• Фізична активність та фізичний розвиток дітей шкільного віку
Повернутися назад

Фізична активність та фізичний розвиток дітей шкільного віку

Modern pediatrics. Ukraine. 2019.5(101):43-48; doi 10.15574/SP.2019.101.43
Л.І. Рак, К.В. Штрах
ДУ «Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків НАМН України», м. Харків, Україна
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Україна

Для цитування: Рак ЛІ, Штрах КВ. (2019). Фізична активність та фізичний розвиток дітей шкільного віку. Сучасна педіатрія. Україна. 5(101): 43-48. doi 10.15574/SP.2019.101.43
Стаття надійшла до редакції 16.04.2019 р., прийнята до друку 18.09.2019 р.

Мета: вивчити фізичну активність дітей шкільного віку та її вплив на їхній фізичний розвиток та адаптаційні можливості серцево0судинної системи.
Матеріали і методи. Обстежено 290 дітей віком 10–17 років — учнів 5–11-х класів двох шкіл м. Харкова. Хлопчиків було 141, дівчаток — 149. Проводились антропометрія, вивчення фізичної активності за допомогою анкетування МАОФА, оцінка толерантності до фізичного навантаження за пробою Руф'є.
Результати. Встановлено дисгармонійний фізичний розвиток у 24,18% дітей 11–16 років, переважно за рахунок надмірної ваги (у 10,25%) і недостатньої маси тіла (у 9,84%). Ожиріння виявлено у 4,10% школярів. Недостатня маса тіла, надмірна вага та ожиріння відзначалися переважно у дітей у 11–12 років незалежно від статі. У хлопчиків віком від 14 до 16 років також спостерігається збільшення числа осіб з надмірною масою тіла та ожирінням. У цілому 58,3±2,9% школярів мали низьку фізичну активність протягом тижня. За період від 11 до 17 років (тобто з 5 по 11 клас) з 45% до 88% зростає число хлопчиків і дівчаток з гіподинамією. Низька фізична активність супроводжувалася зниженням толерантності до фізичного навантаження у дітей з різним рівнем фізичного розвитку. Більшість хлопчиків мали задовільні адаптаційні можливості серця. Зниження толерантності до фізичних навантажень спостерігалося у 20,83% хлопчиків з надмірною вагою та у 28,57% з гармонійним фізичним розвитком. Серед дівчаток низьку толерантність до фізичного навантаження мали 53,85% з надмірною та 42,37% з нормальною масою тіла. Дефіцит маси тіла у школярів також часто супроводжувався зниженням адаптаційних можливостей: 57,14% хлопчиків і 54,55% дівчаток з низькою масою тіла мали знижену толерантність до фізичного навантаження. Незадовільні результати проби Руф'є у 89% випадків демонстрували діти з низькою фізичною активністю.
Висновки. Фізична активність і фізичний розвиток дітей впливають на адаптаційні можливості організму, що росте. Достатня фізична активність підтримує задовільні параметри адаптаційних можливостей, що спостерігалося у більшості хлопчиків з надмірною масою тіла.
Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом (ЛЕК) усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їхніх опікунів).
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: фізична активність, фізичний розвиток, діти, підлітки, толерантність до фізичного навантаження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондаренко ІГ, Бондаренко ОВ. (2017). Рухова активність школярів Норвегії в системі фізичного виховання. Наукова праця. Педагогіка.279: 125–129.

2. Гелашвили ОА, Хисамов РР, Шальнева ИР. (2018). Физическое развитие детей и подростков. Современные проблемы науки и образования. 3.

3. Глобальные рекомендации по физической активности для здоровья. (2009). WHO Library Cataloguing-in-Publication Data. https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/44399/9789244599976_rus.pdf;jsessionid=ADF2CD67072A0D1AA04506C1EAE1C51C?sequence=3

4. Калиниченко ІО. (2014). Гігієнічна оцінка добової рухової активності дітей 7–17 років. Спортивна медицина. 1: 36–40.

5. Проблеми здоров'я і медичної допомоги та модель покращання в сучасних умовах. (2016). Під ред. ВМ Коваленко, ВМ Корнацького. Київ: 261.

6. Левандовська Л. (2013). Основи та критерії оптимального нормування рухової активності школярів старших класів. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: збірник наук. праць. 1(21): 181–185.

7. Мандюк А. (2015). Особливості рухової активності школярів у США. Молода спортивна наука України. Львів. 2: 167–172.

8. Офіційний сайт Парламенту Норвегії. https://www.stortinget.no/no/Saker-og-publikasjoner/Publikasjoner/Representantforslag/2015-2016/dok8-201516-092/.

9. Про затвердження Критеріїв оцінки фізичного розвитку дітей шкільного віку (2013): Наказ МОЗ України № 802 від 13.09.2013. https://zakon.rada.gov.ua.

10. Про схвалення Концепції державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури та спорту в Україні на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1320-2015/р

11. Томенко ОА. (2013). Рівень рухової активності школярів та шляхи його підвищення в умовах загальноосвітньої школи. Слобожанський науково-спортивний вісник. 3: 19–23.

12. Booth ML, Okely AD, Chey TN et al. (2002). The reliability and validity of the Adolescent Physical Activity Recall Questionnare. Med SciSport Exerc. 34;12: 1986–1995. https://doi.org/10.1097/00005768-200212000-00019; PMid:12471306

13. Hagstromer M, Oja P, Sjostrom M. (2005). The International Physical Activity Questionnaire (IPAQ) :a study of concurrent and construct validity. Public Health Nutrition. 9;6: 755–762. https://doi.org/10.1079/PHN2005898; PMid:16925881

14. Submission to the World Health Organization (WHO) on the Draft WHO Global Action Plan on Physical Activity 2018–2030

15. WHO (2008). 2008–2013 Action Plan for the Global Strategy for the Prevention and Control of Noncommunicable Diseases. Geneva: WHO.