Paediatric Surgery (Ukraine).2023.1(78): 66-71; doi 10.15574/PS.2023.78.66
Мальований Б. Я.¹, Переяслов А. А.^2
1КНП ЛОР Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ», Україна
²Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

Для цитування: Мальований БЯ, Переяслов АА. (2023). Віддалені наслідки пілороміотомії в дітей. Хірургія дитячого віку (Україна). 1(78): 66-71; doi 10.15574/PS.2023.78.66.
Стаття надійшла до редакції 08.12.2022 р., прийнята до друку 14.03.2023 р.

Гіпертрофічний пілоростеноз є одним із найчастіших чинників блювання в новонароджених, що потребує хірургічного втручання. Тоді як інтраопераційні ускладнення і безпосередні результати пілороміотомії широко висвітлені в літературі, то віддалені наслідки цього втручання, особливо залежно від методу корекції, недостатньо вивчені та містять суперечливі результати.
Мета – вивчити віддалені наслідки пілороміотомії залежно від методу хірургічної корекції – відкрита (ВПМТ) або лапароскопічна пілороміотомія (ЛПМТ).
Матеріали та методи. Первинну оцінку віддалених наслідків провели шляхом аналізу відповідей на запитання Діагностичного опитувальника для педіатричних функціональних шлунково-кишкових порушень, який розіслали 246 пацієнтам та їхнім батькам; відповіді отримали від 169 (68,7%) респондентів, яких і залучили до дослідження. Повторної госпіталізації потребували 57 (33,7%) дітей, яким виконали рентгенологічне обстеження, фіброгастроскопію та ультрасонографію.
Статистичне опрацювання результатів дослідження здійснювали з використанням програми «StatPlus: mac», «AnalystSoft Inc.» (version v8).
Результати. Середній вік пацієнтів, залучених до дослідження, становив 8,5±0,3 року (межі коливань – від 2 до 18 років). Серед опитаних, від яких отримали відповіді, ВПМТ провели 132 (78,1%) дітям, а ЛПМТ – 37 (21,9%) дітям. Жодних скарг не висловили 102 (60,4%) дитини, зокрема, 81 (61,4%) дитина після ВПМТ і 21 (56,8%) – після ЛПМТ (р=0,6152).
Основною скаргою в дітей після пілороміотомії, яка потребувала повторної госпіталізації, був хронічний абдомінальний біль, на що вказали 38 (22,5%) опитаних. При цьому не виявили кореляційної залежності між виникненням хронічного абдомінального болю та віком, в якому діагностований гіпертрофічний пілоростеноз (R=0,183, p=0,2588), тривалістю захворювання (R=0,079, p=0,6275) і масою тіла дитини на момент втручання (R=0,048, p=0,768). Функціональні порушення травного каналу встановили в 15 (8,9%) дітей. У 24 (14,2%) дітей виявили сповільнення пасажу барію кишечником, що в поєднанні з періодичним больовим синдромом засвідчило хронічну спайкову хворобу.
За результатами фіброгастроскопії, дуоденогастральний рефлюкс виявили у 18 (10,7%) дітей, який у 5 (2,96%) пацієнтів поєднувався з недостатністю пілорусу і у 12 (7,1%) – із гастритом, а у 17 (10,1%) дітей діагностували гастроезофагеальний рефлюкс.
Висновки. Отже, у віддалені терміни після пілороміотомії 33,7% дітей потребували повторної госпіталізації, зумовленої різноманітною патологією шлунково-кишкового каналу. Дуоденогастральний та гастроезофагеальний рефлюкс і хронічна спайкова хвороба найчастіше виявлялися у віддалені терміни після пілороміотомії, а частота їхнього виникнення не залежала від методу хірургічного втручання.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: гіпертрофічний пілоростеноз, пілороміотомія, віддалені наслідки.
ЛІТЕРАТУРА

1. Aboagye J, Goldstein SD, Salazar JH et al. (2014). Age at presentation of common pediatric surgical conditions: reexamining dogma. J Pediatr Surg. 49 (6): 995-999. https://doi.org/10.1016/j.jpedsurg.2014.01.039; PMid:24888850

2. Agrawal V, Sharma D, Acharya H, Tiwari A. (2020). Laparoscopic hybrid pyloromyotomy for infantile hypertrophic pyloric stenosis: A simplified technique. J Minim Access Surg. 16 (4): 386-389. https://doi.org/10.4103/jmas.JMAS_216_19; PMid:31670292 PMCid:PMC7597870

3. Binet A, Klipfel C, Meignan P et al. (2018). Laparoscopic pyloromyotomy for hypertrophic pyloric stenosis: a survey of 407 children. Pediatr Surg Int. 34 (4): 421-426. https://doi.org/10.1007/s00383-018-4235-3; PMid:29411105

4. Боднар БМ, Шестобуз СВ, Брожик ВЛ. (2002). Діагностика та результати лікування вродженого пілоростенозу у дітей. Клінічна хірургія. 11-12: 108-109.

