SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2015.7(71):92-95; doi 10.15574/SP.2015.71.92 
 

Особливості запальної відповіді у пацієнтів, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит з проявами синдрому вторинної міопатії 
 

Дудник В. М., Березницький О. В., Вижга Ю. В.

Вінницький національний медичний університет ім М.І. Пирогова, Україна 
 

Мета: клінічно оцінити інтенсивність запальної відповіді у дітей, хворих на ЮРА з ознаками синдрому вторинної міопатії (ВМ). 
 

Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилось 72 дитини з ЮРА віком 11,3 (8,6; 15,2) року. Першу групу склали 43 дитини з виразними проявами ВМ, другу групу — 29 дітей без проявів ВМ. Усіх пацієнтів обстежували з використанням клінічних і лабораторних методів дослідження. 
 

Результати. Клінічні прояви ВМ зустрічаються переважно серед пацієнтів з моноартритом (58,14±2,87)%, помірною активністю процесу (41,86±4,08)% та функціональною недостатністю (62,79±3,96)%. Перебіг ЮРА, що супроводжується клінічними проявами ВМ, характеризується вищою активністю запальної відповіді з гіперпродукцією С-реактивного протеїну (7,25 (5,45; 10,5)) мг/л та основних прозапальних цитокінів — ІЛ-1β (7,6 (4,5; 10,9)) пг/л та ІЛ- 6 (6,8 (4,1; 7,8)) пг/л. Підвищений вміст транскрипційного фактора NF-kB (7,1 (4,8; 8,4)) пг/л, переважно серед пацієнтів з проявами ВМ (на 23,46±2,18)% при ЮРА, обґрунтовує патогенетичне значення запальної відповіді у формуванні клінічних проявів синдрому. Визначення вмісту креатинкінази-ММ з високою чутливістю (91,6±3,08)% може використовуватись у ревматологічній практиці в якості маркера та предиктора розвитку синдрому ВМ. 
 

Висновки. Перспективним залишається подальше вивчення патогенетичних аспектів формування синдрому ВМ у пацієнтів з ЮРА, а також оцінка зв'язку з клініко-лабораторними маркерами активності процесу, з метою модифікації підходів до його корекції. 
 

Ключові слова: вторинна міопатія, ювенільний ревматоїдний артрит. 
 

Література: 
1. Борткевич ОП, Білявська ЮВ. 2009. Особливості перебігу ранньої стадії ревматоїдного артриту за даними 12-місячного проспективного спостереження. Український ревматол журн. 1: 40—43.

2. Матюнова АЕ, Брегель ЛВ. 2009. Факторы инвалидизации у детей с ювенильным ревматоидным артритом. Сибирский мед журн. 7: 199—202.

3. Денисова РВ, Альбицкий ВЮ, Алексеева ЕИ и др. 2008. Психометрические характеристики русских версий опросников PedsQL Rheumatology Module и PedsQL Generic Core Scale для оценки качества жизни детей в возрасте 2—4 лет, страдающих ювенильным ревматоидным артритом. Вопр совр педиатрии. 5: 39—45.

4. Justine EA, Munro JE, Ponsonby A-L. 2010. Possible Environmental Determinants of Juvenile Idiopathic Arthritis. Rheumatology. 3: 411—425.

5. Huang JL. 2012. New advances in juvenile idiopathic arthritis. Chang Gung Med J. 35: 1—14. http://dx.doi.org/10.4103/2319-4170.106171

6. Klepper SE. 2011. Measures of pediatric function: Child Health Assessment Questionnaire (C-HAQ), Juvenile Arthritis Functional Assessment Scale (JAFAS), Pediatric Outcomes Data Collection Instrument (PODCI), and Activities Scale for Kids (ASK). Arthritis Care Research. 11: 371—382. http://dx.doi.org/10.1002/acr.20635; PMid:22588758

7. Consolaro A, Bracciolini G, Ruperto N et. al. 2012. Remission, minimal disease activity, and acceptable symptom state in juvenile idiopathic arthritis: defining criteria based on the juvenile arthritis disease activity score. Arthritis Rheumatology. 7: 2366—2372. http://dx.doi.org/10.1002/art.34373; PMid:22231288