• Оптимізація тактики ведення вагітності з метою профілактики передчасних пологів 
ua До змісту

Оптимізація тактики ведення вагітності з метою профілактики передчасних пологів 

HEALTH OF WOMAN. 2016.2(108):20–27; doi 10.15574/HW.2016.108.20 
 

Оптимізація тактики ведення вагітності з метою профілактики передчасних пологів 
 

Дубоссарська Ю. О., Лебедюк В. В.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» 
 

Проблема передчасних пологів (ПП) – одна з найактуальніших у практичному акушерстві, позаяк саме вони визначають рівень перинатальної смертності і захворюваності. На долю недоношених дітей припадає 60–70% ранньої неонатальної смертності та 65–75% дитячої смертності. Мертвонароджуваність під час передчасних пологів у 8–13 разів вища, ніж під час своєчасних пологів.


Мета дослідження: зниження частоти ПП за рахунок оптимізації тактики ведення вагітних з високим ризиком розвитку бактеріального вагінозу (БВ) та проведення розробленого комплексу лікувально-діагностичних заходів із застосуванням симбіотика Біфітен.


Матеріали та методи. Для виконання поставленої мети обстежено 60 вагітних з підтвердженим БВ, які увійшли до групи ризику розвитку ПП. Основна група складалася з 30 вагітних з БВ, у яких з профілактичною метою застосовували симбіотик БІФІТЕН; у контрольну групу увійшли 30 вагітних з БВ, у яких профілактичних заходів не проводили. Для підтвердження діагнозу БВ вагітних обстежували з І триместру: рН-метрія піхвового вмісту 2 рази на тиждень і тест Флороценоз піхви. У пацієнток основної групи проводили два курси лікування: 1-й курс у термін вагітності 12–14 тиж, 2-й курс – 18–20 тиж вагітності за наступною схемою: Біфітен по 1 капсулі 1 раз на добу під час їди протягом 10 днів. Ефективність визначали в динаміці лікування під контролем динамічної рН-метрії піхвового вмісту. Контрольне дослідження тесту Флороценоз піхви проводили через 15 і 30 днів після закінчення лікування.


Результати. Проведені нами дослідження встановили, що у вагітних з БВ величина рН піхви коливалася в широких межах – від 4,6 до 7,5, але в середньому дорівнювала 6,19±0,07. Після першого курсу лікування БВ відзначалася тенденція до зниження рН піхви до 4,9± 0,032, але оскільки параметри не відповідали нормі, обґрунтованим стало проведення 2-го курсу лікування. Після закінчення лікування було достовірне коливання рН піхви в межах норми – 4,0–4,4, що відповідало середньому показнику – 4,2±0,01. Ефективність проведеного лікування була підтверджена контрольним дослідженням кислотності піхви у 28 і 32 тиж вагітності і відповідала 4,4±0,07 і 4,3±0,09.


Заключення. Таким чином, оптимізація тактики ведення вагітних з високим ризиком розвитку БВ і застосування розробленого комплексу лікувально-діагностичних заходів із застосуванням симбіотика біфітена, дозволило знизити частоту передчасних пологів на 43%, порівняно з контрольною групою, де таке лікування не застосовувалось.


Ключові слова: передчасні пологи, бактеріальний вагіноз, рН-метрія, тест Флороценоз піхви, профілактика, Біфітен.


Література:

1. Anokhin VA, Hapiullina SV. 2001. Bacterial vaginosis as a cause of preterm birth and intrauterine infection. Kasane. Medical. Journal 82: 295-98.

2. Bolotskih VM. 2011. Current concepts of etiology and pathogenesis of premature rupture of membranes. Journal of Obstetrics and gynecological diseases LX (2): 3-13.

3. Goda IB, Melnik DM, Maksimova TA, Atlasov VO. 2004. Prevention of preterm birth after threatened abortion in the second trimester. Outpatient Surgery 3: 11-4.

4. Gluhovets BI. 2006 Upward infection of fetoplacental system. M. MEDpress-inform:240.

5. Jobava EM, Stepanian AV, Artizanova DP, Boyar EA, Heidar LH, Dobrohotova UE. 2008. Features of a current pregnancy in high-risk groups. Modern approaches to the treatment of vaginal dysbiosis. Gynecology 6: 36-39.

6. Kozlovskaya IA. 2009. Features of clinical course of term labor with preterm rupture of membranes. Author. diss. Candidate. Medical. Sciences. Irkutsk: 187.

7. Krasnopolskiy VI, Logutova LS, Serova OF, Toumanova VA, Shapovalenko SA, Melnik TN et al. 2005. Bacterial vaginosis. Information-methodical letter: 24.

8. Kryzhanovskaya MW. 2011. The role of the infectious agent in the development of premature birth. Medical sotsіalnі problemi sіm'ї 16 (1): 104-107.

9. Makarov OV, Aleshkin VA Savchenko, TN. 2009. Infections in obstetrics and gynecology. M. MEDpress- inform: 250-259.

10. Sidorova IS, Makarov OV. 2006. Bacterial vaginosis. Russian herald of obstetrician-gynecologist 6: 50-54.

11. Sidelnikova VM. 2008. Prevention and treatment of threatening preterm labor. Obstetrics and Gynecology 3: 43-7.

12. Hofmeyr DU, Neilson DP, Alfirevich Z et al 2010. Cochrane Guide:. Pregnancy and Childbirth. M Publisher LLC "Logosfera": 409.

13. Burton JP, Сhilcott CN, Al-Qumber M et al. 2005. A preliminary survey of Atopobiym vaginae in women attending the Dunedin gynaecology oyt-patient clinic:is the contribution of the hard-to-culture microbiota overlooked in gynaecological disorders? Aust. NZ J. Obstet. Gynatcol. 45;5:450–452. http://dx.doi.org/10.1111/j.1479-828X.2005.00456.x; PMid:16171487

14. Peltier MR. 2003. Immunology of term and preterm labor. Reproductive Biology and Endocrinology 1:122. http://dx.doi.org/10.1186/1477-7827-1-122; PMid:14651749 PMCid:PMC305338

15. McMillan A, Dell M, Zellar MP et al. 2011. Disruption of urogenital biofilms by Lactobacilli. Colloids Surf B Biointerfaces. 86:58–64. http://dx.doi.org/10.1016/j.colsurfb.2011.03.016; PMid:21497071

16. Swidsinsri A, Mendling W, Loening-Baucke V et al. 2008. An adherent Gardnerell avaginalis biofilm persists on the vaginal epithelium after standard therapy with oral metronidazole. Am J Obstet. Gynecol. 1:198: 97e1 -97e6.

17. Honest H, Bachmann LM, Knox EM, Gupta JK, Kleijnen J, Khan KS. 2004. The accuracy of various tests for bacterial vaginosis in predicting preterm birth: a systematic review. Аn International Journal of Obstetrics and Gynaecology 111:409–422. http://dx.doi.org/10.1111/j.1471-0528.2004.00124.x; PMid:15104603

18. Fredricks DN, Fiedler TL, Marrazzo JM. 2005. Molecular identification of bacteria associated with bacterial vaginosis. N.Engl. J.Med. 353;18:1899–1911. http://dx.doi.org/10.1056/NEJMoa043802; PMid:16267321