Доктор Ф. Перрі Вілсон з Єльської школи медицини поділився своїми поглядами на сучасну ситуацію із пандемією у світі. З початку пандемії всі ми ставили одне і те ж питання: коли вона закінчиться? На початку ідея знищення COVID здавалася правдоподібною. Зрештою, його родичі, коронавіруси SARS-CoV-1 і вірус MERS, по суті зникли з землі, коли були введені надійні контрзаходи. Але швидке поширення SARS-CoV-2 по всьому світу та фактор тваринного походження, в тому числі, на момент написання цієї статті, через кажанів, норок, оленів та багатьох інших видів, швидко дало зрозуміти, що знищення цього вірусу є марною мрією.
Доктор Ф. Перрі Вілсон підтримував ідею знищення вірусу — випадкові спорадичні спалахи COVID неминуче відбуватимуться, але їх можна буде швидко стримувати завдяки широкій ефективній програмі вакцинації, широкому тестуванню, та вірусу з відносно стабільним генетичним кодом, від якого наша імунна система забезпечить тривалий захист.
А потім... Дельта. А потім… Омікрон. Останній явно ухиляється від імунітету проти інфекції, заснованого на вакцинах, і спалахи хвороби стають все більш поширеними. На щастя, вакцини захищають нас від важкого перебігу захворювання і смерті. Нещодавнє дослідження показує, що проривна інфекція у вакцинованої людини може бути навіть дуже хорошою — здається, що більшість випадків є досить легкими і діють подібно до бустерної вакцини, з додатковою перевагою збільшення IgA, імуноглобуліну, який, як вважають багато експертів, може бути необхідним для запобігання навіть легкої інфекції, зупиняючи зв’язування вірусу з епітеліальними клітинами носа та бронхів. Отже, як ми дізнаємося, коли пандемія закінчиться? Коли щоденна смертність від COVID стане такою, як смертність від грипу? Смертність від грипу становить приблизно 100 чоловік на день у особливо важкий сезон. Смертність від коронавірусу залишається більш ніж у 10 разів вище цього показника. Якщо це наша кінцева точка, то кінця не видно.
Доктор Ф. Перрі Вілсон запропонував нову кінцеву точку і припустив, що, можливо, ми ближче до кінця пандемії, ніж гадаємо. Ця кінцева точка заснована не на епідеміології, передачі чи навіть смертності. Це кінцева точка, що заснована на чомусь більш вісцеральному: коли ми отримуємо відчуття нормальності. Вона - закінчення ізоляції для позитивних випадків. Трохи термінології. Карантин — це акт ізолювання особи, яка захворіла на COVID-19 на певний період часу, щоб побачити, чи розвиваються симптоми. Ізоляція означає акт ізолювання особи, яка, як відомо, інфікована COVID-19.
Карантинні протоколи швидко змінюються. Нові дані Центру з контролю та профілактики захворювань в США (CDC) свідчать про те, що політика «тестування, щоб залишитися», коли школярам дозволяється залишатися в класі, незважаючи на вплив COVID-19, за умови, що вони проходять тестування, виглядає дуже успішною.
Вакцинованим медичним працівникам із захворюваністю дозволяється продовжувати роботу за умови, що у них не з’являться симптоми — це відповідь на стрес, який відчуває система, а також послаблення політики карантину.
Але ізоляція буває різною. Наразі в рекомендаціях CDC зазначено, що кожен, хто інфікований COVID-19, незалежно від того, чи є він вакцинованим чи ні, повинен залишатися ізольованим від суспільства (і, якщо можливо, від своєї сім’ї) протягом 10 днів або довше, якщо його симптоми не вщухають.
У якийсь момент у майбутньому ця рекомендація буде скасована. Коли це станеться, для нас пандемія закінчиться. До вакцини ми боялися заразитися коронавірусом через ризик серйозних захворювань і смерті. Тепер для тих, хто вакцинований і здоровий, ці ризики досить мінімальні. Тепер ми боїмося захворіти на коронавірус через те, наскільки руйнівною є ізоляція. Отже, коли ми зможемо припинити ізоляцію? Через місяці? Через роки? Щоб відповісти на це питання, нам потрібно подумати, чого намагається досягти ізоляція. Давайте прояснимо: ізоляція нічого не робить для людини, яка ізолюється.
