• Early detection of children`s nephropathy
To content

Early detection of children`s nephropathy

SOVREMENNAYA PEDIATRIYA.2015.3(67):116-119; doi10.15574/SP.2015.67.116

 

Early detection of children`s nephropathy

 

Ruda V. I.

M.I. Pyrogov Vinnytsya National Medical University

Khmelnytsky Regional Children's Hospital

 

Objective. To refine early diagnostics and improve the efficiency of medical care providing for children with diseases of the urinary system.

 

Patients and methods of research. 2615 children of preschool and school age (3–15 years) were monitored. The study was conducted with the following algorithm: full study, secondary clinical and selective screening and deep nephrological research.

 

Results. After examining the structure of OUS diseases in children, the superiority of congenital nephropathies over inherited ones were ascertained. The most significant socio-economic and biomedical risk factors of nephropathy appearing were determined. The necessity of mass and selective ultrasound screening of children was reasoned for the purpose of early detection of nephropathy in children.

 

Conclusions. Effective diagnostic detection algorithm of nephropathy in children at the early stages of the disease is the sequence of the primary clinical, selective and secondary clinical screenings followed by deep nephrological research that gives the possibility to register patients with kidney disease more frequently than upon appeal.

 

Keywords: nephropathy, pyelonephritis, glomerulonephritis, congenital abnormalities of the urinary system organs development, ultrasound diagnostics, screening.

 

REFERENCES

1. Багдасарова ІВ, Малежик ОІ, Суслова ГД. 1999. Вплив захворювань родичів та медико-соціальних факторів на виникнення нефротичного синдрому у дітей. Матеріали Х з'їзду педіатрів України «Проблеми педіатрії на сучасному етапі».) ПАГ. 4: 122.

2. Бухарин ОВ, Вялкова АА, Гриценко ВА. 2003. Клинико-микробиологическое обоснование ранней диагностики пиелонефрита у детей. Рос педиатрич журн. 2: 42—47.

3. Быковский ВА. 1996. Ультразвуковая диагностика острого пиелонефрита и его хирургических осложнений у детей. Автореф дис канд мед наук. М: 23.

4. Вельтищев ЮЕ. 1996. Профилактическая и превентивная нефрология. Генетические и экопатогенные факторы риска развития нефропатий. Материалы I Конгр педиатров-нефрологов России. СПб: 38—44.

5. Вялкова АА, Перепелкина НЮ, Архиреева ВА. 2003. Специализированная медицинская помощь детям с заболеваниями органов мочевой системы. М, Медицина: 176.

6. Зайцев ІЄ, Загородиш МП, Богород ОВ. 2004. Особливості перебігу пієлонефриту у дітей. Актуальні питання дитячої нефрології. Матеріали наук-практ конф. Вінниця: 332-333.

7. Іванов ДД, Кушніренко СВ. 2011. Інфекція сечової системи в дітей: оновлення 2011. Дитячий лікар. 6(13): 16—20.

8. Иванов ДД, Кушниренко СВ. 2006. Хронические заболевания почек и хроническая почечная недостаточность у детей. Доктор. 2: 32—33.

9. Игнатова МС. 2007. Актуальные проблемы нефрологии детского возраста в начале ХХІ века. Педиатрия. 86;6: 6—14.

10. Капустин СВ, Пиманов СИ. 1998. Ультразвуковое исследование мочевого пузыря, мочеточников и почек. Витебск, Белмедкнига: 128.

11. Возианов АФ, Никулина ГГ, Пасечников СП, Бухалов ЮВ. 1997. Клинико-лабораторная оценка активности воспалительного процесса в почках при остром пиелонефрите. Лаб диагностика. 1: 17—21.

12. Майданник ВГ. 2006. Оцінка ефективності протирецидивного лікування піелонефриту у дітей. К: 12.

13. Возианов АФ, Майданник ВГ, Бидный ВГ, Багдасарова ИВ. 2002. Основы нефрологии детского возраста. К, Книга плюс: 348.

14. Банадига НВ, Рибіна ГВ, Рудик ТМ та ін. 2004. Особливості перебігу та діагностики вторинних пієлонефритів. Актуальні питання дитячої нефрології. Матеріали наук-практ конф. Вінниця: 353—355.

15. Руда ВІ. 2003. Сучасний підхід до вивчення поширеності та діагностики захворювань органів сечової системи у дітей. Перинатол та педіатрія. 2: 61—65.

16. Шапіро АВ, Мішунін ІФ, Шиков ЮМ. 2000. Diaslide i Urisсreen — нові скринінгові тест-системи для бактеріологічного дослідження сечі. Лаб диагностика. 1: 33—37.