• Лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром, гіпокінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки
ua До змісту

Лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром, гіпокінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки

HEALTH OF WOMAN. 2017.7(123):66–69; doi 10.15574/HW.2017.123.66

Чабанов П. В.
ДУ «Інститут урології НАМН України», м. Київ

У статті представлені результати лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром, гіпокінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки.
Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром, гіперкінетичним тонусом детрузора (м’яза–виштовхувача сечі) та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки.
Матеріали та методи. Комплексна діагностика та консервативне лікування було проведене хворим з гіперактивним сечовим міхуром, гіпотонічними тонусом детрузора та поєднаною патологією дистальних відділів товстої кишки (36 (53%) жінок і 32 (47%) чоловіки). Середній вік жінок становив 43,4±2,1 року, чоловіків – 39,8±1,9 року. Середня тривалість захворювання у жінок – 19,7±1,5 міс та 22,4±1,8 міс у чоловіків.
Результати. Після завершення шести курсів лікування у групі чоловіків відзначали покращання стану хворих. Зафіксовано, що полакіурія зменшилась до 7,9±1,1 разу на день (68,4%; р<0,001), ніктурія – до 1,5±0,1 разу (80%; р<0,02), імперативні позиви – до 2,3±0,1 разу на добу (87%; р<0,02), нетримання сечі – до 1,1±0,1 разу (63,6%; р<0,05).
Після завершення шести курсів лікування у групі жінок фіксували значне покращання як клінічних, так и лабораторних результатів електроміографії та урофлоуметрії хворих. Зафіксовано, що полакіурія зменшилась до 8,2±0,9 разу на день (76,8%; р<0,02), ніктурія – 1,7±0,01 разу (88,2%; р<0,001), кількість імперативних позивів зменшилась до 2,4±0,1 разу на добу (87,5%; р<0,001), нетримання сечі – до 1,5±0,1 разу (80%; р<0,001).
Заключення. Для виключення органічних захворювань нирок, сечовивідних шляхів, травного тракту та центральної нервової системи особи, у яких діагностовано нейрогенну патологію нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, повинні бути всебічно обстежені за допомогою урологічних, неврологічних, рентгенологічних, електроміографічних, уродинамічних методів.
Ключові слова: нейрогенні розлади сечовипускання, нейрогенна дисфункція кишечнику, детрузор, урофлоуметрія, електроміографія.

Література:
1. Moalli P.A., Jones Ivy S., Meyn L.A., Zyczynski H.M. Risk factors associated with pelvic floor disorders in women undergoing surgical repair. Obstet Gynecol. 2003. 101(5 Pt 1): 869–74.

2. Шелыгин Ю.А., Титов А.Ю., Шехтер А.Б., Фролов С.А., Мудров А.А., Тишенина Р.С., Бирюков О.М., Джанаев Ю.А., Шахматов Д.Г., Гуллер А.Е. Характер гормонального и морфологического статуса у женщин с синдромом опущения промежности. Колопроктология. 2011. 3: 3–13.

3. Lukacz E.S., Lawrence J.M., Contreras R., Nager C.W., Luber K.M. Parity, mode of delivery, and pelvic floor disorders. Obstet Gynecol. 2006. 107(6): 1253–60.

4.Renzi A., Izzo D., Di Sarno G., De Iuri A., Bucci L., Izzo G., Di Martino N. Cinedefecographic findings in patients with obstructed defecation sindrome. A study in 420 cases. Minerva Chir. 2006. 61(6): 493–9.

5. Soares F.A., Regadas F.S., Murad-Regadas S.M., Rodrigues L.V., Silva F.R., Escalante R.D., Bezerra R.F. Role of age, bowel function and parity on anorectocele pathogenesis according to cinedefecography and anal manometry evaluation. Colorectal Dis. 2009. 11(9): 947–50. https://doi.org/10.1111/j.1463-1318.2008.01761.x; PMid:19207704

6. Nygaard I., Shaw J., Egger M.J. Exploring the association between lifetime physical activity and pelvic floor disorders: study and design challenges. Contemp Clin Trials. 2012. 33(4): 819–27. https://doi.org/10.1016/j.cct.2012.04.001; PMid:22521947 PMCid:PMC3361559

7. Pemberton J.H., Swash M., Henry M.M. The Pelvic Floor: Its function and disorders.: Harcourt Publisher Limited and Mayo Foundation for Medical Education and Research, 2002, p. 265–285.

8. Roig J.V., Buch E., Alos R., Solana A., Fernandez C., Villoslada C., Garcia-Armengol J., Hinojosa J. Anorectal function in patients with complete rectal prolapse. Differences between continent and incontinent individuals. Rev Esp Enferm Dig. 1998. 90(11): 794–805.

9. Blandon R.E., Bharucha A.E., Melton L.J., 3rd, Schleck C.D., Zinsmeister A.R., Gebhart J.B. Risk factors for pelvic floor repair after hysterectomy. Obstet Gynecol. 2009. 113(3): 601–8.