• Оцінка впливу різних терапевтичних підходів на характер змін уробіому в дітей із рекурентним перебігом інфекції сечової системи
ua До змісту Повний текст статті

Оцінка впливу різних терапевтичних підходів на характер змін уробіому в дітей із рекурентним перебігом інфекції сечової системи

Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics. 2019. 3(79): 50-57; doi 10.15574/PP.2019.79.50
Буднік Т. В.1, Квашніна Л. В.2, Мордовець Є. М.3, Тихоненко Н. О.3, Гороховська Т. О.3, Маркотенко О. О.3, Виноградова Т. М.3
1Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
2ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», м. Київ
3Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1, Україна

Для цитування: Буднік ТВ, Квашніна ЛВ, Мордовець ЄМ, Тихоненко НО та інш. (2019). Оцінка впливу різних терапевтичних підходів на характер змін уробіому в дітей із рекурентним перебігом інфекції сечової системи. Український журнал Перинатологія і Педіатрія. 4(80): 5057. doi 10.15574/PP.2019.80.50
Стаття надійшла до редакції 24.07.2019 р.; прийнята до друку 15.11.2019 р.

Мета — вивчити функціональну динаміку уробіому в дітей із рекурентною інфекцією сечової системи (ІСС) на тлі традиційної й альтернативної терапії у групах порівняння.
Пацієнти та методи. Проведено проспективне відкрите рандомізоване, паралельно з дизайном незалежних груп, клінічне дослідження в період 2018–2019 рр. У дослідженні взяла участь 21 дівчинка віком від 7 до 18 років із рекурентним перебігом ІСС (3–5 епізодів принаймні за останній рік) в активну фазу захворювання. Учасниць дослідження поділили на 3 групи (по 7 пацієнток у кожній): у 1-й групі застосовували в якості базисної терапії за емпіричним призначенням комбінацію антибіотика (цефалоспорин ІІІ генерації) і офіційної полівалентної урологічної вакцини; у 2-й групі — антибактеріальний засіб (такий самий цефалоспорин ІІІ генерації, як і в 1-й групі); у 3-й групі (пацієнти без лихоманки) — лише урологічну вакцину.
Серед методів дослідження — загальноклінічні, лабораторні, фізичні, інструментальні, аналітико-статистичні. Математичну обробку отриманих даних проводили за допомогою програми STATISTICA 13 (StatSoft Inc) і електронних таблиць MS Excel. Крім оцінки стандартних опцій описової статистики — оцінки медіани, середнього квадратичного відхилення (Ме±SD), вирішували інші статистичні завдання для непараметричних величин — оцінка ймовірності події методом відношення шансів (ВШ) із 95% довірчим інтервалом (ДІ), сили взаємозв'язку між параметрами за критерієм кореляції Пірсона χ2. Для усіх видів аналізу статистично значущими вважали відмінності при р<0,05 за t-критерієм Вілкоксона.
Результати. Встановлено ефективність застосування вакцинотерапії без антибактеріальної терапії в пацієнта із рекурентною ІСС, який не має ознак системної запальної реакції. Виявлено можливість відновлення антибактеріальної чутливості резистентних штамів патогенів у разі застосування полікомпонентної урологічної вакцини циклами від 6 міс. Стандартна вакцинація препаратом Урівак — 3 цикли протягом 3 міс. у режимі чергування 10-денного застосування з 20-денною перервою. За клінічної потреби і відновлення антибактеріальної чутливості мікроорганізмів курс терапії можна подовжити до 6–12 міс.
Висновки. Показано, що подальше прикладне вивчення альтернативного засобу вакцинотерапії дасть змогу персоніфікувати і скоротити призначення антибіотиків пацієнтам із ІСС, а також встановити механізми відновлення антибактеріальної чутливості мікроорганізмів.
Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано поінформовану згоду батьків дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: інфекція сечової системи, діти, уробіом, антибактеріальна резистентність, полікомпонентна вакцина.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар МВ, Пилипенко ММ, Свінтуковський МЮ та ін. (2016). Антибіотикорезистентність мікроорганізмів: механізми розвитку й шляхи запобігання. Медицина неотложных состояний. 3 (74): 11–15.

2. Будник ТВ. (2015). Антибиотикорезистентность в контексте инфекции мочевыводящих путей. Семейная медицина. 4 (60): 78–85.

3. Буднік ТВ. (2019). Питання раціонального використання антибіотиків в лікуванні інфекції сечових шляхів та стратегія управління антибіотикорезистентністю. Семейная медицина. 1 (81): 1-5.

4. Зайцев АВ, Тупикина НВ. (2014). Рецидивирующая инфекция мочевых путей – междисциплинарная проблема. Медицинский совет: 36-44.