Людині, яка сьогодні дала позитивний результат, доведеться пропустити щонайменше шість стандартних робочих днів, якщо вона не зможе працювати віддалено, і не кожен має право на відшкодування втраченої заробітної плати. Їх будуть заохочувати відокремитися від своїх близьких, користуватися окремою ванною кімнатою та їсти в іншому місці, якщо це можливо. Їм доведеться скасувати заплановані відпустки. На індивідуальному рівні недоліки досить великі — це пояснює, чому деякі вакциновані люди з легкими симптомами вирішують не проходити тестування. Навіщо їм це? Цілком ймовірно, що їх перебіг хвороби буде легким.
Зрозуміло, що користь від ізоляції має отримати суспільство. Як це працює? Ну, виводячи заражену людину із суспільства, ми зменшуємо кількість циркулюючого вірусу, запобігаємо вторинним і третинним інфекціям, тощо. Але ось у чому справа. Враховуючи високу передачу SARS-CoV-2, особливо Омікрон варіанту, дуже ймовірно, що кожна людина на планеті, яка ще не була інфікована або не вакцинована, зрештою заразиться. Це лише питання часу. Таким чином, запобігання інфекціям зараз корисно лише з двох причин. Перша: запобігання інфекціям дає час людям, які не вакциновані належним чином, на належну вакцинацію. Друга: запобігання інфекціям запобігає перевантаженню лікарняної системи, яка вже перебуває в напруженому стані. У цей конкретний момент нам потрібно запобігти інфекціям, щоб лікарні могли продовжувати функціонувати. Щодо того, щоб люди зробили щеплення, у них було достатньо багато часу встигнути це зробити.
Але давайте перейдемо вперед у часі, можливо, на 2-3 місяці, якщо спалах Омікрона збігається з моделлю інших спалахів, лікарні розблокуються, а рівень захворюваності повернеться до низького рівня. Що станеться, якщо ми припинимо вимагати ізоляцію інфікованих людей?
Ймовірно, ситуація стане настільки близькою до нормальної, наскільки ми могли б її коли-небудь отримати. Є деякі очевидні переваги. Без привиду ізоляції, що нависає над нашими головами, люди з легкими симптомами, і навіть ті, у кого хвороба протікає безсимптомно, більше не будуть демотивовані проходити тестування, підвищуючи видимість пандемії. Нові норми будуть розвиватися навколо позитивного тесту, наприклад, розкриття контактів і перебування вдома, поки ви не відчуєте себе здоровим — те, що ми робимо з іншими вірусними інфекціями, безумовно, продовжуватиметься. Діти проводитимуть більше часу в школі. Знання того, що активно інфіковані люди можуть ходити серед нас, може навіть спонукати тих, хто утримується від вакцини, зробити щеплення.
Ті, хто вакциновані, все ще зіткнуться із COVID, але для переважної більшості вірус матиме мінімальний вплив. Вплив, швидше за все, призведе до легкого захворювання з додатковою перевагою – підвищення імунітету слизової оболонки. Для них це нарешті буде «просто черговий грип».
Звичайно, кількість випадків зростатиме, а важкі випадки зростуть серед нещеплених. Правда, враховуючи, що 40% випадків COVID протікають безсимптомно, зрозуміло, що інфіковані люди вже перебувають серед нас. Таким чином, ізоляція може стати чимось, наприклад, носінням масок, що ми можемо вмикати та вимикати залежно від місцевих умов. Зрештою, ізоляція буде вимкнена назавжди.
Говорити про припинення ізоляції зараз, коли варіант Омікрона зростає, може здатися недоречним. Ті, хто мислять раціонально, не запропонували б припинити протоколи ізоляції, оскільки наші лікарні вичерпують свої можливості. Але справа в тому, що таке рішення існує вже десь у нашому майбутньому. Недоцільно розпочинати обговорення критеріїв припинення ізоляції та розглядати — і навіть виміряти — потенційні наслідки такого рішення. Останні 2 роки пройшли під знаком ізоляції. Не просто буквальна ізоляція 10 днів сидіння у своїй спальні після позитивного тесту на COVID, а й більш болючі соціальна і суспільна ізоляції, що стали візитівкою теперішньої пандемії. Якщо ми продовжимо визначати кінець пандемії за показниками випадків або смертності, то до її кінця ще далеко. Але з точки зору продовження життя, кінець пандемії та кінець ізоляції — це одне й те ж саме.
