• Деякі аспекти діагностики та лікування гідронефрозу у дітей
ua До змісту Повний текст статті

Деякі аспекти діагностики та лікування гідронефрозу у дітей

Paediatric Surgery.2017.3(56):89-93; doi 10.15574/PS.2017.56.89

Дігтяр В. А., Бойко М. В., Харитонюк Л. М., Хитрик О. Л., Обертинський А. В., Островська О. А., Варун С. Є.
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро
КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня ДОР », м. Дніпро, Україна

Гідронефроз – це прогресуюче розширення чашечково-мискової системи нирки внаслідок порушення відтоку сечі з нирки з наступним розвитком атрофії паренхіми.
Мета – обґрунтування особливостей проведення оперативного втручання та дренування на основі аналізу чинників порушення уродинаміки в пієлоуретеральному сегменті.
Пацієнти і методи. Проліковано 153 дитини із гідронефрозом важкого ступеня. Переважну більшість склали хлопчики (99); частіше відзначався лівобічний гідронефроз (до 93 випадків). У віці до трьох років проліковано 79 (51,6%) дітей; значну кількість пролікованих склали діти старшого віку. Переважно виконувалася резекційна пієлопластика за Хайнес–Андерсоном.
Результати. Питання необхідності дренування вирішувалось індивідуально, залежно від віку дитини, чинника обструкції та особливостей вроджених відхилень в анатомічній будові чашечково-мискової системи та сечоводу. Найчастіше використовували пієлоуретеростомію, стентування сечових шляхів; нефростомія проведена в зв’язку з пединкулітом. Ускладнення виникли у 5 (3,2%) дітей.
Висновки. При збільшенні розмірів миски більше ніж на 30% від попередніх даних монетоподібна деформація чашечок потребувала проведення оперативного втручання. При вродженому гідронефрозі у дітей молодшого віку оптимальний вік лікування – 4–6 місяців. При гідронефротичній трансформації нирки навіть при зниженій функції необхідне проведення оперативного лікування.
Ключові слова: діти, гідронефроз, діагностика, лікування.

Література

1. Возіанов О.Ф. Вроджені вади розвитку сечових шляхів у дітей / О.Ф. Возіанов, Д.А. Сеймівський, В.Е. Бліхар. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – C.51–99.

2. Глыбченко П.В. Гидронефроз / П.В. Глыбченко, Ю.Г. Аляев. – Москва: ГЗОТАР–Медиа, 2011. – 202 с.

3. Лопаткин Н.А. Аномалии мочевой системы / Н.А. Лопаткин, А.В. Люлько. – Київ: Здоров’я, 1987. – С. 414.

4. Меновщикова Л.Б. Клинические рекомендации по детской урологи-андрологии / Л.Б. Меновщикова, Ю.Э. Рудин, Т.Н. Гарманова. – Москва: Перо, 2015. – С.8–24.

5. Мудрая И.С. Эффект уретрального стента / И.С. Мудрая, В.И. Кирпатовский, А.Г. Маритов // Бюл. Экспер. Биол. – 1993. – №2. – С.144–147.

6. Рудин Ю.Э. Тактика лечения гидронефроза у детей младшего возраста / Ю.Э. Рудин // Детская хирургия. – 2000. – №3. – C.14–16.

7. Трудный диагноз в урологии: пер. с англ. / Под ред. Д. Мак-Каллаха. – Москва: Медицина, 1997. – С.19–22.

8. Dhillon H.K. Prenatally diagnosed hydroneposis: the Great Ormond Street experience / H.K. Dhillon // Br. J. Urol. – 1998. – Vol.81 Suppl 2. – P.39–41. https://doi.org/10.1046/j.1464-410X.1998.0810s2039.x; PMid:9602794

9. Framo G. The Icidence of Post-oper. Urin Tranct Inf. In Patients with Ur. Stent / G. Framo, C. De Dominicis, S. Dal Forno // Br. J. Urol. – 1990. – Vol.65(1). – P.12–14.

10. Koff S.A. The nonoperative management of unilateral neonatal hydronephrosis: natural history of poorly functioning kidneys / S.A. Koff K.D. Campbell // J. Urol. – 1994. – Vol.152(2Pt2). – P.593–5. https://doi.org/10.1016/S0022-5347(17)32658-7