Modern Pediatrics. Ukraine. 7(111): 28-33. doi 10.15574/SP.2020.111.28
Похилько В. И., Козакевич Е. Б., Козакевич В. К., Зюзина Л. С., Мелащенко Е. И.
Украинская медицинская стоматологическая академия, г. Полтава, Украина

Для цитирования: Похилько ВИ, Козакевич ЕБ, Козакевич ВК, Зюзина ЛС, Мелащенко Е.И. (2020). Определение предикторов риска задержки статокинетического развития и полиморфизма генов GSTP1, GSTT1, GSTM1, ACE, AGT2R1 и ENOS у преждевременно рожденных детей с очень и экстремально низкой массой тела при рождении. Современная педиатрия. Украина. 7(111): 28-33. doi 10.15574/SP.2020.111.28
Статья поступила в редакцию 09.08.2020 г., принята в печать 07.11.2020 г.

Мировая статистика и научные исследования показывают, что преждевременное рождение детей сопровождается высоким риском возникновения у них не только соматической патологии, но и неврологических и психических нарушений. Поэтому, разработка клинической прогностической модели развития задержки статокинетического развития в раннем возрасте у преждевременно рожденных детей, может стать основой для создания профилактической программы раннего вмешательства.
Цель — определить клинико-генетические детерминанты формирования задержки статокинетического развития детей, родившихся с массой тела менее 1500 и разработать алгоритм раннего прогнозирования неблагоприятных последствий.
Материалы и методы. Проведено когортное проспективное исследование, в которое включено 155 детей с очень низкой и экстремально низкой массой тела. Изучено их статокинетическое развитие в 6, 12, 18, 24 и 36 месяцев скорректированного возраста и установлены определяющие его детерминанты. Генетические методы включали исследование полиморфизма генов GSTP1, GSTT1, GSTM1, ACE, AGT2R1 и eNOS.
Результаты. Выявлено, что в 24 месяца скорректированного возраста задержку статокинетического развития имеют 19%, в 36 месяцев – 16% обследованных детей, родившихся с очень низкой и экстремально низкой массой тела. Важными предикторами, способствующими задержке статокинетического развития, оказались тяжелые внутрижелудочковые кровоизлияния, перенесенная анемия на втором году жизни, значительная задержка физического развития в 6 месяцев и социально-экономический статус семьи. Наибольшую задержку в моторной сфере имели дети с доминантной генетической моделью (GG+AG vs. AA) гена GSTР1.
Выводы. Разработанная модель прогнозирования задержки моторного развития в раннем возрасте имеет высокую специфичность (92,44%) и умеренную чувствительность (53,33), что свидетельствует о возможности ее применения с целью прогнозирования и персонализированного подхода к лечению.
Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинской Декларации. Протокол исследования утвержден Локальным этическим комитетом указанного в работе учреждения. На проведение исследований получено информированное согласие родителей, детей.
Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.
Ключевые слова: прогнозирование, статокинетическое развитие, очень низкая и экстремально низкая масса тела, преждевременно рожденные дети.

ЛИТЕРАТУРА

1. Arand MA, Muhlbauer R, Hengstler J. (1996). Multiplex Polymerase Chain Reaction Protocol for the Simultaneous Analysis of the Glutathione S-Transferase GSTM1 and GSTT1 Polymorphisms. Analytical Biochemistry. 236: 184-186. https://doi.org/10.1006/abio.1996.0153; PMid:8619490

2. Горовенко НГ, Знаменська ТК, Ковальова ОМ. (2010). Генетичний моніторинг новонароджених у відділеннях інтенсивної терапії (на прикладі генів сімейства глутатіон-s-трансфераз). Полтава: 35]

3. Iwata S, Nakamura T, Hizume E. (2012). Qualitative Brain MRI at Term and Cognitive Outcomes at 9 Years After Very Preterm Birth. Pediatrics. 129 (5): 1138-1147. https://doi.org/10.1542/peds.2011-1735; PMid:22529280

4. Коржинський ЮС, Сливінська-Курчак KB. (2013). Особливості фізичного, психомоторного розвитку та закономірності у дітей раннього віку, які потребували проведення штучної вентиляції легень в неонатальному періоді. Медицина транспорту України. 4 (48): 69–76.