Доктор Ф. Перрі Вілсон підтримував ідею знищення вірусу — випадкові спорадичні спалахи COVID неминуче відбуватимуться, але їх можна буде швидко стримувати завдяки широкій ефективній програмі вакцинації, широкому тестуванню, та вірусу з відносно стабільним генетичним кодом, від якого наша імунна система забезпечить тривалий захист.
А потім... Дельта. А потім… Омікрон. Останній явно ухиляється від імунітету проти інфекції, заснованого на вакцинах, і спалахи хвороби стають все більш поширеними. На щастя, вакцини захищають нас від важкого перебігу захворювання і смерті. Нещодавнє дослідження показує, що проривна інфекція у вакцинованої людини може бути навіть дуже хорошою — здається, що більшість випадків є досить легкими і діють подібно до бустерної вакцини, з додатковою перевагою збільшення IgA, імуноглобуліну, який, як вважають багато експертів, може бути необхідним для запобігання навіть легкої інфекції, зупиняючи зв’язування вірусу з епітеліальними клітинами носа та бронхів. Отже, як ми дізнаємося, коли пандемія закінчиться? Коли щоденна смертність від COVID стане такою, як смертність від грипу? Смертність від грипу становить приблизно 100 чоловік на день у особливо важкий сезон. Смертність від коронавірусу залишається більш ніж у 10 разів вище цього показника. Якщо це наша кінцева точка, то кінця не видно.
Доктор Ф. Перрі Вілсон запропонував нову кінцеву точку і припустив, що, можливо, ми ближче до кінця пандемії, ніж гадаємо. Ця кінцева точка заснована не на епідеміології, передачі чи навіть смертності. Це кінцева точка, що заснована на чомусь більш вісцеральному: коли ми отримуємо відчуття нормальності. Вона - закінчення ізоляції для позитивних випадків. Трохи термінології. Карантин — це акт ізолювання особи, яка захворіла на COVID-19 на певний період часу, щоб побачити, чи розвиваються симптоми. Ізоляція означає акт ізолювання особи, яка, як відомо, інфікована COVID-19.
Карантинні протоколи швидко змінюються. Нові дані Центру з контролю та профілактики захворювань в США (CDC) свідчать про те, що політика «тестування, щоб залишитися», коли школярам дозволяється залишатися в класі, незважаючи на вплив COVID-19, за умови, що вони проходять тестування, виглядає дуже успішною.
Вакцинованим медичним працівникам із захворюваністю дозволяється продовжувати роботу за умови, що у них не з’являться симптоми — це відповідь на стрес, який відчуває система, а також послаблення політики карантину.
Але ізоляція буває різною. Наразі в рекомендаціях CDC зазначено, що кожен, хто інфікований COVID-19, незалежно від того, чи є він вакцинованим чи ні, повинен залишатися ізольованим від суспільства (і, якщо можливо, від своєї сім’ї) протягом 10 днів або довше, якщо його симптоми не вщухають.
У якийсь момент у майбутньому ця рекомендація буде скасована. Коли це станеться, для нас пандемія закінчиться. До вакцини ми боялися заразитися коронавірусом через ризик серйозних захворювань і смерті. Тепер для тих, хто вакцинований і здоровий, ці ризики досить мінімальні. Тепер ми боїмося захворіти на коронавірус через те, наскільки руйнівною є ізоляція. Отже, коли ми зможемо припинити ізоляцію? Через місяці? Через роки? Щоб відповісти на це питання, нам потрібно подумати, чого намагається досягти ізоляція. Давайте прояснимо: ізоляція нічого не робить для людини, яка ізолюється.
