• Особливості сучасного перебігу ювенільних артритів у дітей
ua До змісту Повний текст статті

Особливості сучасного перебігу ювенільних артритів у дітей

PERINATOLOGIYA AND PEDIATRIYA.2019.1(77):42-51; doi 10.15574/PP.2019.77.42

Ошлянська О. А., Меланчук Н. А.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
ДУ «Інститут педіатрії акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», м. Київ

Мета — вивчити особливості сучасного клінічного перебігу ювенільного ідіопатичного артриту (ЮІА) в дітей.

Пацієнти та методи. Статистичний аналіз проведено за допомогою багатофакторного кореляційного та лінійного дисперсного методів за даними історій хвороби та амбулаторних карток, а також додаткових анкетувань. Проаналізовано клінічний перебіг ювенільних артритів у 47 дітей (20 хлопчиків та 27 дівчаток) віком 1–18 років, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні для дітей старшого віку з патологією органів дихання, травлення, ревматичними та алергічними захворюваннями ДУ «ІПАГ імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України» у 2017–2018 рр. та педіатричному відділенні для дітей віком 3–17 років Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» МОЗ України.

Результати. Найбільш поширеними варіантами серед усіх вікових груп був поліартрит (38,3%) та олігоартрит (31,9%). У вікових групах 1–6 років і 13–17 років переважав поліартикулярний варіант ЮІА, у віковій групі 7–12 років — олігоартрит. У цілому, в обстежених дітей середній вік дебюту хвороби становив 5,5±1,0 року, середня тривалість захворювання — 4,5±1,0 року. Більш агресивний перебіг і висока активність хвороби в дітей з поліартикулярним варіантом ЮІА сприяли вірогідно більшій кількості суглобів із кістковими деструкціями порівняно з іншими групами дітей. Саме в цих дітей відмічалися найбільш інвалідизуючі локалізації ураження (суглобів кистей, гомілково-стопних, променевозап'ястних суглобів).

Висновки. У цілому, порівняно з історичним контролем середній вік дебюту ЮІА сьогодні зміщується на більш молодший (5,5±1,0 року). Це пояснюється поліпшенням первинної діагностики після впровадження в практику вітчизняної охорони здоров'я сучасних критеріїв його діагностики. Отримані результати свідчать, що загальна активність ЮІА суттєво зменшується, майже відсутні випадки з високою активністю хвороби, не спостерігається персистенції вісцеральних уражень. Більш тяжкий суглобовий синдром притаманний лише поліартикулярному варіанту ЮІА. Проведений аналіз показує суттєве поліпшення подальшого перебігу і ступеня функціональних порушень у дітей з ЮІА. Це пояснюється впровадженням у клінічну практику сучасних методів патогенетичної терапії (зберігання невисоких значень JADAS та відсутність хворих із високим JADI серед пацієнтів із несприятливим прогнозом хвороби в разі призначення ГІБТ).

Ключові слова: діти, ювенільний артрит, перебіг.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бережний ВВ, Марушко ТВ, Роменкевич ІВ. (2010). Стан надання кардіоревматологічної допомоги дітям України за 2009 р. Совр. педиатрия. 5(33): 14—18.

2. Бережний ВВ, Марушко ТВ. (2005). Характеристика клінічного перебігу ювенільного ревматоїдного артриту на сучасному етапі. Здоровье женщины. 4(25): 26—29.

3. Уніфікований клінічний протокол медичноії допомоги дітям, хворим на ювенільний артрит: наказ МОЗ Украіїни від 22.10.2012 № 832. URL: http://health-ua.com/pics/pdf/ZU_2012_Pediatr_4/56—59.pdf.

4. Berntson L, Fasth A, Andersson'Gare B et al. (2001). Construct validity of ILAR and EULAR criteria in juvenile idiopathic arthritis: a population based incidence study from the Nordic countries. International League of Associations for Rheumatology. European League Against Rheumatism. J. Rheumatol. 28 (12): 2737—2743.

5. Clinical Commissioning Policy Statement: Biologic Therapies for the treatment of Juvenile Idiopathic Arthritis (JIA) July 2015 Reference: NHS ENGLAND E03X04.

6. Combe B, Landeve R, Lucas C et al. (2007). EULAR recommendations for the management of early arthritis: report of a task force of the European Standard Committee for International Clinical Studies Including Therapeutics (ESCISIT). Ann. Rheum. Dis. 66: 34—45. https://doi.org/10.1136/ard.2005.044354; PMid:16396980 PMCid:PMC1798412

7. Dueckers G et al. (2012). Evidence and consensus based GKJR guidelines for the treatment of juvenile idiopathic arthritis. Clin. Immunol. 142: 176—193. https://doi.org/10.1016/j.clim.2011.10.003; PMid:22154868

8. Fink G. (1995). A proposal for the development of classification criteria for the idiopathic arthritis of childhood. The J. Rheumat. 22: 1567—1569.

9. Hofer M, Southwood TR. (2002). Classification of childhood arthritis. Best Pract Res Clin Rheumatol. 16: 379—389. https://doi.org/10.1053/berh.2002.0235

10. Kelly JC, Vega CP. (2013). Обновленные рекомендации по лечению ювенильного идиопатического артрита. Arthritis Rheum. 9 (65): 2499—2512.

11. Krumrey-Langkammerer M, Hifner R. (2001). Evaluation of the ILAR criteria for juvenile idiopathic arthritis. J. Rheumatol. 28 (11): 2544—2547.

12. McErlane F, Beresford MW, Baildam EM et al. (2012). Validation of JADAS in all ILAR subtypes of juvenile idiopathic arthritis (JIA) in the clinical setting. Arch. Dis. Child. 97: A124–A125. https://doi.org/10.1136/archdischild-2012-301885.297

13. Petty RE, Southwood TR, Manners P et al.; International League of Associations for Rheumatology (2004). International League of Associations for Rheumatology classification of juvenile idiopathic arthritis: second revision, Edmonton, 2001. J. Rheumatol. 31 (2): 390—392.

14. Ruperto N et al. (2010). Long-Term Safety and Efficacy of Abatacept in Children With Juvenile Idiopathic Arthritis. Arthritis and Rheumatism. 62; 6: 1792—1802. https://doi.org/10.1002/art.27431; PMid:20191582

15. Ringold S et al. (2013, Oct). Update of the 2011 American College of Rheumatology Recommendations for the Treatment of Juvenile Idiopathic Arthritis Arthritis & Rheumatism. 65; 10: 2499—2512. https://doi.org/10.1002/art.38092; PMid:24092554 PMCid:PMC5408575

16. Thierry S. (2014). Joint Bone Spine. 81: 112—117. https://doi.org/10.1016/j.jbspin.2013.09.003; PMid:24210707

17. Viola S, Felici E, Magni–Manzoni S et al. (2005). Development and validation of a clinical index for assessment of longterm damage in juvenile idiopathic arthritis. Arthritis Rheum. 52: 2092—2102. https://doi.org/10.1002/art.21119; PMid:15986372

18. Zak M, Pedersen FK. (2000). Juvenile chronic arthritis into adulthood: a long a term follow a up study. Rheumatology. Oxford. 39: 198—204. https://doi.org/10.1093/rheumatology/39.2.198; PMid:10725073

Стаття надійшла до редакції 20.11.2018 р., прийнята до друку 10.03.2019 р.