• Клініко-ендоскопічна характеристика хронічного гастродуоденіту у підлітків при хронічному кандидозі травного тракту

Клініко-ендоскопічна характеристика хронічного гастродуоденіту у підлітків при хронічному кандидозі травного тракту

SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2018.2(90):52-58; doi 10.15574/SP.2018.90.52

Нехаєнко М. І.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

Проблема ранньої діагностики, з'ясування найважливіших аспектів патогенезу і лікування хронічних гастродуоденітів (ХГД) у підлітків є актуальною в усьому світі, що пов'язано зі значною поширеністю захворювання, його зв'язком з низкою інфекційних агентів, тропних до слизової оболонки травного тракту, рецидивним, прогредієнтним перебігом, недостатньою ефективністю традиційних методів терапії та високою вірогідністю формування в подальшому соціально значущої патології й інвалідності у дорослих.
Мета — вивчення особливостей клінічного перебігу та ендоскопічних змін при ХГД у підлітків з хронічним кандидозом (ХК) ТТ.
Матеріали і методи. Обстежено 164 підлітки з ХГД — у 22 в асоціації з хелікобактеріозом, у 78 — з ХК ТТ, у 32 — з кандидо&хелікобактерним інфікуванням та 32 без асоціації з інфекційними агентами.
Результати. У підлітків із ХГД, за наявності інфікування тропними до СО ТТ мікроорганізмим Неliobacter pylori (H.p.) і С. albicans, виявлені деструктивні, розповсюджені ураження у вигляді множинних ерозій у комбінації із гіперпластичними змінами СО шлунка і дванадцятипалої кишки, частота яких корелює зі збільшенням тривалості ХГД і не залежить від наявності Н.р.
Висновки. Встановлено роль у розвитку і прогресуванні ХГД у підлітків не лише Н.р., але й інших мікроорганізмів, що є підставою для розробки диференційованої патогенетичної терапії захворювання.
Ключові слова: підлітки, хронічний гастродуоденіт, хелікобактеріоз, хронічний кандидоз, клінічні прояви, ендоскопічні зміни.

Література

1. Бабий ИЛ, Калашникова ЕА, Федчук ИН, Величко ВИ. (2010). К вопросу о терапии кислотозависимых заболеваний органов пищеварения у детей на современном этапе. Перинатология и педиатрия. 1 (41): 132—135.

2. Бекетова ГВ, Савичук НО. (2009). Кандидоз органов пищеварения у детей и подростков (клиническая лекция). Мистецтво лікування. 2 (58): 36—38.

3. Бекетова ГВ. (2012). Лікування хронічних гастродуоденітів у дітей і підлітків (ч. ІІ). Дитячий лікар. 8: 13—15.

4. Бекетова ГВ. (2012). Хронічний гастродуоденіт у дітей і підлітків: епідеміологія, етіологія, патогенез, діагностика (ч. І). Дитячий лікар. 6: 20—24.

5. Бекетова ГВ. (2016). Екозалежна патологія: хронічний гастродуоденіт у дітей і підлітків (причини виникнення, особливості клінічного перебігу, діагностика, дієта, медикаментозне лікування, профілактика) (клінічна лекція). В наук.3пр. збірник «Чорнобиль: екологія і здоров'я». 4: 58–72.

6. Бельмер СВ. (2013, Март-апр). Перспективы детской гастроэнтерологии. Перспективы медицины. Практика педиатра: 7—10.

7. Волынец ГВ, Беляев ДЛ, Виноградова ТВ и др. (2007). Подходы к лечению аутоиммунного гастрита у детей. Рос. вестник перинатологии и педиатрии. 6: 33—39.

8. Губергриц НБ. (2010). Хронический гастрит: насколько это просто? Сучасна гастроентерологія. 3 (53): 58–69.

9. Денисова МФ. (2015). Заболевания гастродуоденальной зоны у детей: время диктует нам новые задачи. ІНФОМЕДІА «Здоров'я України» мед. портал.

10. Нелюбин ВН. (2011). Иммунопатогенетические особенности развития хронического воспаления у больных с гастродуоденальной патологией, обусловленной H. pylori и вирусами герпеса. Москва: 5–6.

11. Тяжка ОВ, Боброва ВІ, Кошова АО. (2011). Хронічний гастродуоденіт у дітей: особливості морфогенезу. Педіатрія, акушерство та гінекологія. 5: 17–20.

12. Циммерман Я.С. (2013). Проблема растущей резистентности микроорганизмов к антибактериальной терапии и перспективы эрадикации Helicobacter pylori-инфекции. В кн.: Нерешенные и спорные проблемы современной гастроэнтерологии. Москва: МЕДпресс-информ: 147–166.

13. Шадрин ОГ, Зайцева НЕ, Гарынычева ТА. (2014). Helicobacter pylori у детей: современные подходы к диагностике и пути оптимизации терапии. Современная педиатрия. 5 (61): 119–127.

14. Graham DY, Fischbach L. (2010). Helicobakter pylori infection. N Engl J Med. 363(6): 595–596. https://doi.org/10.1056/NEJMc1006158

15. Meining A, Bosseckert H, Caspary WF. (1997). H2-receptor antagonists and antacids have an agravating effect on Helicobacter pylory gastritis in duodenal ulcer patients. Aliment Pharmacol Trer. 11(4): 729–734. https://doi.org/10.1046/j.1365-2036.1997.00196.x; PMid:9305482