у детей. Міжнародний журнал педіатрії, акушерства та гінекології. 9(3): 13–16.

5. Токарчук НИ, Одарчук ИВ, Заичко НВ. (2015). Анализ показателей фиброзообразования при пиелонефрите на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей раннего возраста. Современная педиатрия. 6(70): 93–96. doi 10.15574/SP.2015.70.93.

6. Ярошевская ТВ, Коренюк ЕС, Минакова ВА, Медведская ЕВ. (2016). Современные особенности этиологической структуры пиелонефрита у детей. Здоровье ребенка. 7(75): 80–84. doi 10.22141/2224-0551.7.75.2016.86729

7. Garcia-Roig M., Kirsch A. (2016). Urinary tract infection in the setting of vesicoureteral reflux. F1000 Research. Published online 2016 Jun 30. https://doi.org/10.12688/f1000research.8390.1.

8. Keren R, Shaikh N, Pohl H, Gravens-Mueller L, Ivanova A, Zaoutis L, Patel M, de Berardinis R, Parker A, Bhatnagar S, Haralam M, Pope M, Kearney D, Sprague B, Barrera R, Viteri B, Egigueron M, Shah N, Hoberman A. (2015). Risk factors for recurrent urinary tract infection and renal scarring. Pediatrics. 136(1): 13–21. doi 10.1542/peds.2015-0409.

9. Lee Hе, Kim D, Kang H. (2015). The diagnosis of febrile urinary tract infection in children may be facilitated by urinary biomarkers. Pediatr. Nephrol. 30(1): 123–130. doi 10.1007/s00467-014-2905-5.

10. Tramma D, Hatzistylianou M, Gerasimou G, Lafazanis V. (2012). Interleukin-6 and interleukin-8 levels in the urine of children with renal scarring. Pediatr Nephrol. 27(9): 1525–1530. doi 10.1007/s00467-012-2156-2.