• Этиологическая диагностика пиелонефрита у детей и проблема резистентности микроорганизмов к антибиотикам

Этиологическая диагностика пиелонефрита у детей и проблема резистентности микроорганизмов к антибиотикам

PERINATOLOGY AND PEDIATRIC. UKRAINE. 2018.2(74):73-78; doi 10.15574/PP.2018.74.73

Цимбалиста О. Л., Мельничук Л. В.
ГВУУ «ИваноФранковский национальный медицинский университет», Украина
ИваноФранковская областная детская клиническая больница, Украина

Цель — изучить этиологию острого и обострения хронического пиелонефрита у детей по результатам бактериологического исследования мочи.
Пациенты и методы. Проведен сравнительный анализ медицинских карт стационарного больного, в частности, результатов бактериологического исследования мочи у детей, больных острым и обострением хронического пиелонефрита, в возрасте от 3 до 15 лет, за период 2009–2011 гг. (n=282) и 2012–2017 гг. (n=2273).
Результаты. Выявлено уменьшение частоты положительных посевов от 45,0% в 2009–2011 гг. до 29,0% в 2012–2017 гг. Грамотрицательные и грамположительные возбудители высевались почти с одинаковой частотой за два периода наблюдения. Среди грамотрицательных возбудителей увеличилась роль в этиологии пиелонефрита Еscherichia coli от 32,5% до 43,1%, Klebsiella pneumoniaе — от 5,4% до 18,3% случав, бактерий семейства Pseudomonadaceae — 17,7%. Среди грамположительных бактерий возросла частота высева Staphylococcus aureus в развитии пиелонефрита (от 17,7% до 40,5%). Частота высева грибов рода Candida из мочи увеличилась от 2,0% в 2009–2011 гг. до 11,1% случаев в 2012–2017 гг.
Выводы. При анализе антибиотикограммы выявлен большой спектр чувствительности возбудителей к антибиотикам и относительно высокая резистентность к препаратам резерва.
Ключевые слова: дети, пиелонефрит, диагностика, антибиотики.

Литература

1. Вакуленко ЛІ. (2018). Етіологічні фактори розвитку пієлонефриту у дівчаток. Український журнал нефрології та діалізу. 1: 38—43.

2. Бондарев ОВ, Мінухін ВВ, Кузьменко АМ. (2016). Чутливість до антибіотиків основних аерофільних збудників сечостатевих інфекцій у жінок. Теоретична і експериментальна медицина. 1: 5—9.

3. Добрик ОО, Секунда МО, Деркач ІМ та ін. (2017). Сучасні підходи до лікування інфекції сечових шляхів у дітей з урахуванням утворення бактеріальних плівок. Здоровье ребенка. 12; 4: 61—70.

4. Дуда АК. (2017). Антибіотикорезистентность и пути ее преодоления. Мистецтво лікування. 3: 34—38.

5. Дуда АК. (2017). Антибіотикорезистентность и пути ее преодоления. Мистецтво лікування. 6—7: 33—37.

6. Іванов ДД. (2011). Інфекції сечової системи у дітей. Дитячий лікар. 2: 12—15.

7. Колесник МО, Степанова НМ, Кругліков ВТ, Руденко АВ. (2016). Етіологічний спектр на десятирічний патерн антибактеріальної резистентності збудників неускладненої інфекції сечової системи (2005—2015 роки). Український журнал нефрології та діалізу. 1: 32—40.

8. Національний реєстр хворих на хронічну хворобу нирок: 2013 р. (2015). За ред. Колесника М.О. Київ: 202.

9. Самбург ЯЮ, Власенко ОМ, Магдаліц ТІ, Бутікова ОО. (2016). Клінічна ефективність застосування піперациліну (тазобактаму) в лікуванні інфекційно-запальних уражень сечовивідної системи у дорослих. Медицина неотложных состояний. 8: 78—82.

10. Цимбаліста ОЛ. (2017). Проблема резистентності мікроорганізмів до антибіотиків. Современная педиатрия. 2: 52—56. doi 10.15574/SP.2017.82.52

11. Цимбаліста ОЛ, Мельничук ЛВ. (2012). Пієлонефрит у дітей: етіологічна діагностика, клінічна характеристика. Архів клінічної медицини. 2 (18): 85—88.

12. Чуркина ЛН, Венеротте М, Перунова НБ и др. (2017). Действие антибиотика ботумина на образование биопленок у стафилококков. Доповіді Національної академії наук України. 19: 91—100.

13. Czaplewski L, Bax R, Clokie M et аl. (2016). Alternatives to antibities — a pipeline portfolio review. Lancet Infect Ais. 16 (2): 239—251.

14. Gutierrez A, Zaureti Z, Crussand S et al. (2013). B-lactam antibiotics promofe bacterial mutogenesis via an RpoS-madiated reduction in replication fidelity. Nat. Commun. 4: 1610—1623.

15. Grabe M, Bishop MC, Bjerklund-Johansen TE et al. (2015). Guidelines on Urological Infections. European Association of Urology: 112.

16. Reterson EJ, Zanzen WP, Kireev D, Singleton SF. (2012). Highthroughput scheening for RecA inhibitior using a transcreener adenosine 5I D0Ddiphosphate assay. Assay Drug. Dev. Technol. 10: 260—268.

17. Robinson Z, Finlay JC, Zang ME, Bortolussi R. (2014). Urinary tract infection in infants and children: Diagnosis and management. Canadion Paediatric Societ y Community Pediatrics Commitee, Infectious Diseases and Immunization Committee. Raediatr. Child Health. 19: 315—319.

18. Singh N, Ganadhi S, Mc Arthur E et al. (2015). Kidney fanction and the use nitrofurantion to treet urinary tract infections in older women. MAJ. 187 (9): 648—656.

19. Wikero S. (2014). Prevalence of uropatogenes, and wropatogenes, and molecular characterization of extended spectrum beta-lactamase producing Escherichia coli isolates in Brong-Anafo regional hospital-Sunyani. Infect. Ecol. Epidemiol. 4: 203—242.

20. Zai B, Zheng B, Zi Y et al. (2014). In vitro susceptibility of Escherichia coli strains isolated from urine samples obtained in mainland China to fosfomycin trometamol and other antibiotics.a 9-year surveillance study (2004—2012). BMC. Infect Dis. 14:66.

21. Zhang Q, Zambert G, Ziae D. еt al. (2011). Acceleration of emergence of bacterial antibiotia nesistance in connected microenoironments. Science. 333: 1764—1767.