• Гормональний статус пацієнток після хірургічного лікування фіброзно-кістозної мастопатії та можливості його корекції

Гормональний статус пацієнток після хірургічного лікування фіброзно-кістозної мастопатії та можливості його корекції

HEALTH OF WOMAN. 2017.5(121):128–131; doi 10.15574/HW.2017.121.128

Присташ Ю. Я.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Мета дослідження: вивчення ефективності застосування Мастодинону за показаннями у підвищених дозах у порівнянні зі стандартною дозою.

Матеріали та методи. Були проаналізовані дані 60 пацієнток після хірургічного лікування фіброзно-кістозної мастопатії. Залежно від післяопераційної терапії, яку отримували хворі, вони були розподілені на три групи. Група І (n=20): хворі спостерігались згідно зі стандартами, встановленими у мамологічній практиці, та не отримували спеціальних засобів, які впливають на гормональний гомеостаз. Група ІІ (n=20): крім спостереження хворі отримували препарат Мастодинон® (1 таблетка або 30 крапель 2 рази на добу) протягом 6 міс. Група ІІІ (n=20): пацієнтки отримували для післяопераційної реабілітації Мастодинон® у подвійній дозі (2 таблетки або 60 крапель 2 рази на добу) протягом 6 міс.

Результати. Хірургічне лікування без консервативної терапії ліквідує тільки органічні зміни у грудних залозах (ГЗ), але гормональні порушення, що призвели до патолого-гістологічних змін тканин ГЗ, продовжують існувати протягом тривалого часу і можуть призвести до повторних вузлоутворювань. У 25% групи І хворих протягом 2 років виконували повторні секторальні резекції з приводу рецидиву вузлоутворення. Використання препарату Мастодинон® у стандартних дозах (група ІІ) для післяопераційної реабілітації сприяє значному покращанню гормонального гомеостазу (нормалізація рівня пролактину, естрадіолу та прогестерону), зниженню ступеня циклічної мастодинії на 24,7 мм за даними візуально-аналогової шкали (ВАШ) та покращанню УЗ-картини ГЗ у 75% хворих. Найбільш яскраво позитивний вплив такого підходу до реабілітації після етапу хірургічного лікування відзначено за використання Мастодинону у подвійних дозах (2 таблетки або 60 крапель 2 рази на добу) у групі ІІІ. У цих пацієнток ступінь зниження циклічної мастодинії становив 30 мм за ВАШ та позитивні зміни у тканинах ГЗ було відзначено у 85% хворих. Але найвищу частоту небажаних явищ також відзначено у групі ІІІ, хоча вони були тимчасового характеру і не потребували відміни препарату чи зниження дози.

Заключення. Незважаючи на наявність побічних ефектів, які мали нетривалий перебіг і у групі із застосуванням подвійної дози Мастодинону, наше дослідження засвідчило кращі результати такого лікування, ніж при застосуванні стандартних доз, більш швидкий і стійкий терапевтичний ефект. Ураховуючи отримані результати, можна стверджувати, що вживання підвищених доз Мастодинону можна рекомендувати пацієнткам для лікування мастопатії.

Для більш повного вивчення такого важливого аспекту, як переносимість підвищених доз Мастодинону, доцільно проведення більш масштабних досліджень з урахуванням лікарської форми та застосуванням інших препаратів.

Ключові слова: мастопатія, післяопераційна реабілітація, Мастодинон®, мастодинія.

Література:

1. Смоланка І.І., Ляшенко А.О. Фіброзно-кістозна мастопатія // Жіночий лікар. – 2007. – № 1. – С. 16.

2. Зайцев В.Ф. Тактика хірурга при вузлових утвореннях молочних залоз / В.Ф. Зайцев, Т.А. Ніколаєнко, С.В. Сугак // Актуальні проблеми клінічної медицини. – Мн., 1999. – С. 35–36.

3. Высоцкая И.В., Летягин В.П., Ким Е.А. Дисгормональные дисплазии молочних желез // Маммология. – 2006. – № 2. – С. 9–12.

4. Андреева Е.Н., Леднева Е.В. Основные аспекты этиологии и патогенеза фиброзно-кистозной болезни молочной железы // Акушерство и гинекология. – 2002. – № 6. – С. 7–9.

5. Тагиева Т.Т., Волобуев А.И. Применение Мастодинона у женщин с фиброзно-кистозной мастопатией // Здоров’я України. – 2002. – № 5.

6. Chaste tree (Vitex agnus-castus) – Pharmacology and clinical indications W. Wuttke, H. Jarry, V. Christoffe, B. Spengler, and D. Seidlovб-Wuttke Phytomedicine 10: 348–357, 2003. https://doi.org/10.1078/094471103322004866; PMid:12809367