Людині, яка сьогодні дала позитивний результат, доведеться пропустити щонайменше шість стандартних робочих днів, якщо вона не зможе працювати віддалено, і не кожен має право на відшкодування втраченої заробітної плати. Їх будуть заохочувати відокремитися від своїх близьких, користуватися окремою ванною кімнатою та їсти в іншому місці, якщо це можливо. Їм доведеться скасувати заплановані відпустки. На індивідуальному рівні недоліки досить великі — це пояснює, чому деякі вакциновані люди з легкими симптомами вирішують не проходити тестування. Навіщо їм це? Цілком ймовірно, що їх перебіг хвороби буде легким.
Зрозуміло, що користь від ізоляції має отримати суспільство. Як це працює? Ну, виводячи заражену людину із суспільства, ми зменшуємо кількість циркулюючого вірусу, запобігаємо вторинним і третинним інфекціям, тощо. Але ось у чому справа. Враховуючи високу передачу SARS-CoV-2, особливо Омікрон варіанту, дуже ймовірно, що кожна людина на планеті, яка ще не була інфікована або не вакцинована, зрештою заразиться. Це лише питання часу. Таким чином, запобігання інфекціям зараз корисно лише з двох причин. Перша: запобігання інфекціям дає час людям, які не вакциновані належним чином, на належну вакцинацію. Друга: запобігання інфекціям запобігає перевантаженню лікарняної системи, яка вже перебуває в напруженому стані. У цей конкретний момент нам потрібно запобігти інфекціям, щоб лікарні могли продовжувати функціонувати. Щодо того, щоб люди зробили щеплення, у них було достатньо багато часу встигнути це зробити.
Але давайте перейдемо вперед у часі, можливо, на 2-3 місяці, якщо спалах Омікрона збігається з моделлю інших спалахів, лікарні розблокуються, а рівень захворюваності повернеться до низького рівня. Що станеться, якщо ми припинимо вимагати ізоляцію інфікованих людей?
Ймовірно, ситуація стане настільки близькою до нормальної, наскільки ми могли б її коли-небудь отримати. Є деякі очевидні переваги. Без привиду ізоляції, що нависає над нашими головами, люди з легкими симптомами, і навіть ті, у кого хвороба протікає безсимптомно, більше не будуть демотивовані проходити тестування, підвищуючи видимість пандемії. Нові норми будуть розвиватися навколо позитивного тесту, наприклад, розкриття контактів і перебування вдома, поки ви не відчуєте себе здоровим — те, що ми робимо з іншими вірусними інфекціями, безумовно, продовжуватиметься. Діти проводитимуть більше часу в школі. Знання того, що активно інфіковані люди можуть ходити серед нас, може навіть спонукати тих, хто утримується від вакцини, зробити щеплення.
Ті, хто вакциновані, все ще зіткнуться із COVID, але для переважної більшості вірус матиме мінімальний вплив. Вплив, швидше за все, призведе до легкого захворювання з додатковою перевагою – підвищення імунітету слизової оболонки. Для них це нарешті буде «просто черговий грип».
Звичайно, кількість випадків зростатиме, а важкі випадки зростуть серед нещеплених. Правда, враховуючи, що 40% випадків COVID протікають безсимптомно, зрозуміло, що інфіковані люди вже перебувають серед нас. Таким чином, ізоляція може стати чимось, наприклад, носінням масок, що ми можемо вмикати та вимикати залежно від місцевих умов. Зрештою, ізоляція буде вимкнена назавжди.
Говорити про припинення ізоляції зараз, коли варіант Омікрона зростає, може здатися недоречним. Ті, хто мислять раціонально, не запропонували б припинити протоколи ізоляції, оскільки наші лікарні вичерпують свої можливості. Але справа в тому, що таке рішення існує вже десь у нашому майбутньому. Недоцільно розпочинати обговорення критеріїв припинення ізоляції та розглядати — і навіть виміряти — потенційні наслідки такого рішення. Останні 2 роки пройшли під знаком ізоляції. Не просто буквальна ізоляція 10 днів сидіння у своїй спальні після позитивного тесту на COVID, а й більш болючі соціальна і суспільна ізоляції, що стали візитівкою теперішньої пандемії. Якщо ми продовжимо визначати кінець пандемії за показниками випадків або смертності, то до її кінця ще далеко. Але з точки зору продовження життя, кінець пандемії та кінець ізоляції — це одне й те ж саме.
