HEALTH OF WOMAN. 2017.4(120):78–82; doi 10.15574/HW.2017.120.78

Пирогова В. І., Ошуркевич О. О.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Мета дослідження: оцінювання ефективності застосування транексамової кислоти (препарат Транексам) при частковому відшаруванні нормально розташованої плаценти у ІІ триместрі вагітності у жінок з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 75 пацієнток з ускладненим ретрохоріальною гематомою І триместром вагітності, які повторно госпіталізовані у терміни 18–21 тиж з ознаками передчасного відшарування плаценти. Сліпим методом пацієнтки були рандомізовані на дві групи (основну та порівняння), що різнились за типом гемостатичної терапії. Сформовані клінічні групи за віком (26,5±0,8 і 27,4±1,1 року відповідно), паритетом, термінами гестації, соматичним і акушерсько-гінекологічним анамнезом, локалізацією і орієнтовними розмірами ретроплацентарних гематом були зіставними. Пацієнтки обох груп отримували сублінгвальний мікронізований прогестерон у добовій дозі 200 мг, антианемічну та симптоматичну терапію за показаннями.

В основній групі (45 вагітних) пацієнтки отримували як гемостатичну терапію препарат Транексам (Stada): стартово одномоментно 750 мг з добовою дозою 1500 мг протягом 5–7 днів до зупинки кровотечі. У групу порівняння увійшли 30 пацієнток, яким в комплексі лікувальних заходів проводили гемостатичну терапію препаратом етамзілат натрію. Оцінювали тривалість кровотечі зі статевих шляхів, регрес ретроплацентарної гематоми, тривалість перебування в стаціонарі, пролонгування і наслідки вагітності.

Результати. Клінічно зменшення інтенсивності кровотечі при використанні Транексаму спостерігалось через 24,6±2,1 год від вживання стартової дози, тривалість кровотечі у середньому становила 3,5±0,3 дні, тоді як у групі, у якій застосовували етамзілат натрію, тривалість кровотечі була достовірно більшою – 4,9±0,2 дні (p<0,05). Ці дані корелювали з даними ультразвукового контролю, які підтвердили відсутність прогресування ретрохоріальних гематом з другої доби при використанні препарату Транексам у 34 (75,6%) жінок основної групи, тоді як у групі порівняння зміни в аналогічні терміни спостерігалися лише у 10 (33,3%) пацієнток (p<0,05). Більш швидке спинення кровотечі і, як наслідок, організація і розсмоктування гематом у ділянці відшарування плаценти у коротші терміни відбилися на результатах вагітності (передчасні пологи у групі порівняння відбувалися у 2,2 разу частіше, ніж в основній групі).

Заключення. Урахування особливостей фізіологічних механізмів функціонування фібринолітичної системи в період гестації та значення їх порушень у генезі ранніх і пізніх гестаційних кровотеч дозволяє обирати найбільш дієву лікувальну тактику. Транексам в ефективних добових дозах за тривалості курсу лікування 5–7 днів справляє виражену гемостатичну дію, не спричинює побічних ефектів, що дозволяє успішно пролонгувати вагітність і знизиту частоту пізніх гестаційних ускладнень. Включення у комплекс терапії пацієнток з рецидивом ретроплацентарних гематом і формуванням часткового відшарування плаценти у ІІ триместрі гестації препарату антифібринолітичної дії Транексам є ефективним засобом не тільки щодо зупинки кровотечі, але й збереження вагітності, попередження формування плацентарної недостатності і забезпечення сприятливих наслідків вагітності. Накопичений досвід дозволяє зарахувати Транексам до препаратів першого вибору у клініці невиношування вагітності і рекомендувати його для широкого використання у медичній практиці.

Ключові слова: ретроплацентарна гематома, вагітність, антифібринолітична терапія, Транексам.

Литература:
1. Васильев С.А., Виноградов В.Л., Гемджян Э.Г. Транексам – антифибринолитический гемостатик / Тромбоз, гемостаз, реология. – 2008. – № 1. – С. 28–29.

2. Демина Т.Н., Чайка К.В. Определение D-димера с целью прогнозирования тромботических осложнений у беременных и родильниц группы риска // Медико-социальные проблемы семьи. – 2006. – Т. 11, № 4. – С. 24–32.

3. Сидельникова В.М., Кирющенков П.А. Гемостаз и беременность. – М.: Триада-Х, 2004.

4. Тингборн Л. Ингибиторы фибринолиза при лечении геморрагических расстройств // Лечение гемофилии. – 2007. – № 42.

5. De Lange N.M., Lancй M.D., de Groot R. et al. Obstetric hemorrhage and coagulation: an update. Thromboelastography, thromboelastometry, and conventional coagulation tests in the diagnosis and prediction of postpartum hemorrhage // Obstet. Gynecol. Surv. – 2012. – Vol. 67, № 7. –P. 426–435. https://doi.org/10.1097/OGX.0b013e3182605861

6. Fonseca E. Prediction of the patient at risk for spontaneous preterm labour and delivery // J. Perinatal. Med. – 2013. – Vol. 41. – P. 236–238.

7. Ghaheh H., Feizi A., Mousavi M., Sohrabi D., Mesghari L., Hosseini Z. Risk factors of placental abruption // J Res Med Sci. – 2013. – Vol. 18, No 5. – Р. 422–426. PMid:24174950 PMCid:PMC3810579

8. Lavee O, Kidson-Gerber G. Update on inherited disorders of haemostasis and pregnancy. Obstet Med. 2016 Jun;9(2):64–72. https://doi.org/10.1177/1753495X15624307; PMid:27512496 PMCid:PMC4950409

9. Peitsidis P., Kadir R.A. Antifibrinolytic therapy with tranexamic acid in pregnancy and postpartum // Expert Opin. Pharmacother. – 2011. – Vol. 12, № 4. – P. 503–516.

10. Rasmussen S., Irgens L.M. Occurrence of placental abruption in relatives // BJOG. – 2009. – Vol. 116, № 5. – Р. 693. https://doi.org/10.1517/14656566.2011.545818; PMid:21294602

11. Su L.L., Chong Y.S. Massive obstetric haemorrhage with disseminated intravascular coagulopathy // Best Pract. Res. Clin. Obstet. Gynaecol. – 2012. – Vol. 26, № 1. – P. 77–90. https://doi.org/10.1016/j.bpobgyn.2011.10.008; PMid:22101177

12. Tengborn L. Fibrinolytic inhibitors in the management of bleeding disorders // Treatment of Hemophilia. – 2007.– № 42. – 15 p.

13. The WOMAN Trial (World Maternal Antifibrinolytic Trial): tranexamic acid for the treatment of postpartum haemorrhage: an international randomised, double blind placebo controlled trial. Shakur H1, Elbourne D, Gьlmezoglu M, Alfirevic Z, Ronsmans C, Allen E, Roberts I.Trials. 2010 Apr 16;11:40.

14. Tower C.L., Regan L. Intrauterine haematomas in a recurrent miscarriage population // Hum. Reprod. – 2001. – Vol. 16, № 9. – P. 2005–2007. https://doi.org/10.1093/humrep/16.9.2005; PMid:11527913

15. Van Oppenraaij R.H., Jauniaux E., Christiansen O.B. et al. Predicting adverse obstetric outcome after early pregnancy events and complications: a review // Hum. Reprod. Update. – 2009. – Vol. 15, № 4. – P. 409–421. https://doi.org/10.1093/humupd/dmp009; PMid:19270317