SOVREMENNAYA PEDIATRIYA. 2015.2(66):113-118; doi 10.15574/SP.2015.65.113

Продукція діабетасоційованих аутоантитіл до острівцевих аутоантигенів (IAB2A, GADA, IAA) у дітей і підлітків на етапах еволюції цукрового діабету 1 типу як основа клініко-імунологічного алгоритму доклінічної діагностики захворювання

Попова В. В.

ДУ«Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ

Мета: вивчити клініко-імунологічні механізми патогенезу цукрового діабету 1 типу на підставі моніторингу процесів аутоімунної деструкції інсулінпродукуючих β-клітин і розробити алгоритм доклінічної діагностики захворювання, що дозволить окреслити групу маркерпозитивних дітей з обтяженою спадковістю та прогнозованим ризиком розвитку захворювання.

Пацієнти і методи. Обстежено 450 практично здорових нормоглікемічних дітей та підлітків і 123 хворих на цукровий діабет 1 типу (ЦД1) з різними термінами перебігу захворювання віком від 7 до 18 років.

Результати. Виявлено, що у 94 (26,7%) із 366 дітей з обтяженою спадковістю за не менш ніж дворазового визначення наявності в них діабетасоційованих аутоантитіл (ДААт) спостерігався підвищений титр ДААт, переважно GADA і IA-2A, у 49 (52,1%) з них від 6 міс. до 10 років (30,9±3,2 міс.) маніфестував клінічний дебют ЦД1. З 272 (73,3%) ДААт#негативних дітей за цей же період ЦД1 розвинувся в однієї (0,8%) дитини.

Висновки. Пріоритетним є встановлення частоти виявлення і динаміки титрів аутоантитіл GADA, IA-2A і IAA у дітей і підлітків на етапах еволюції ЦД1, як найбільш значущих маркерів розвитку ЦД1, та визначення формули поєднаної зустрічаємості й значень одночасно підвищених титрів ДААт до острівцевих аутоантигенів, а сааме IA-2A+GADA, як превальованої комбінації ДААт для ідентифікації маркерпозитивних пацієнтів у різні періоди формування і розвитку ЦД1, що предиктує як тривалість доклінічної стадії розвитку ЦД1, так і швидкість дебюту захворювання.

Ключові слова: цукровий діабет 1 типу, діти та підлітки, діабетасоційовані аутоантитіла, аутоантитіла до декарбоксилази глутамінової кислоти, аутоантитіла до протеїну тирозинфосфатази.

REFERENCES

1. Sosenko JM, Skyler JS, Palmer JP et al. 2011. A longitudinal study of GAD65 and ICA512 autoantibodies during the progression to type 1 diabetes in Diabetes Prevention Trial-Type 1 (DPT-1) participants. Diabetes Care. 34;11: 2435—2437.

2. Atkinson MA. 2012. The pathogenesis and natural history of type 1 diabetes. Cold Spring Harb Perspect.Med. 2: a007641

3. Atkinson MA. 2005. Thirty years of investigating the autoimmune basis for type 1 diabetes: Why can't we prevent or reverse this disease. Diabetes. 54;5: 1253—1263.

4. Atkinson MA, Eisenbarth GS, Michels AW. 2014. Type 1 diabetes. Type 1 diabetes. Lancet. 383;9911: 69—82.

5. Pihoker C, Gilliam LK, Hampe ChS, Lernmark A. 2005. Autoantibodies in diabetes. Diabetes. 54;Suppl 2: 52— 61.

6. Bingley PJ. 1996. Interactions of age, islet cell antibodies, insulin autoantibodies, and first-phase insulin response in predicting risk of progression to IDDM in ICA+relatives. The ICARUS Data Set. Diabetes. 45: 1720—1728.

7. Parikka V, Nanto-Salonen K, Saarinen M et al. 2012. Early seroconversion and rapidly increasing autoantibody concentrations predict prepubertal manifestation of type 1 diabetes in children at genetic risk. Diabetologia. 55;7: 1926—1936.

8. Howson JMM, Stevens H, Smyth DJ et al. 2011. Evidence that HLA class I and II associations with type 1 diabetes, auto-antibodies to GAD and autoantibodies to IA-2, are distinct. Diabetes. 60;10: 2635—2644.

9. Bender Ch, Schlosser M, Christen U et al. 2014. GAD autoantibody affinity in schoolchildren from the general population. Diabetologia. 57: 1911—1918.

10. Lebastchi J, Herold KC. 2012. Immunologic and metabolic biomarkers of b_cell destruction in the diagnosis of type 1 diabetes. Cold Spring Harb Perspect Med. 2: a007708.

11. Orban RT, Sosenko JM, Cuthbertson D et al. 2009. Pancreatic islet autoantibodies as predictors of type 1 diabetes in the Diabetes Prevention Trial — Type 1. Diabetes Care. 32: 2269—2274.

12. Pietropaolo M, Towns R, Eisenbarth GS. 2012. Humoral autoimmunity in type 1 diabetes: prediction, significance, and detection of distinct disease subtypes. Cold Spring Harb Perspect Med. 2: a012831.

13. Siljander HTA, Simell S, Hekkala A et al. 2009. Predictive characteristics of diabetes-associated autoantibodies among children with HLA-conferred disease susceptibility in the general population. Diabetes. 58: 2835—2842.

14. Chmiel R, Giannopoulou EZ, Winkler Ch et al. 2015. Progression from single to multiple islet autoantibodies often occurs soon after seroconversion: implications for early screening. Diabetologia. 58;2: 411—413.

15. Schneider DA, von Herrath MG. 2014.Potential viral pathogenic mechanism in human type 1 diabetes. Diabetologia. 57: 2009—2018.

16. Ziegler AG, Rewers M, Simell O et al. 2013. Seroconversion to multiple islet autoantibodies and risk of progression to diabetes in children. JAMA. 309;23: 2473—2479.

17. Gabbay MAL, Sato MN, Duarte AJS, Dib SA. 2012. Serum titres of anti-glutamic acid decarboxylase-65 and anti-IA-2 autoantibodies are associated with different immunoregulatory milieu in newly diagnosed type 1 diabetes patients. Clin Exp Immunol. 168;1: 60—67.

18. Sherry NA, Tsai EB, Herold KC. 2005. Natural history of β-cell function in type 1 diabetes. Diabetes. 54;Suppl 2: 32—39.

19. Standards of medical care in diabetes — 2015. Diabetes care. 2015. 38;Suppl 1: 1—90.

20. Sosenko JM, Skyler JS, Palmer JP et al. 2013. The prediction of type 1 diabetes by multiple autoantibody levels and their incorporation into an autoantibody risk score in relatives of type 1 diabetic patients. Diabetes Care. 36;9: 2615—2620.