• Лікування гнійних лімфаденітів у дітей у післяопераційному періоді
ua До змісту

Лікування гнійних лімфаденітів у дітей у післяопераційному періоді

Лікування гнійних лімфаденітів у дітей у післяопераційному періоді


Данилов О. А., Рибальченко В. Ф., Талько М. О., Міхнушева О. С.

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ

Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1, Україна


Мета роботи — підвищити ефективність комплексного лікування гнійних лімфаденітів у дітей, порівняти ефективність застосування гелевої форми тиротрицину та повідон-йоду при місцевому лікуванні гнійних лімфаденітів у післяопераційному періоді.


Матеріали та методи. Для розв’язання поставлених задач на базі хірургічного відділення №2 Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 було відібрано 50 
дітей різного віку, включаючи дітей раннього віку, із гострими гнійними лімфаденітами різної локалізації. За методом впливу на гнійне вогнище пацієнти були розділені на дві групи по 25 осіб: у першій (порівняльна) лікування проводилося із застосуванням гіпертонічних асептичних пов’язок та повідон-йоду 10% на мазевій основі, а в другій (контрольна) відповідно використовували той же гіпертонічний розчин натрію хлориду та тиротрицин (тирозур). Розподіл пацієнтів у даних групах згідно з віком, локалізацією процесу був однаковий. Лікування в даних групах хворих включало: хірургічний метод — розкриття гнійного лімфаденіту та дренування рани; антибактеріальну (в обох групах застосовувалося лімфотропне введення гентаміцину), протизапальну та дезінтоксикаційну терапію. У першій фазі лікування використовували гіпертонічний розчин натрію хлориду на асептичній серветці до моменту припинення активної гнійної ексудації, що становила 1–2 доби. Далі застосовували гель тирозур або мазь повідон-йоду 10% шляхом нанесення на ранову поверхню із покриттям асептичною пов’язкою 1 раз на день. За основні критерії оцінки ефективності застосування даних препаратів було взято лабораторні показники (загальний лімфоцитоз, швидкість осідання еритроцитів, лейкоцитарний індекс інтоксикації), цитологічне дослідження мазків-відбитків із ран, бактеріологічне дослідження виділень, динаміка ранового процесу.


Результати дослідження. Установлено, що серед дітей контрольної групи відмічалося вірогідне зниження швидкості осідання еритроцитів вже на 7-й день, зниження показника лейкоцитарного індексу інтоксикації проходило більш прискореними темпами (на 7-му добу ці показники в контрольній групі знизилися до 1,12±0,09 ум.од., тоді як у порівняльній зазначені величини до цього ж терміну становили 1,46±0,14 ум.од.). Результати бактеріологічного дослідження ранового ексудату показали позитивний ріст культур лише в 64% матеріалу. Домінуючу групу збудників становили Staphilococcus aureus (74%), Staphilococcus epidermidis (12%), Staphilococcus hаemolуticus (10%), Streptococcus β-hem. (4%). Уже на 3-тю добу спостерігалася відсутність бактеріального росту в контрольній групі, у групі порівняння позитивний ріст мікрофлори відмічався лише в 3 пацієнтів (12%). Проведене вивчення цитологічної картини мазків-відбитків засвідчує, що використання гелевої форми тиротрицину прискорює перебіг І фази ранового процесу порівняно із застосуванням повідон-йоду. Очищення рани від гнійно-некротичного вмісту та припинення гнійної ексудації вірогідно раніше спостерігалися в контрольній групі (1-ша група — у середньому 6-та доба після операції, 2-га — 4-та доба після операції). У фазах регенерації, організації рубця чітко прослідковувалась більш виражена позитивна динаміка в 2-й групі. При застосуванні повідон-йоду динаміка зменшення обсягу рани становила в середньому 6,16±1,82%, швидкість ретракції країв рани — 7,82±0,44%, тоді як при використанні гелю тирозур — відповідно 9,93±2,42% та 9,72±0,13%. Формування рубця розпочиналося в контрольній групі в середньому на 9-ту добу, тоді як у групі порівняння лише на 11-ту. 
 

Висновки. Результати проведеного дослідження засвідчують, що застосування гіпертонічного розчину натрію хлориду в комбінації з тирозуром при лікуванні дітей із гнійними лімфаденітами значно скорочує терміни очищення рани від гнійно-некротичних мас, прискорює процеси регенерації та організації рубця та зменшує терміни перебування в стаціонарі порівняно з традиційними методами місцевого впливу. Застосування гелю тирозур при даній патології запобігає розвитку вторинного інфікування та чинить значний позитивний вплив на регенеративно-репараційні процеси.


