• Оптимізація фізичної активності жінок під час вагітності для попередження надмірного гестаційного збільшення маси тіла
ua До змісту Повний текст статті

Оптимізація фізичної активності жінок під час вагітності для попередження надмірного гестаційного збільшення маси тіла

HEALTH OF WOMAN. 2020.1(147): 56–60; doi 10.15574/HW.2020.147.56
С.О. Остафійчук
Івано-Франківський національний медичний університет

Мета дослідження: вивчення впливу фізичної активності під час вагітності на рівень гестаційного збільшення маси тіла (ГЗМТ) у жінок з різною прегравідарною масою тіла.
Матеріали та методи. Обстежено 219 вагітних. Визначали антропометрію та ІМТ за формулою Кетле (1865). ГЗМТ оцінювали на підставі різниці між показниками маси тіла перед пологами та вихідної.
До контрольної групи увійшли 117 жінок, які знаходилися під рутинним спостереженням в жіночій консультації. До основної групи включено  102 вагітні, яким поряд із традиційним веденням вагітності впроваджували програму фізичної активності (ФА). Рівень інтенсивності ФА оцінювали згідно з версією «Міжнародного опитувальника про фізичну активність». Матеріал обробляли статистично з використанням програм Microsoft Excel 2000 та Statistica 6.0.    
Результати. Доведено, що тільки помірний (r = -0,68; p<0,001) та інтенсивний (r = -0,68; p<0,001) рівні інтенсивності ФА мають негативний кореляційний зв’язок з ГЗМТ, в той час як низька (r = 0,64; p<0,001) та відсутність/сидяча (r = 0,79; p<0,001) актівність сприяють збільшенню маси тіла. В основній групі відзначено зростання в 1,5 разу помірного рівня ФА порівняно з вагітними контрольної групи (p<0,05). Установлено нижчий рівень ГЗМТ на 1,3±1,3 кг в основній групі – 11,1±1,2 кг проти 14,5±1,2 кг у контрольній (р<0,05). В основній групі кількість вагітних з рекомендованим ГЗМТ (64,7±4,7%) у 2,9 разу (p<0,001) перевищувала кількість жінок з надмірним та в 4,7 разу (p<0,001) – з недостатнім збільшенням маси тіла.
При впровадженні програми ФА достовірно зменшувалися шанси надмірного ГЗМТ при нормальній масі тіла (OR 0,42; 95%Cl: 0,20–0,86; р<0,05), при надмірній масі тіла (OR 0,06; 95%Cl:0,01–0,16; р<0,05) та при ожирінні (OR 0,11; 95%Cl: 0,02–0,68; р<0,05). Запропонована ФА статистично вірогідно не вплинула на зниження шансів недостатнього ГЗМТ у жінок з низькою масою тіла до вагітності.
Заключення. Помірна ФА збільшує шанси досягнення рекомендованого ГЗМТ (OR 4,48; 95%Cl: 2,53–7,91; р<0,001), в той час як низька ФА є недостатньою для попередження надмірного збільшення маси тіла (OR 2,01; 95%Cl: 1,07–3,92; р<0,05). Ураховуючи низький відсоток вагітних з інтенсивним рівнем активності у представленому дослідженні, не виявлено статистично достовірного його впливу на показник ГЗМТ (р=0,85).
Ключові слова: вагітність, гестаційне збільшення маси тіла, фізична активність.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Aune D, Saugstad OD, Henriksen T, Tonstad S. (2014). Physical activity and the risk of preeclampsia: a systematic review and meta-analysis. Epidemiology. 25(3):331–43. https://doi.org/10.1097/EDE.0000000000000036; PMid:24713878

2. Craig CL, Marshall AL, Sjostro MM, Bauman AE, Booth ML, Ainsworth BE et al. (2003). International physical activity questionnaire: 12-country reliability and validity. Med Sci Sports Exerc. 35(8):1381–95. https://doi.org/10.1249/01.MSS.0000078924.61453.FB; PMid:12900694

3. Defu M, Szeto IMY, KaiY. (2015). Association between gestational weight gain according to prepregnancy body mass index and short postpartum weight retention in postpartum women. Clinical Nutrition. 34(2):291-5. https://doi.org/10.1016/j.clnu.2014.04.010; PMid:24819693

4. Dodd JM, Turnbull D, McPhee AJ, Deussen AR, Grivell RM, Yelland LN, et al. (2014). Antenatal lifestyle advice for women who are overweight or obese: LIMIT randomised trial. BMJ.348:g1285. https://doi.org/10.1136/bmj.g1285; PMid:24513442 PMCid:PMC3919179

5. Domenjoz I, Kayser B, Boulvain M. (2014). Effect of physical activity during pregnancy on mode of delivery. Am J Obstet Gynecol. 211(4):401.e1–401.e11. https://doi.org/10.1016/j.ajog.2014.03.030; PMid:24631706

6. Gillman MW, Ludwig DS. (2013). How early should obesity prevention start? N Engl J Med. 369:2173–5. https://doi.org/10.1056/NEJMp1310577; PMid:24224559

7. IOM (2009). Weight Gain During Pregnancy: Reexamining the Guidelines. Institute of Medicine and National Research Council of the National Academies, Committee to Reexamine IOM, ed. Rasmussen KM and Yaktine AL. Washington D.C.: The National Academies Press.

8. Mudd M., Scheurer JM,  Pruett M, Demerath EW, Kapur A,  Ramel SE. (2019). Relations among maternal physical activity during pregnancy and child body composition. Obes Sci Pract. 5(3):246–50. https://doi.org/10.1002/osp4.332; PMid:31275598 PMCid:PMC6587308

9. Nakaz MOZ Ukraine № 417 (2011). Methodychni rekomendatsii pro organizatsiyu ambulatornoi akushersko-ginekologichnoi dopomogy. Kyiv,25.

10. Poston L, Bell R, Croker H, Flynn AC, Godfrey KM, Goff L, et al. (2015). Effect of a behavioural intervention in obese pregnant women (the UPBEAT study): a multicentre, randomised controlled trial. Lancet Diab Endoc.10:767–77. https://doi.org/10.1016/S2213-8587(15)00227-2

11. Surina MN, Chvanova EA. (2018). Pregnancy course and outcomes in women with low body mass index. Fund Clin Med. 3(3):88-92. https://doi.org/10.23946/2500-0764-2018-3-3-65-70

12. Woodman S., Reina-Fernandez J., Goldberg J. (2014) Exercising in Pregnancy: What Advice Should be Given to Patients? Women’s Health. 10(6):547-48. https://doi.org/10.2217/WHE.14.41; PMid:25482478