• Стан кісткової системи у дітей з патологією гастродуоденальної зони

Стан кісткової системи у дітей з патологією гастродуоденальної зони

Paediatric Surgery.2017.4(57):103-107; doi 10.15574/PS.2017.57.103

Гнатейко О. З., Наконечна Х. Б., Личковська О. Л., Кеч Н. Р.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

Через значне «омолодження» остеопорозу зросла зацікавленість щодо стану мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у дітей з різною соматичною патологією. Зокрема важливе місце посідає стан кісткової системи у дітей з патологією гастродуоденальної зони.
Мета – вивчити чинники, які сприяють формуванню остеопенічного синдрому у дітей з патологією гастродуоденальної зони.
Матеріали та методи. Обстежено 54 дитини з хронічним гастродуоденітом – 30 хлопчиків і 24 дівчинки віком від 6 до 15 років. Пацієнтам проведено комплекс клініко-лабораторних та інструментальних обстежень, який передбачений Уніфікованими клінічними протоколами медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення. Хворі та їхні батьки опитані щодо особливостей перебігу основного захворювання, харчування та способу життя за спеціально розробленою анкетою. Усім пацієнтам проведено визначення рівня кальцію в крові, уринолізис та ультразвукову денситометрію.
Результати. Хронічний гастродуоденіт має негативний вплив на стан кісткової системи у дітей. Так, середнє значення МЩКТ при хронічному гастродуоденіті становило 79% порівняно з 98% у здорових дітей. У 52 пацієнтів із 54 виявлені супутні захворювання жовчовивідних шляхів. При цьому нижчі показники МЩКТ спостерігалися у дітей з важчим перебігом основного захворювання; з надмірним прийомом в анамнезі лікарських засобів, які впливають на кислототвірну функцію шлунка; з низьким вмістом у харчовому раціоні продуктів, багатих на кальцій, і надмірним продуктів із високим вмістом фосфатів. Вищі показники МЩКТ спостерігалися також у дітей, які систематично займаються спортом і перебувають на свіжому повітрі понад дві години на день. Встановлено, що рівень кальцію в крові не віддзеркалює його дефіцит у кістковій системі. Також не виявлено залежності остеопенічого синдрому від Helicobacter pylory(+) чи Helicobacter pylory(-) типу хронічного гастродуоденіту. Для корекції остеопенічного синдрому всі пацієнти зі зниженою МЩКТ приймали препарати кальцію і дотримувалися рекомендацій щодо дієти і способу життя. При повторному обстеженні через шість місяців виявлено підвищення середнього значення МЩКТ на 11%.
Висновки. При хронічній патології гастродуоденальної зони у дітей визначається зниження МЩКТ. Рівень МЩКТ залежить від перебігу захворювання, факторів зовнішнього середовища, способу життя та характеру харчування. Їх оптимізація та призначення препаратів кальцію призводять до вірогідного підвищення МЩКТ.
Ключові слова: остеопенія, ультразвукова денситометрія, хронічний гастродуоденіт, діти.