5. Caplan A, Walker L, Rasquin A. (2005). Development and preliminary validation of the questionnaire on pediatric gastrointestinal symptoms to assess functional gastrointestinal disorders in children and adolescents. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 41 (3): 296-304. https://doi.org/10.1097/01.mpg.0000172748.64103.33; PMid:16131984

6. Danielson J, Svenningsson A, Jansson P, Läckgren G. (2022). Controlled long term outcome of pyloromyotomy for pyloric stenosis: No long-term adverse effect. J Pediatr Surg. 57 (11): 736-739. https://doi.org/10.1016/j.jpedsurg.2022.04.005; PMid:35577606

7. Dietl KH, Borowski U, Menzel J et al. (2000). Long-term investigations after pyloromyotomy for infantile pyloric stenosis. Eur J Pediatr Surg. 10 (6): 365-367. https://doi.org/10.1055/s-2008-1072392; PMid:11215776

8. Ein SH, Masiakos PT, Ein A. (2014). The ins and outs of pyloromyotomy: what we have learned in 35 years. Pediatr Surg Int. 30 (5): 467-480. https://doi.org/10.1007/s00383-014-3488-8; PMid:24626877

9. Fredriksson F, Christofferson RH, Lilja HE. (2016). Adhesive small bowel obstruction after laparotomy during infancy. Br J Surg. 103 (3): 284-289. https://doi.org/10.1002/bjs.10072; PMid:26667204

10. Ji Y, Lai X, Xu Z. (2022). Transumbilical single-site two incision laparoscopic pyloromyotomy for pediatric hypertrophic pyloric stenosis. BMC Surg. 22 (1): 218. https://doi.org/10.1186/s12893-022-01672-2; PMid:35672844 PMCid:PMC9172057

11. Lauriti G, Cascini V, Chiesa PL et al. (2018). Atropine treatment for hypertrophic pyloric stenosis: A systematic review and meta-analysis. Eur J Pediatr Surg. 28 (5): 393-399. https://doi.org/10.1055/s-0037-1604116; PMid:28701002

12. Lüdtke FE, Bertus M, Michalski S et al. (1994). Long-term analysis of ultrasonic features of the antropyloric region 17-27 years after treatment of infantile hypertrophic pyloric stenosis. J Clin Ultrasound. 22 (5): 299-305. https://doi.org/10.1002/jcu.1870220503; PMid:8046039

13. Martigne L, Delaage PH, Thomas-Delecourt F et al. (2012). Prevalence and management of gastroesophageal reflux disease in children and adolescents: a nationwide cross-sectional observational study. Eur J Pediatr. 171 (12): 1767-1773. https://doi.org/10.1007/s00431-012-1807-4; PMid:22903328

14. Massoumi RL, Sakai-Bizmark R, Tom CM et al. (2020). Differences in outcomes based on sex for pediatric patients undergoing pyloromyotomy. J Surg Res. 245: 207-211. https://doi.org/10.1016/j.jss.2019.07.042; PMid:31421364 PMCid:PMC8942098

15. Parikh RM, Ata A, Edwards MJ. (2023). A contemporary review of surgical approach and outcomes in pediatric hypertrophic pyloric stenosis. J Surg Res. 285: 142-149. Online ahead of print. https://doi.org/10.1016/j.jss.2022.12.034; PMid:36669393

16. Переяслов АА, Мальований БЯ, Стеник РВ та інші. (2021). Вибір методу лікування новонароджених із гіпертрофічним пілоростенозом. Хірургія дитячого віку. 73 (4): 53-58. https://doi.org/10.15574/PS.2021.73.53.

17. Saps M, Bonilla S. (2011). Early life events: infants with pyloric stenosis have a higher risk of developing chronic abdominal pain in childhood. J Pediatr. 159 (4): 551-554.e1. https://doi.org/10.1016/j.jpeds.2011.03.018; PMid:21513946

18. Скирда ІЮ, Петішко ОП, Завгородня НЮ. (2017). Епідеміологічні особливості хвороб травлення у дітей та підлітків в Україні. Гастроентерологія. 51 (4): 229-236. https://doi.org/10.22141/2308-2097.51.4.2017.119287.

19. Спахи ОВ, Токарев БГ, Лятуринская ОВ, Запорожченко АГ. (2004). Непосредственные и отдаленные результаты лечения врожденного пилоростеноза у детей. Хірургія дитячого віку. 4 (3): 63-69.

20. Sun WM, Doran SM, Jones KL et al. (2000). Long-term effects of pyloromyotomy on pyloric motility and gastric emptying in humans. Am J Gastroenterol. 95 (1): 92-100. https://doi.org/10.1111/j.1572-0241.2000.01705.x; PMid:10638565

21. Tam PKH, Chung PHY, St Peter SD et al. (2017). Advances in paediatric gastroenterology. Lancet. 390 (10099): 1072-1082. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(17)32284-5; PMid:28901937

22. Van den Bunder FAIM, van Heurn E, Derikx JPM. (2020). Comparison of laparoscopic and open pyloromyotomy: Concerns for omental herniation at port sites after the laparoscopic approach. Sci Rep. 10 (1): 363. https://doi.org/10.1038/s41598-019-57031-4; PMid:31941898 PMCid:PMC6962153

23. Волошин КВ, Ковалівська СО, Крутенко НВ та ін. (2021). Аналіз структури патології органів шлунково-кишкового тракту у дітей. Актуальні проблеми сучасної медицини. 8: 22-31. https://doi.org/10.26565/2617-409X-2021-8-02.

24. Wu SF, Lin HY, Huang FK et al. (2016). Efficacy of medical treatment for infantile hypertrophic pyloric stenosis: A meta-analysis. Pediatr Neonatol. 57 (6): 515-521. https://doi.org/10.1016/j.pedneo.2016.02.005; PMid:27215474