HEALTH OF WOMAN.2015.2(98):97–100; doi 10.15574/HW.2015.98.97 
 

Можливості вторинної профілактики рецидиву больового синдрому при варикозному розширенні вен малого тазу 
 

Бугайов А. Б., Яковлєва Е. Б., Бабенко О. М. 
КЛПУ «Мар'їнська ЦРЛ»

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького 

Метою даного дослідження було оцінювання ефективності венотоників для вторинної профілактики виникнення больового синдрому у жінок репродуктивного віку з варикозним розширенням вен малого таза. Було обстежено 65 жінок репродуктивного віку. Усі жінки методом випадкової вибірки були розділені на дві групи: основну (n=33) та групу порівняння (n=32). Усі пацієнтки до включення в дане дослідження отримували препарат з діючими компонентами: біофлавоноїди діосмін та гесперидин протягом 3 міс. У процесі дослідження пацієнтки основної групи отримували його протягом 1 міс через 3 міс від закінчення основного лікувального курсу з повтором ще через 3 міс. Жінки групи порівняння спостерігалися в динаміці. Пацієнтки обох груп були оглянуті через 6 міс після закінчення основного курсу терапії (моменту включення їх у дане дослідження). Оцінка скарг показала, що за час дослідження рецидив больового синдрому зареєстрований у 12,12% обстежених 1;ї групи і у 59,38% – 2;ї (p<0,05). Жінки, які одержували профілактичні курси, суб’єктивно оцінювали біль як менш виражену, ніж ті, які нічого не отримували (в 1;й групі середня оцінка за візуальною аналоговою шкалою склала 2,75±0,09 бала, у 2;й – 3,11±0,06 бала, p<0,05). При оцінюванні параметрів кровотоку на початку і наприкінці дослідження встановлено, що, якщо у пацієнток основної групи вдалося підтримати їх на досягнутому рівні, то в групі порівняння відзначено їх погіршення. Автори дійшли висновку, що ймовірність рецидиву больового синдрому при варикозному розширенні вен малого таза підвищується через 3 міс від закінчення основного курсу терапії; призначення коротких профілактичних курсів венотоників кожні 3 міс дозволяє стабілізувати стан і попередити рецидив. 
 

Ключові слова: варикозне розширення вен малого таза, синдром хронічного тазового болю, діосмін, гесперидин. 

Література: 
1. Хоменко Н.Е., Восканян Ю.Э., Гаспарян С.А. 2006. Варикозная болезнь вен малого таза (этиопатогенез, диагностика, лечение). ЖРОАГ 1:44–47.

2. Богачев В.Ю. 2006. Варикозная болезнь вен малого таза. Consilium medicum 1(1):20–23.

3. Кириенко А.И., С.Г. Гаврилов, А.В. Каралкин [и др.]. 2003. Диагностика варикозной болезни вен малого таза. Анналы хирургии 4:51–56.

4. Мозес В.Г. Розенберг А.Б. 2000. Опыт консервативного лечения варикозного расширения вен малого таза у женщин, перенесших воспалительный процесс внутренних гениталий. Ультразвук. диагностика в акушерстве, гинекологии и педиатрии 4:297–298.

5. Гаврилов С.Г., Бутенко О.И., Черкашин М.А. 2003. Варикозная болезнь вен малого таза: современное состояние проблемы. Анналы хирургии 1:7–12.

6. Флебология: рук-во для врачей. Под ред. В.С. Савельева. М. 2001.

7. Ющенко А.Н. 2005. Варикозная болезнь малого таза: казуистика или распространенная болезнь? Новости медицины и фармации 9(169):14–16.

8. Майоров М.В. 2003. Синдром хронических тазовых болей в гинекологической практике. Провизор 23:17–19.

9. Яковлева Э.Б., Бабенко О.М., Бугаев А.Б. 2014. Современный взгляд на проблему лечения хронической тазовой боли. Медицина неотложных состояний 2(57):134–139.