5. Козакевич ОБ. (2016). Фізичний розвиток вкрай недоношених дітей упродовж перших трьох років життя та фактори ризику, що впливають на його значну затримку. Современная педиатрия. 4 (76): 36–39. https://doi.org/10.15574/SP.2016.76.36

6. Козакевич ВК, Козакевич ОБ, Деміденкова ГГ, Мартиненко НВ, Кащенко АЮ. (2019). Психоемоційний розвиток передчасно народжених дітей та детермінанти, що його визначають. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2 (1): 139–144.

7. Козакевич ОБ, Козакевич ВК, Зюзіна ЛС. (2019). Оцінка ризику затримки мовленнєвого розвитку дітей, які народились з дуже і надзвичайно малою масою тіла. Современная педиатрия. 1 (97): 34–38. https://doi.org/10.15574/SP.2019.97.34

8. Linda D, Breeman JJ, Baumann N, Bartmann P. (2015). Preterm Cognitive Function Into Adulthood. Pediatrics. 136 (3): 415-422. URL: http://pediatrics.aappublications.org/content/early/2015/08/05/peds. 2015. https://doi.org/10.1542/peds.2015-0608; PMid:26260714

9. Moore T, Hennessy M, Myles J. (2012). Neurological and developmental outcome in extremely preterm children born in England in 1995 and 2006: the EPICure studies. BMJ. 345: 7961. https://doi.org/10.1136/bmj.e7961; PMid:23212880 PMCid:PMC3514471

10. МОЗ України. (2008). Клінічний протокол медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3-х років. Наказ МОЗ України № 149 від 23.03.2008. Офіційний вісник України: 67.

11. Похилько ВІ, Козакевич ОБ, Калюжка ОО. (2015). Вплив поліморфізму генів сімейств глутатіон-S-трансфераз на розвиток та захворюваність передчасно народжених дітей з бронхолегеневоюдисплазією. Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. 1 (15): 75–80.

12. Pokhylko VI, Ziuzina LS, Kozakevych OB, Martynenko NV. (2020). The contribution of genetic determinants to the development of significant delay in physical development of extremely low-birth-weight infants. Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsii «Perspectives Of World Science And Education». Osaka: 170–173.

13. Ріга OO. (2016). Результати катамнестичного спостереження за дітьми групи ризику. Лікарська справа. 1 (2): 96–101.

14. Розсоха ЗІ. (2007). Роль генетичних та середовищних факторів у розвитку патологічних станів на ранніх етапах онтогенезу. Київ: 149.

15. Salminen LE, Schofield PR, Pierce KD. (2014). Impact of the AGTR1 A1166C polymorphism on subcortical hyperintensities and cognition in healthy older adults. Age (Dordr). 36 (4): 9664. https://doi.org/10.1007/s11357-014-9664-x; PMid:24981111 PMCid:PMC4150909

16. Шунько ЄЄ, Лакша ОТ, Белова ОО. (2016). Анализ перинатальної патологии дітей, які народились з дуже малою масою тіла, і стану здоров'я всіх матерів. Здоровье женщины. 1 (107): 176–179.

17. Silje K, Elgen F, Hysing M, Markestad T, Sommerfelt K. (2016). Mental Health in Children Born Extremely Preterm Without Severe Neurodevelopmental Disabilities. Pediatrics. 137: 4. URL: http://pediatrics.aappublications.org/content/137/4/peds.2015-3002. https://doi.org/10.1542/peds.2015-3002 PMid:26944946

18. Яблонь ОС, Бондаренко ТВ, Саврун ТІ, Биковська ОА, Моравська РО. (2018). Досвід роботи центру катамнестичного спостереження у Вінницькій області. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 4 (30): 5–9.

19. Знаменська ТК, Горовенко НГ, Похилько ВІ. (2009). Аналіз поліморфізму генів GSTT1, GSTM1 у новонароджених, які перенесли перинатальну асфіксію. Педіатрія, акушерство та гінекологія. 71 (5): 28–29.

20. Знаменська ТК, Шунько ЄЄ, Ковальова ОМ, Похилько ВІ, Маврупало ТК. (2016). Пріоритети національного плану дій з припинення смертей новонароджених, які можна попередити, в рамках глобальної стратегії ООН «Кожна жінка, кожна дитина». Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 1 (19): 5–11].