5. Иванов ДД, Кушниренко СВ. (2009). Лечение цистита с позиций доказательной медицины. Український терапевтичний журнал. 1: 30–32.

6. Іванов ДД, Кушніренко СВ. (2015). Інфекції сечових шляхів у практиці сімейного лікаря. Семейная медицина. 2 (58): 46-50.

7. Крючко ТО, Кузьменко НВ, Харшман ВП, Козяр НГ. (2019). Рецидивуючий цистит у дітей: резерви профілактики. Сімейна медицина. 2 (82): 43–48.

8. Палагин ИС и др. (2012). Современное состояние антибиотикорезистентности возбудителей внебольничных инфекций мочевых путей в России: результаты исследования «ДАРМИС» (2010–2011). Клин. микробиол. антимикроб. химиотер. 14; 4: 280–303.

9. Перепанова ТС, Козлов РС и др. (2012). Эмпирический выбор антимикробных препаратов при неосложненной инфекции нижних мочевых путей: исследование резистентности возбудителей «ДАРМИС». Экспериментальная и клиническая урология. 2: 78-83.

10. Сухорукова МВ, Эйдельштейн МВ, Склеенова ЕЮ и др. (2014). Антибиотикорезистентность нозокомиальных штаммов Enterobacteriaceae в стационарах России: результаты многоцентрового эпидемиологического исследования МАРАФОН в 2011-2012 гг. Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия. 16; 4: 254-265.

11. Angelini KJ. (2017, Mar-Apr). An Integrative Review of Current Research on the Role of the Female Urinary Microbiota in Overactive Bladder Symptoms. Urol Nurs. 37 (2): 94–100. https://doi.org/10.7257/1053-816X.2017.37.2.94

12. Aragon IM, Herrera-Imbroda B, Queipo-Ortuno MI, Castillo E, Del Moral JS, Gomez-Millan J, Yucel G, Lara MF. (2018, Jan). The Urinary Tract Microbiome in Health and Disease. Eur Urol Focus. 4 (1): 128–138. https://doi.org/10.1016/j.euf.2016.11.001; PMid:28753805

13. Clinical & Laboratory Standards Institute: CLSI Guidelines. Retrieved from http: https://clsi.org.

14. European Association of Urology. (2015). Guidelines on urological infections.

15. Flores-Mireles AL, Walker JN, Caparon M, Scott J. Hultgren. (2015). Urinary tract infections: epidemiology, mechanisms of infection and treatment options. Nature Reviews Microbiology. 13: 269–284. https://doi.org/10.1038/nrmicro3432; PMid:25853778 PMCid:PMC4457377

16. Hiergeist A, Gessner A. (2017, Mar). Clinical implications of the microbiome in urinary tract diseases. Curr Opin Urol. 27 (2): 93–98. https://doi.org/10.1097/MOU.0000000000000367; PMid:27898455

17. Kline KA, Lewis AL. (2016, Apr). Gram-Positive Uropathogens, Polymicrobial Urinary Tract Infection, and the Emerging Microbiota of the Urinary Tract. Microbiol Spectr: 4 (2): 27–40. https://doi.org/10.1128/microbiolspec.UTI-0012-2012; PMid:27227294 PMCid:PMC4888879

18. Magistro G, Stief CG (2019, Jan). The Urinary Tract Microbiome: The Answer to All Our Open Questions. Eur Urol Focus. 5 (1): 36–38. https://doi.org/10.1016/j.euf.2018.06.011; PMid:30042043

19. Schneeweiss J, Koch M, Umek W. (2016, Sep). The human urinary microbiome and how it relates to urogynecology. Int Urogynecol J. 27 (9): 1307–1312. https://doi.org/10.1007/s00192-016-2944-5; PMid:26811114

20. Tina Gao, Kymora B. Scotland (2019). The Role of Bacteria in Urology (Bacteria in the Genitourinary Tract: The Microbiota and Efforts to Address Infection). Springer Nature Switzerland AG: 193: 1–6. https://doi.org/10.1007/978-3-030-17542-9_1

21. Whiteside SA, Razvi H, Dave S, Reid G, Burton JP. (2015, Feb). The microbiome of the urinary tract – a role beyond infection. Nat Rev Urol. 12 (2): 81–90. https://doi.org/10.1038/nrurol.2014.361; PMid:25600098

22. Wolfe AJ, Brubaker L Nat Rev Urol. (2019, Feb). Urobiome updates advances in urinary microbiome research. 16 (2): 73–74. https://doi.org/10.1038/s41585-018-0127-5; PMid:30510275 PMCid:PMC6628711