• Фітокомплекс в поєднанні зі стандартним лікуванням для корекції метаболічних розладів та прегравідарної підготовки в жінок з ендокринною безплідністю
ua До змісту Повний текст статті

Фітокомплекс в поєднанні зі стандартним лікуванням для корекції метаболічних розладів та прегравідарної підготовки в жінок з ендокринною безплідністю

Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2020. 1(81): 38-44; doi 10.15574/PP.2020.81.38
Коломієць О. В.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», м. Київ

Для цитування: Коломієць ОВ. (2020). Фітокомплекс в поєднанні зі стандартним лікуванням для корекції метаболічних розладів та прегравідарної підготовки в жінок з ендокринною безплідністю. Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 1(81): 3844; doi 10.15574/PP.2020.81.38
Стаття надійшла до редакції 17.11.2019 р.; прийнята до друку 11.03.2020 р.

Висока частота метаболічних порушень у жінок з ендокринною безплідністю пояснюється наявністю таких факторів ризику, як вік від 30 років, метаболічний синдром, ожиріння, інсулінорезистентність.
Мета — з'ясувати глибину обмінно-метаболічних порушень та удосконалити комплекс прегравідарної підготовки в жінок з ендокринною безплідністю.
Пацієнти та методи. Обстежено 102 пацієнтки з ендокринним безпліддям, яким призначено різні курси прегравідарної підготовки протягом 3 місяців. Для дослідження відібрано пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) і метаболічним синдромом. Пацієнток розподілено на групи залежно від схеми лікування: І група — 35 жінок з ендокринною безплідністю, які отримували для прегравідарної підготовки Доменорм Максі в поєднанні з дієтою; ІІ група — 37 пацієнток з ендокринною безплідністю, які отримували для прегравідарної підготовки Метформін у поєднанні з дієтою; ІІІ група — 30 пацієнток з ендокринною безплідністю, які отримували для прегравідарної підготовки Доменорм Максі, Метформін у поєднанні з дієтою. Усім жінкам до та після лікування проведено вимірювання артеріального тиску (АТ) й окружності талії (ОТ); у крові визначено рівень глюкози та індекс HOMA, тригліцеридів (ТГ) і ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ).
Результати. У ІІІ групі жінок з ендокринною безплідністю, які застосовували Доменорм Максі, Метформін і дієту, встановлено найкращі результати щодо нормалізації метаболічних порушень: зниження АТ — 83,3%, нормалізація рівня глюкози крові — 90%, індексу HOMA — 93,3%, зниження ЛПВЩ і ТГ — 90%, зменшення ОТ — 73,3%. У І та ІІ групах дещо різнилися дані щодо ефективності залежно від впливу на ту чи іншу ланку патогенезу метаболічного синдрому. Але обидві схеми довели ефективність. У І групі прегравідарна підготовка (Доменорм Максі та дієта) була досить ефективною: зниження АТ — 71,4%, нормалізація рівня глюкози крові — 57,1%, індексу HOMA — 62,9%, ЛПВЩ — 71,4%, ТГ — 74,3%, зменшення ОТ — 28,6%. У ІІІ групі жінок застосування Метформіну та дієти для прегравідарної виявило слабкий ефект у зниженні АТ (18,7%). При цьому ОТ зменшилася у 48,6%, ЛПВЩ знизилися у 73,3%, ТГ — у 78,4% пацієнток, рівень глюкози крові нормалізувався у 81%, індекс HOMA — у 78,4% пацієнток.
Висновки. З'ясовано глибину обмінно-метаболічних порушень у жінок із СПКЯ та можливість корекції цих порушень за допомогою багатофакторного підходу до комплексної терапії прегравідарної підготовки.
Дослідження виконано згідно з принципами Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок.
Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: метаболічний синдром, СПКЯ, ендокринна безплідність в анамнезі, Доменорм Максі, Метформін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пирогова ВІ. (2019). Сучасні тренди в лікуванні синдрому полікістозних яєчників. Здоров'я України. 2 (34): 28–29.

2. Татарчук ТФ, Тутченко ТМ, Перехрестенко ОВ, Калашников ОО, Гламазда МІ. (2018). Метаболічний синдром: що змінилось за 30 років. Альманах репродуктивного здоров'я: 53–69.

3. Тронько МД, Антипкін ЮГ, Камінський ВВ, Татарчук ТФ. (2016). Національний консенсус щодо ведення пацієнток із гіперандрогенією. Репродуктивна ендокринологія. 4(30): 3–15.

4. Antuna-Puente B et al. (2011, Jun). How can we measure insulin sensitivity/resistance? Diabetes Metab. 37 (3): 179–188. https://doi.org/10.1016/j.diabet.2011.01.002; PMid:21435930. Epub 2011 Mar 23.

5. Gayoso-Diz P et al. (2013, Oct 16). Insulin resistance (HOMA-IR) cut-off values and the metabolic syndrome in a general adult population: effect of gender and age: EPIRCE cross-sectional study. BMC Endocr Disord. 13: 47. https://doi.org/10.1186/1472-6823-13-47; PMid:24131857 PMCid:PMC4016563.

6. Lann D et al. (2007, Nov). Insulin resistance as the underlying cause for the metabolic syndrome. Med Clin North Am. 91 (6): 1063–1077. https://doi.org/10.1016/j.mcna.2007.06.012; PMid:17964909

7. Moghetti P et al. (2016, Deс). Insulin Resistance and Polycystic Ovary Syndrome. Curr Pharm. 22 (36): 5526–5534. https://doi.org/10.2174/1381612822666160720155855; PMid:27510482

8. Polac K et al. (2017). New markers of insulin resistance and polycystic ovary syndrome. J Endocrinol Invest. 40: 447–454.