HEALTH OF WOMAN. 2016.9(115):86–93; doi 10.15574/HW.2016.115.86 
 

Клініко-анамнестичний аналіз перебігу та лікування доброякісних і пограничних епітеліальних пухлин яєчників

Єгоров М. Ю., Суханова А. А.

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

Мета дослідження: вивчення особливостей гінекологічного, соматичного анамнезу, діагностики та лікування хворих з доброякісними епітеліальними пухлинами яєчників (ДЕПЯ) і пограничними епітеліальними пухлинами яєчників (ПЕПЯ), визначення частоти рецидивів пухлин яєчників у післяопераційний період.

Матеріали та методи. За даними ретроспективного аналізу історій хвороби 112 жінок з епітеліальними пухлинами яєчників (ЕПЯ), що проходили консервативне або радикальне хірургічне лікування у стаціонарі, було сформовано дві групи: І група – хворі з ДЕПЯ, у яку увійшли 85 (75,9%) жінок, та ІІ група – хворі з ПЕПЯ, у яку увійшли 27 (24,1%) жінок. Виявлено, що основними скаргами хворих з ЕПЯ є біль (49,1%), збільшення живота в об’ємі (17%) та аномальні маткові кровотечі (12,5%). Найвищий рівень захворюваності на ДЕПЯ (31,8%) спостерігався у віковій групі 41–50 років, тоді як пік захворюваності на ПЕПЯ (44,4%) відповідає віковій групі 51–60 років.

Результати. При ПЕПЯ ендокринну патологію виявляли достовірно частіше (р<0,05), ніж при ДЕПЯ, – 25,9% проти 9,4% випадків відповідно. Патологію панкреато-гепатобіліарної системи фіксували достовірно частіше (р<0,05) у хворих з ПЕПЯ у порівнянні з ДЕПЯ – 81,5% проти 57,6% випадків відповідно. Венозні порушення (варикозна хвороба вен органів малого таза, нижніх кінцівок, геморой) достовірно частіше спостерігаються при ПЕПЯ (р<0,05), ніж при ДЕПЯ, – 18,5% проти 5,9% випадків відповідно. ЕПЯ найчастіше діагностують у термін від 1 до 6 міс з моменту перших клінічних проявів з середнім терміном звернення до лікаря 4,6±0,57 міс. Під час оцінювання цитограми очеревинного ексудату клітини мезотелію виявляють достовірно частіше при ДЕПЯ (р<0,01), ніж при ПЕПЯ, – 79,4% проти 40,9% випадків відповідно. Цервіцити достовірно частіше діагностують при ДЕПЯ (р<0,01), ніж при ПЕПЯ, – 29,4% проти 7,4% випадків відповідно. Найпоширенішим гістологічним типом серед доброякісних новоутворень яєчників є ендометріоми, які виявляли у 48,2% випадків від усіх ДЕПЯ, а серед пограничних – серозні пухлини, що становили 59,3% від усіх ПЕПЯ.

Заключення. Застосування органозберігального хірургічного лікування епітеліальних пухлин яєчників підвищує ризик рецидиву, особливо у разі ендометріоїдного гістологічного типу або пограничного варіанта пухлини.

Ключові слова: доброякісні і пограничні епітеліальні пухлини яєчників, клініко-анамнестичний аналіз, діагностика, лікування.

Література: 
1. Абдуллаева Л.М. Клинико-гистологическая характеристика доброкачественных образований яичников // Здоровье женщины. – 2012. – № 2 (68). – С. 197–198.

2. Александров А.Л. Современные подходы к диагностике доброкачественных опухолей яичников //Одеський медичний журнал. – 2007. – № 4 (102). – С. 79–84.

3. Боженко О.Ю. Оптимізація методів діагностики пухлин яєчників та визначення підходів до хірургічного лікування: Автореф. дис. … канд. мед. наук. – К., 2014. – 20 с.

4. Дубініна В.Г., Александров О.Л. Можливі шляхи вдосконалення диференціальної діагностики доброякісних новоутворень яєчників //Здоровье женщины. – 2010. – № 10 (56). – С. 213–215.

5. Клименко Е.С. Клініко-морфологічні критерії прогнозу перебігу граничних пухлин яєчника: Автореф. дис. … канд. мед. наук. – Харків, 2015. – 20 c.

6.Куприенко Н.В., Малик А.В. Наиболее значимые варианты комплексного лечения муцинозных опухолей яичников // Університетська клініка. – 2013. – № 1 (9). – С. 111–114.

7. Логутова Л.С., Попов А.А., Петрухин В.А. и соавт. Хирургическое лечение беременных с доброкачественными опухолями яичников // Вопросы онкологии. – 2014. – № 3 (60). – С. 392–395.

8. Нейштадт Э.Л. Опухоли яичника / Э.Л. Нейштадт, И.Н. Ожиганова. – СПб: ООО «Издательство ФОЛИАНТ», 2014. – 352 с.

9. Новикова Е.Г., Шевчук А.С., Завалишина Л.Э. Некоторые аспекты органосохраняющего лечения пограничных опухолей яичников // Росс. онкол. журн. – 2010. – № 4. – С. 15–20.

10. Носенко Е.Н. Некоторые вопросы современной классификации, эпидемиологии и патогенеза доброкачественных кистозных образований яичников у девочек-подростков и женщин активного репродуктивного возраста//Новости медицины и фармации. Гинекология (253). – 2008. http://www.mif-ua.com/archive/article/5992

11. Сіненко Н.О. Оптимізація тактики ведення хворих з доброякісними і пограничними пухлинами та пухлиноподібними новоутвореннями яєчни-ків: Автореф. дис. … канд. мед. наук. – К., 2009. – 19 с.

12. Ярощук Т.М., Болгова Л.С. Цитологическая диагностика опухолей яичника // Онкология. – 2013. – № 3. – С. 178–183.

13. Crum CP, Drapkin R, Miron A, Ince TA, Muto M, Kindelberger DW, Lee Y. The distal fallopian tube: a new model for pelvic serous carcinogenesis. Curr Opin Obstet Ginecol 2007, 19 (1): 3–9. https://doi.org/10.1097/GCO.0b013e328011a21f; PMid:17218844

14. Laculle-Massin C, Collinet P, Faye N. Diagnosis of presumed benign ovarian tumors. J Gynecol Obstet Biol Reprod (Paris). 2013 Dec; 42(8):760–73. https://doi.org/10.1016/j.jgyn.2013.09.031; PMid:24210239

15. Longacre TA, Gilks CB. Surface epithelial stromal tumours of ovary. In: Nucci MR, Olivia E (eds), Gynecologic pathology, Elsevier Churchill Living stone, 2009, 390–450. https://doi.org/10.1016/B978-044306920-8.50015-8

16. May A, Love K, Gull S. Comparing ascitic aspirate and tissue biopsy in the diagnosis of ovarian malignancy. J Obstet Gynaecol. 2011 Aug; 31(6): 535–8. https://doi.org/10.3109/01443615.2011.581318; PMid:21823859

17. Piek JM, van Diest PJ, Verheijen RH. Ovarian carcinogenesis: An alternative hypothesis. Adv Exp Med Biol 2008; 622: 79–87. https://doi.org/10.1007/978-0-387-68969-2_7; PMid:18546620