• Особливості психологічного аспекту роботи медиків первинного контакту при наданні паліативної допомоги пацієнту та його родині
ua До змісту

Особливості психологічного аспекту роботи медиків первинного контакту при наданні паліативної допомоги пацієнту та його родині

INTERNATIONAL JOURNAL REHABLITATION AND PALLIATIVE MEDICINE.2018.1(7):24-30; doi 10.15574/IJRPM.2018.7.24

Матюха Л. Ф., Медведовська Н. В., Матвієць Л. Г.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

У статті проаналізовано труднощі у наданні паліативної допомоги в практиці медичного персоналу, який надає первинну медичну допомогу на засадах загальної лікарської практики в Україні. У зарубіжних джерелах інформації при наданні паліативної допомоги приділяється велика увага психологічному аспекту, тому в статті також відображено цей аспект в Україні.
Мета: визначення складнощів та особливостей психологічного аспекту роботи медиків первинного контакту при наданні паліативної допомоги пацієнту та його родині.
Матеріали і методи. Матеріалами для проведення дослідження стали результати наукових досліджень останніх років щодо проблем організації надання паліативної допомоги та шляхів їх вирішення у практичній роботі лікарів загальної практики – сімейних лікарів (ЛЗП-СЛ) та сімейних медичних сестер.
Результати. У повсякденній практиці лікаря ЛЗП-СЛ та молодшого персоналу із медичною освітою важливими стають знання про складові якості життя пацієнта із невиліковним захворюванням, впливаючи на компоненти якого можна було б покращити ефективність застосованих медичних втручань. Складовими якості життя є фізичне та психологічне здоров’я, соціальне та духовне благополуччя. Якісне паліативне лікування пацієнта, обов’язок організації якого лежить на ЛЗП-СЛ, спрямоване на вирішення питань, пов’язаних з якістю життя. Необхідно враховувати психологічний аспект, а саме тривожність, суб’єктивне відчуття небезпеки, які часто виникають без визначеної причини у пацієнта. Важливою при цьому є оцінка наявності і сили больового синдрому, з’ясування наявності поведінкових стимулів. Передусім необхідно вміти вислухати пацієнта, в окремих випадках закликаючи його виговоритися, при цьому поєднуючи діалог, в якому ділитися своїми почуттями, з періодами мовчання, уникаючи непорозумінь. Важливо вміти вислухати пацієнта, не змінюючи тему розмови, не поспішаючи, сприяючи тому, щоб пацієнт поділився своїми спогадами, емоційними взаємозв’язками. Для розширення можливостей паліативного лікування лікар передає більшу частину повноважень медичній сестрі, яка частіше відвідує родину пацієнта з невиліковним захворюванням, сприяє міждисциплінарному підходу до ведення нагляду за ним. Потрібно пам’ятати, що при спілкуванні медика з пацієнтом важливого значення набувають особливості поведінки, стиль спілкування медичного працівника, наявність або відсутність власного досвіду, пов’язаного зі смертю чи вмиранням, страх перед незнанням відповідей, відсутність порозуміння із членами родини пацієнта, мовні та інтелектуальні бар’єри.
Висновки. Лікування та нагляд за пацієнтом з невиліковною хворобою має наступні складнощі: обтяжене вирішення питань, пов’язаних з якістю життя паліативного пацієнта; обмеженість інтегрованого бригадного підходу соціальних працівників, психологів та медичних працівників у наданні паліативної допомоги, що значно знижує її якість та ефективність; відсутність додаткової психологічної підготовки медичних працівників для роботи з невиліковними хворими. Особливостями психологічного аспекту роботи медиків первинного контакту при наданні паліативної допомоги пацієнту і його родині є: проведення адаптації невиліковного пацієнта до самої хвороби, до зміни життя, викликаної хворобою, та до актуальних життєвих подій у період захворювання; схиляння хворого до формування адекватної оцінки життєвих цінностей і пріоритетів у конкретний період життя; вміння, психологічно зберігаючи, провести пацієнта через п’ять стадій сприйняття хвороби, описаних Елізабет Кюблер-Росс, і якомога швидше досягти стадії примирення; вміння допомагати хворому знаходити сенс у всьому, що відбувається, зокрема й у цьому важкому періоді життя, обмеженому хворобою; ЛЗП-СЛ важливо володіти техніками зниження психічного болю. Володіння знаннями і навичками спілкування з таким пацієнтом є важливими у попередженні професійного вигорання медиків, що надають первинну медичну допомогу на засадах загальної практики – сімейної медицини.
Ключові слова: паліативна допомога, психологічний аспект, медичний персонал первинного контакту, лікар загальної практики – сімейний лікар.

Література

1. Андріїшин Л-О І. (2015). Особливості роботи психолога в закладах паліативної допомоги. Реабілітація та паліативна медицина. 2: 39-42. doi 10.15574/IJRPM.2015.2.39

2. Гузій ОВ. (2017). Пацієнторієнтована статистика та паліативна допомога в Україні. Український медичний часопис. VII/VIII; 4(120). http://www.umj.com.ua/article/112712/patsiyentoriyentovana-statistika-ta-paliativnadopomoga-v-ukrayini

3. Карпенко ММ. (2014). Світовий досвід планування підготовки спеціалістів відповідно до прогнозованих потреб суспільства. Стратегічні пріоритети. 1(30): 129-134.

4. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України. Указ Президента України від 07.12 2000 р. №1313/2000. http://www.moz.gov.ua.

5. Ми тут усі трохи приречені – пацієнтка хоспісу. https://www.radiosvoboda.org/a/27649255.html

6. Паліативна допомога. Посібник для членів родини паліативного пацієнта. Савицький А, Чернець О. (переклад). Паньков К. (заг. ред.) (2014). Київ: Видавничий дім «Калита»: 52.

7. Поняття про паліативну допомогу, історія розвитку концепції. Філософські, психологічні, соціальні та етичні аспекти паліативної медицини. http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/magistr/lectures_stud 01.01.2018.

8. Про затвердження Державного стандарту паліативного догляду: наказ Міністерства соціальної політики України від 29.01.2016 №58. http://www.zakon.rada.gov.ua.

9. Про організацію паліативної допомоги в Україні: наказ МОЗ України від 21.01.2013 р. №41. http://www.moz.gov.ua.

10. Роль управління кадровими ресурсами у покращенні результатів діяльності системи охорони здоров‘я України. Посібник підготовлено в рамках проекту Європейського Союзу «Сприяння реформі вторинної медичної допомоги в Україні». (2009). Київ: 72.

11. Руководство по разработке стратегии обеспечения качества и безопасности с позиции систем здравоохранения. Европейское региональное бюро Всемирной организации здравоохранения (2008): 86.

12. Слабкий ГО. Кадрова політика. http://www.uiph.kiev.ua/index.asp.p=information&s=2.

13. Уніфікований клінічний протокол паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі. Наказ МОЗ України від 25.04.2012 р. № 311. http://www.moz.gov.ua.

14. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Депресія». Наказ МОЗ України від 25.12.2014 №1003. http://www.moz.gov.ua.