Українських лікарів навчатимуть розпізнавати ознаки насильства у дітей та підлітків і реагувати на ці випадки.  Дводенна конференція у рамках проекту “Дитинство без насильства” об’єднала лікарів, представників профільних міністерств, міжнародних та громадських організацій.

Згідно з дослідженнями Ради Європи, 21% українських дітей – кожна п’ята дитина – зазнають різних форм сексуального насильства: від розбещення до зґвалтування. Кожна третя дитина стає жертвою фізичного насильства, а кожна друга – психологічного.

“Протидія насильству над дітьми важлива як для сьогодення, так і для майбутнього нації. Діти, які пережили насильство як “спосіб виховання”, отримують травми на все життя, і самі вчаться в майбутньому ставитися погано до своїх дітей. Коли я проходила навчання в США як майбутній лікар – дитячий рентгенолог, нас 4 роки навчали, як розпізнати ознаки насильства, зокрема – як за рентгенівським знімком відрізнити травму внаслідок нещасного випадку від навмисно нанесеної травми. Зараз час українським медикам навчатися виявляти випадки насильства  над дітьми та підлітками та правильно реагувати, передаючи інформацію до поліції та служб у справах дітей”, – підкреслила в.о. міністра охорони здоров‘я України доктор Уляна Супрун.

Насильство над дитиною спричиняє значні проблеми у розвитку її мозку та нервової системи. Це викликає соціальні, емоційні та поведінкові проблеми, а крім того фізичні травми, порушення психічного стану, репродуктивної системи. Діти-жертви більш схильні до паління, вживання алкоголю та наркотичних речовин, захворювання на діабет, рак, ВІЛ та виникнення інсульту. Також вони в зоні ризику ранніх вагітностей, депресій, неконтрольованої агресії та суїциду. Насильство травмує дитину на все життя, закріплює у неї переконання, що лише силою вона може відстояти свою точку зору. Породжує у свідомості відчуття неповноцінності, створює загрозу для її успішного майбутнього та довірливих відносин з людьми. Насильство негативно впливає на здоров'я та процвітання нації, спричиняє суттєві економічні витрати для всієї країни.

“Лікар може першим побачити ознаки насильства над дитиною та відреагувати. Але зараз, на жаль, навіть побачивши у дитини ознаки насилля, лікар не завжди звертається до інших служб”, – констатувала Олександра Чуркіна, заступник міністра соціальної політики Україні. – В Україні поки немає такого законодавчого механізму, як кризове втручання в життя родини, де з'явилася дитина. Але зараз ми розробляємо стандарт безпеки дитини”.

За статистикою, минулого року в Україні було скоєно близько 5 тис. злочинів проти дітей, 40% з яких пов'язані з насильством.

“Близько 1400 дітей в 2017 році самі звернулися до поліції, – повідомила Лариса Зуб, керівник Ювенальної поліції Національної поліції України. – Ці цифри – лише верхівка айсбергу. Адже багато випадків залишаються поза увагою статистики. Зокрема, важко виявити та довести до суду випадки розбещення дитини.”

Ще 7 грудня минулого року Парламент ухвалив законопроект №5294 “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, що посилює комплексний підхід у боротьбі з домашнім насильством та передбачає тісну взаємодію профільних міністерств.

“Відповідальність держави – побудувати систему захисту дітей від насильства, в центрі якої буде перш за все дитина, а не протоколи  та процедури. Насильство над дитиною залишає відбиток на її фізичному та психічному здоров’ї на все життя, спричиняє економічні збитки для країни та знижує потенціал розвитку всієї нації”, – говорить Микола Кулеба, Уповноважений Президента України з прав дитини.

«Нам важливо пам’ятати, що за кожною цифрою стоїть реальна дитина. Це не просто абстрактна проблема, ми знаємо обличчя дітей, які потребують нашої допомоги», – сказала Дар’я Бондаренко, програмний директор МГО “Міжнародний центр розвитку і лідерства”.

Під час звичайного огляду лікарі можуть зафіксувати прикмети, непомітні для колег з інших сфер (вчителів наприклад). У всьому світі насильство та недбале ставлення до дитини визнано медичною проблемою. Тому Всесвітня організація з охорони здоров’я розробила у 2016 році Глобальний план дій щодо посилення ролі медичних працівників у подоланні насильства над дітьми. Рішення цієї проблеми потребує активної участі медичних працівників та тісної співпраці з представниками поліції та соціальних служб.

"Лише спільна робота держави, міжнародних організацій, українських неурядових громадських організацій дозволить побудувати ефективну систему захисту дітей та підлітків від насильства", – зазначила Наїра Аветісян, керівник Програми захисту дітей Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Конференція “Дитинство без насильства” була організована Міжнародною громадською організацією «Міжнародний центр розвитку і лідерства», Уповноваженим Президента України з прав дитини Миколою Кулебою у партнерстві з Міністерством охорони здоров'я України.

Джерело