• Клінічне значення психоемоційних факторів при ожирінні у дітей
ua До змісту Повний текст статті

Клінічне значення психоемоційних факторів при ожирінні у дітей

SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2016.5(77):98-101; doi10.15574/SP.2016.77.98

Клінічне значення психоемоційних факторів при ожирінні у дітей 

Циунчик Ю. Г.

Одеський національний медичний університет, Україна 

Мета — підвищення ефективності лікування ожиріння у дітей на основі вивчення клінічного значення психоемоційних факторів у формуванні ожиріння і розробки нових методів комбінованої медикаментозної та психотерапевтичної підтримки.


Пацієнти і методи. Проведені епідеміологічні, клініко-лабораторні, функціональні, інструментальні та медико-психологічні дослідження 144 дітей (78 дівчаток та 66 хлопчиків) віком 3–17 років із клінічно підтвердженим діагнозом ожиріння.


Результати. Доведено вплив психоемоційних факторів у формуванні ожиріння у дітей, зокрема підвищена особистісна тривожність, дезадаптація, неврастенічний тип реакцій, астено-депресивний та астено-іпохондричний типи акцентуації характеру. Встановлено переважання негативних емоцій у психоемоційному фоні особистості: тривожність, залежність, незахищеність, агресивність, почуття неповноцінності, невпевненість у собі, демонстративність, невмотивована зміна настрою, різноманітні страхи і фобії. Виразність особистісної дезадаптації дітей з ожирінням наростає з прогресуванням захворювання.


Висновки. Встановлені психологічні зміни визначають необхідність психотерапевтичної корекції у схемі стандартної терапії ожиріння у дітей. При складанні індивідуальних планів психотерапії потрібно враховувати важкість ожиріння, особливості характеру хворої дитини, домінування тих чи інших етіологічних чинників його виникнення. Переважання порушень у сфері сімейних відносин визначає необхідність збільшення ролі сімейної психотерапії, спрямованої як на самого хворого, так і на його батьків, а порушення у сфері позасімейних і побутових контактів — методів групового тренінгу, спілкування, ігрових методик, спільного з батьками навчання з питань харчування. Усім дітям з ожирінням показані аутогенні тренувальні методики, застосовувані для формування правильної харчової поведінки.


Ключові слова: діти, ожиріння, психоемоційні фактори.


Література

1. Дедов И. И. Ожирение. Этиология, патогенез, клинические аспекты / И. И. Дедов, Г. А. Мельниченко. — Москва : МИА, 2006. — 456 c.

2. Зелінська Н. Б. Синдром ожиріння у практиці дитячого ендокринолога / Н. Б. Зелінська // Клінічна ендокринол. та ендокр. хірургія. — 2007. — № 2 (19). — С. 61—72.

3. Исаев Д. Н. Психосоматическая медицина детского возраста / Д. Н. Исаев. — Санкт-Петербург, 2000. — 507 с.

4. Лукьянова Е. М. Оценка качества жизни в педиатрии / Е. М. Лукьянова // Качественная клин. практика. — 2002. — № 4. — С. 34—42.

5. Ожирение у подростков / Ю. И. Строев, Л. П. Чурилов, А. Ю. Бельгов, Л. А. Чернова. — Санкт-Петербург : ЭЛБИ-СПб, 2003. — 216 с.

6. Dietz W. H. Use of the BMI as a measure of overweight in children and adolescents / W. H. Dietz, T. N. Robinson // J. Pediatr. — № 132. — 1998. — P. 191—193. http://dx.doi.org/10.1016/S0022-3476(98)70426-3

7. Prevalence of maternal obesity in an urban center / Ehrenberg H. M., Dierker L. [et al.] / Am. J. Obs. Gyn. — 2002. — № 5. — P. 1189. http://dx.doi.org/10.1067/mob.2002.127125

8. Seidell J. S. Time trends in the world-wide prevalence of obesity / J. S. Seidell // Handbook of Obesity / W. P. T. James, Eds. — NY, USA, 1998. — P. 79—91.

9. Strauss R. S. Social marginalization of overweight children / R. S. Strauss, H. A. Pollack // Arch. Pediatr. Adolesc. Med. — 2003. — Vol. 157. — P. 746—752. http://dx.doi.org/10.1001/archpedi.157.8.746; PMid:12912779