• Особливості лікування дітей із вродженою патологією сечоводу
ua До змісту Повний текст статті

Особливості лікування дітей із вродженою патологією сечоводу

Paediatric surgery.Ukraine.2019.3(64):22-27; DOI 10.15574/PS.2019.64.22

В.А. Дігтяр1, Л.М. Харитонюк1, М.В. Бойко2, О.Л. Хитрик2, А.В. Обертинський2, О.А. Островська2
1ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро
2КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР», м. Дніпро, Україна

Для цитування: Дігтяр ВА, Харитонюк ЛМ, Бойко МВ, Хитрик ОЛ, та ін. (2019). Особливості лікування дітей із вродженою патологією сечоводу. Хірургія дитячого віку. 3(62): 22-27. doi 10.15574/PS.2019.64.22
Стаття надійшла до редакції 22.04.2019 р., прийнята до друку 26.08.2019 р.

Різноманіття проявів, значна поширеність та важкість ускладнень патології сечоводу вимагають ранньої діагностики та визначення тактики лікування.
Мета: порівняльна оцінка результатів лікування дітей із патологією сечоводу та визначення критеріїв ефективності лікування.
Матеріали і методи. Патологія сечоводу визначається стійкими змінами стінки сечоводу і порушенням скорочувальної здатності функції сечоводу. Скринінговим обстеженням у діагностиці є УЗД нирок та сечового міхура з діуретичним навантаженням та допплерографією судин нирок, екскреторна урографія. «Золотим стандартом» діагностики рефлюксуючого мегауретера та міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР) є мікційна цистоуретерографія.
Результати. В обласній дитячій клінічній лікарні м. Дніпро проліковано 1062 хворих із різним ступенем рефлюксу віком від 3-х місяців до 17 років. Обстеження виявило у 118 дітей важку вроджену патологію – рефлюксуючий мегауретер та у 624 хворих – МСР ІІІ ступеня. Лікування дітей із рефлюксуючим мегауретером за наявності дивертикулу сечового міхура великих розмірів виявилось достатньо складним. Використовувались методики позаміхурової пластики. При лікуванні дітей із рефлюксуючим мегауретером, ускладненим постійними атаками пієлонефриту, після застосування консервативних методів розвантаженням, проводилось ендоскопічне підведення гелю. Позитивний результат у 67,7% хворих. Цим дітям виконані внутрішньоміхурова пластика за Коен. Проведений аналіз лікування 844 дітей з МСР різного ступеня. У 211 дітей із МСР І–ІІІ ступеня, що склало 25,6%, без виразних проявів запального процесу, отримано позитивний результат від консервативного лікування. Застосована ендоскопічна пластика УВС у 551 дитини віком від 6 місяців до 17 років та отримано позитивний результат у 87,3% випадків. За відсутності ефекту від проведеного лікування оперативне втручання виконано 82 хворим, ефективність 96,3%.
Висновки. При лікуванні дітей з вродженим рефлюксуючим мегауретером на ранніх етапах лікування перевагу слід надавати консервативним та мініінвазивним методам лікування. У визначенні терміну реконструктивного оперативного втручання важливими є вік дитини та функціональна спроможність сечового міхура. Критерії вибору оперативного втручання визначаються наявністю чинника патології, частіше застосовуються позаміхурові пластики. Застосування консервативних мініінвазивних та ендоскопічних методів лікування у виборі підходу до лікування МСР є пріоритетним і обґрунтованим.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: діти, мегауретер, міхурово-сечовідний рефлюкс, лікування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Возіанов ОФ, Сеймівський ДА, Бліхар ВЕ. (2000). Вроджені вади сечових шляхів у дітей Тернопіль: Укрмедкнига: 51-93.

2. Грона ВН, Мальцев ВН, Щербинин АА, Щербинин АВ и др. (2007). Диагностика мегауретера и пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей раннего возраста. Здоровье ребенка. 3: 93-96.

3. Дмитряков ВА, Геращенко ЮП, Запорожченко АГ, Великанов ВВ. (2003). Диспропорция роста и созревания в формировании дисфункции мочевого пузыря у детей. Запорожский медицинский журнал. 2-3: 77-81.

4. Лопаткин НА, Пугачев АГ, Кудрявцев ЮВ. (2002). Патогенетические основи выбора лечения пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей. Урология. 1: 47-50.

5. Москаленко ВЗ, Мальцев ВН, Щербинин АА, Щербинин АВ и др. (2004). К вопросу о тактике лечения пороков развития терминального отдела мочеточников у детей. Хірургія дитячого віку.1;3: 118-123.

6. Наконечний РА, Притула ВП, Наконечний АЙ. (2017). Ускладнення ендовезикальної корекції міхурово-сечовідного рефлюксу у дітей. Хірургія дитячого віку. 4(57): 72-80. https://doi.org/10.15574/PS.2017.57.72

7. Наконечний РА. (2015). Ефективність мініінвазивного лікування міхурово-сечовідного рефлюксу у дітей. Урологія.19;3.

8. Сеймівський ДА, Каліщук ОА, Петербурзький ВФ. (2005). Оцінка можливостей ендоскопічної корекції міхурово-сечовідного рефлюкса за даними віддалених результатів. Хірургія дитячого віку.1: 25-28.

9. Соловйов АЄ, Дмитряков БО, Запорожченко АГ, Барухович ВЯ та ін. (2005). Досвід ендоскопічного лікування міхурово-сечовідного рефлюкса у дітей. Праці науково-практичної конференції дитячих урологів України. Львів–Київ: 23-25.

10. Соловйов АЄ, Дмитряков БО, Запорожченко АГ. (2003). Ультрасонографічні критерії функціонального стану при міхурові-сечовідному рефлюксі у дітей. Урологія. 7;2: 37-39.