Ключові слова: гнійний лімфаденіт, рановий процес, сорбенти, гель тирозур.


Література:

1. Дифференциальный диагноз при генерализованной лимфаденопатии / Я.П. Гончаров, А.Р. Сапожников, А.О. Петруша и др. // Therapia. Український медичний вісник. — 2011. — № 9. — C. 66-70.

2. Дифференциальный диагноз при синдроме лимфаденопатии / В.В. Войцеховский, Ю.С. Ландышев, А.А. Григоренко, Н.Д Говоров // Новые Санкт-Петербургские врачебные ведомости. — 2014. — № 1. — С. 32-43.

3. К вопросу о дифференциальной диагностике лимфаденопатии у детей / Ф.С. Харламова и др. // Детские инфекции. — 2013. — Т. 12, № 2. — C. 62-64.

4. Лимфаденопатия у детей / Н.В. Нагорная, Е.В. Бордюгова, Е.В. Вильчевская и др. // Здоровье ребенка. — 2013. — № 6. — C. 166-176.

5. Минаев С.В. Оптимизация программы лечения детей с острыми неспецифическими лимфаденитами / С.В. Минаев, И.В. Винярская, В.В. Цуциева // Вопросы практической педиатрии: научно-практический журнал для неонатологов и педиатров. — 2010. — Т. 5, № 5. — С. 27-30.

6. Морфологические особенности лимфоидных структур у новорожденных детей / Г.Г. Аминова, Д.Е. Григоренко, А.К. Русина и др. // Морфология. — 2000. — Т. 118, № 6. — С. 53-56.

7. Терещенко С.Ю. Шейная лимфаденопатия инфекционной этиологии у детей: вопросы дифференциальной диагностики / С.Ю.Терещенко // Детские инфекции. — 2013. — Т. 12, № 1. — C. 36-42.

8. Калюжна Л.Д. Досвід застосування тиротрицину у лікуванні піодермій / Л.Д. Калюжна, М.В. Пацеля, А.М. Бойчук // Алергія у дитини. — 2011. — № 9–10. — С. 35-37.

9. Хирургические инфекции кожи и мягких тканей. Российские национальные рекомендации: Руководство / Под ред. В.С. Савельева. — М., 2009. — 89 с.

10. Абаев А.К. Эффективность антисептиков и значение микрофлоры в процессе раневого заживления / А.К. Абаев, Н.Р. Прокопчук, A.A. Адарченко // Детская хирургия. — 2008. — № 1. — С. 25-29.

11. Ботяков A.A. Механические способы в комплексном лечении гнойных ран мягких тканей: экспериментально-клиническое исследование: Автореф. дис… канд. мед. наук: 14.00.27 / A.A. Ботяков; Казан. гос. мед. акад. — Казань, 2008. — 26 с.

12. Гостищев В.К. Инфекции в хирургии: Рук. для врачей / В.К. Гостищев. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007. — 761 с.

13. Использование криогенной стимуляции в лечении хронических ран / Ю.С. Винник и др. // Вестн. хирургии им. И.И. Грекова. — 2008. — Т. 167, № 1. — С. 27-28.

14. Халилов М.А. Вопросы оптимизации местного лечения гнойных ран / М.А. Халилов // Курск. науч. практич. вестн. «Человек и его здоровье». — 2009. — № 3. — С. 31-37.

15. Хачатрян A.B. Оптимизация местного лечения ран и раневой инфекции кожи и мягких тканей: экспериментально-клиническое исследование: Автореф. дис… канд. мед. наук: 14.00.27 / A.B. Хачатрян; Самар. гос. мед. ун-т. — Самара, 2009. — 22 с.

16. Прохоцкий А.Н. Аппликационная раневая сорбция в комплексном лечении гнойных ран: Автореф. дис… канд. мед. наук: 14.00.27 / А.Н. Прохоцкий; Ярослав. гос. мед. акад. — Ярославль, 2006. — 22 с.

17. Yarboro S.R. Locally Administered Antibiotics for Prophylaxis Against Surgical Wound Infection. An in Vivo Study / S.R. Yarboro, E.J. Baum, L.E. Dahners // J. Bone Joint Surg. Am. — 2007. — Vol. 89. — P. 929-933.