• Лапароскопія чи лапаротомія при формуванні колостоми у новонароджених з атрезією ануса і прямої кишки?

Лапароскопія чи лапаротомія при формуванні колостоми у новонароджених з атрезією ануса і прямої кишки?

PAEDIATRIC SURGERY.UKRAINE.2018.2(59):64-66; DOI 10.15574/PS.2018.59.64

Аксельров М. О., Сергієнко Т. В., Верхоланцев О. О.
ФДБОЗ ВО «Тюменський ДМУ» Міністерства охорони здоров’я Російської Федерації
ДБЗОЗ ТО «Обласна клінічна лікарня №2» м. Тюмень, Росія

Аноректальні мальформації зустрічаються з частотою 1:4000–5000 дітей і характеризуються широким спектром варіантів. Хірурги, що займаються цією проблемою, нерідко обирають етапний підхід до лікування, і питання про виведення кишкової стоми часто постає вже у періоді новонародженості.
Мета: проаналізувати результати виведення колостоми у дітей з аноректальними вадами розвитку, первинно оперованими у періоді новонародженості лапаротомним і лапароскопічним способом.
Матеріали і методи. У клініці дитячої хірургії Тюменського ДМУ з 2010 р. по 2016 р. отримали лікування 52 новонароджені дитини з діагнозом атрезії ануса і прямої кишки із середньою масою тіла 3172,5±694,99 грама. Хлопчиків було 32, дівчаток – 20. Формування подвійної роздільної колостоми, як перший етап корекції вади, було виконано у 48 дітей, причому 31 (59,6%) дитині операцію проведено в екстреному порядку у періоді новонародженості.
Результати і висновки. Аналіз перебігу післяопераційного періоду показав, що застосування лапароскопії при формуванні колостоми порівняно з лапаротомією дозволяє швидше відновити пасаж по кишковому тракту, раніше почати годування та скорочує терміни перебування дитини у стаціонарі.
Ключові слова: новонароджені, діти, дитяча хірургія, аноректальні вади розвитку, атрезія ануса, колостома.

Література

1. Аверин ВИ, Ионов АЛ, Караваева СА, Комисаров ИА, Котин АН и др. (2015). Аноректальные мальформации у детей. Федеральные клинические рекомендации. Детская хирургия. 4: 29–35.

2. Аксельров МА. (2012). Искусственные кишечные свищи в абдоминальной хирургии у детей (совершенствование методов формирования, прогнозирование послеоперационного течения, лечение и профилактика осложнений). Омск.

3. Дегтярев ЮГ. (2014). Врожденные аноректальные аномалии: диагностика, лечение. Медицинский журнал. 2(48): 53–59.

4. Иванов ПВ, Киргизов ИВ, Баранов КН, Шишкин ИА. (2010). Этапное лечение аноректальных пороков у детей. Медицинский вестник Северного Кавказа. 19; 3: 88–89.

5. Ленюшкин АИ. (1999). Хирургическая колопроктология детского возраста. Москва: Медицина: 164-206.

6. Разин МП и др. (2018). Детская хирургия. Учебник. Москва: ГЭОТАР-Медиа: 136-141.

7. Cho S, Moore S, Fangman T. (2001). One hundred three consecutive patients with anorectal malformations and their associated anomalies. Arch. Pediatr. Adolesc. Med. 155: 587–591. https://doi.org/10.1001/archpedi.155.5.587; PMid:11343503

8. Christensen K, Madsen C, Hauge M, Kock K. (1990). An epidemiological study of congenital anorectal malformations: 15 Danish birth cohorts followed for 7 years. Paediatr. Perinat. Epidemiol. 4: 269–275. https://doi.org/10.1111/j.1365-3016.1990.tb00650.x; PMid:2374746

9. http://mkb-10.com/index.php?pid=16307

10. Stoll C, Alembik Y, Roth M, Dott B. (1997). Risk factors in congenital anal atresias. Ann. Genet. 40: 197–204. PMid:9526612