• Діагностична значущість рентгенологічних (радіологічних) методів дослідження у дівчаток і жінок з гіперпролактинемією різного генезу

Діагностична значущість рентгенологічних (радіологічних) методів дослідження у дівчаток і жінок з гіперпролактинемією різного генезу

HEALTH OF WOMAN. 2018.2(128):78–80; doi 10.15574/HW.2018.128.78

Рзаєва А. В. , Султанова М. Д. , Алієва Е. М. , Будагова А. Я. , Аббасова Ф. Ю.
Азербайджанський Медичний Університет, м. Баку

Мета дослідження: визначення інформативності рентгенологічних (радіологічних) методів дослідження у дівчаток і жінок з гіперпролактинемією (ГП).
Матеріали та методи. Обстежено 92 дівчинки і жінки з ГП. Дослідження включало клінічні, рентгенологічні, радіологічні та лабораторні методи.
Результати. За даними рентгенологічної краніографії у 75% хворих на ГП патологій не виявлено, у 19,6% відзначалися «сумнівні» рентгенологічні ознаки патології турецького сідла: подвоєння контурів сідла, ущільнення твердих мозкових оболонок у лобно-тім’яній ділянці, розширення каналів, склерозування турецького сідла, ущільнення твердих мозкових оболонок у задній частині турецького сідла, посилення судинного малюнка у ділянці склепіння черепа. У 5,4% обстежуваних виявлено органічні зміни у ділянці турецького сідла. Наявність «сумнівних» і патологічних рентгенологічних проявів турецького сідла були показаннями для проведення магнітно-резонансної томографії.
Заключення. Проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) дозволило виявити мікроаденому у 4,3% хворих з гіперпролактинемією, макроаденому – в 1,1%, синдром «порожнього» турецького сідла – у 2,2%, що дозволило вважати МРТ високоінформативним методом для діагностики патологічних утворень гіпофіза.
Ключові слова: гіперпролактинемія, турецьке сідло, рентгенологічна краніографія, магнітно-резонансна томографія, мікроаденома, макроаденома, синдром «порожнього» турецького сідла.

Література

1. Дедов И.И., Мельниченко Г.А. Персистирующая галакторея-аменорея (Этиология, патогенез, клиника, лечение). – М.: «Медицина», 1985. – С. 255.

2. Дедова И.И., Мельниченко Г.А. Эндокринология: национальное руководство. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. – 1072 с.

3. Мохорт Т.В., Сафина М.Р. Синдром гиперпролактинемии: современные подходы к диагностике и лечению // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. – 2012. – Вып. 22, № 4. – С. 130–141.

4. Овсянникова Т.В., Макаров И.О., Камилова Д.П., Хачатрян А.М. Гиперпролактинемия: современные подходы к диагностике и лечению // Гинекология. – 2011. – Т. 13, № 6. – С. 51–53.

5. Цветкова Н.И. Синдром гиперпролактинемии в детском и подростковом возрасте: оптимизация диагностики и лечения. – М., 2003. – 157 с.

6. Casanueva F.F., Molitch M.E., Schlechte J.A. Guidelines of the Pituitary Society for the diagnosis and management of prolactinomas // Clin.Endocrinol., 2006, № 65, p. 265–273. https://doi.org/10.1111/j.1365-2265.2006.02562.x; PMid:16886971

7. Chahal J., Schlechte J. Hyperprolactinemia // Pituitary, 2008, № 11, p. 141–146. https://doi.org/10.1007/s11102-008-0107-5; PMid:18404389

8. Diagnosis and Treatment of Hyperprolactinemia: an endocrine society clinical practice guideline // J.Clinical Endocrinology and Metabolism., 2011, vol 96, № 2, p. 273–288. https://doi.org/10.1210/jc.2010-1692; PMid:21296991

9. Melmed S., Casanueva F.F., Hoffman A.R. Diagnosis and Treatment of Hyperprolactiemia: An Endocrine Society Clinical Practice Guidelines // JCEM., 2011, vol. 96, № 2, p. 273–288. https://doi.org/10.1210/jc.2010-1692

10. Souter I., Baltagi L.M., Toth T.L., Petrozza J.C. Prevalence of hyperprolactinemia and abnormal magnetic resonance imaging findings in a population with infertility // FertilSteril., 2010, № 94, p. 1159–1162. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2009.12.017; PMid:20116788

11. Thorner M.O., Martin W.H., Rogol A.D. et al. Rapid regression of pituitary prolactinomas during bromergocriptine treatment. – J. clin. Endocr.,1980, vol.51, p. 438–445. https://doi.org/10.1210/jcem-51-3-438; PMid:6773972