• Електроміографічний контроль ефективності комплексного лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром і гіпокінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки

Електроміографічний контроль ефективності комплексного лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром і гіпокінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки

HEALTH OF WOMAN. 2017.6(122): 78–80; doi 10.15574/HW.2017.122.78

Чабанов П. В.
ДУ «Інститут урології НАМН України», м. Київ

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром і гіпокінетичним тонусом детрузора (м’яза – виштовхувача сечі) та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки.

Матеріали та методи. Були проведені комплексна діагностика та консервативне лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром і гіпокінетичним тонусом детрузора та поєднаною патологією дистальних відділі товстої кишки – 36 (53%) жінок та 32 (47%) чоловіків. Середній вік жінок становив 43,4±2,1 року, чоловіків – 39,8±1,9 року. Тривалість захворювання у жінок становила 19,7±1,5 міс, у чоловіків – 22,4±1,8 міс. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії.

Результати. Установлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки за їхньої поєднаної патології. Консервативне лікування пацієнтів даної категорії з допомогою електростимуляції за гальмівною методикою було ефективним.

Заключення. Комплексне консервативне лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром і гіпотонічним тонусом детрузора та поєднаною патологією дистальних відділів товстої кишки є ефективним, що підтверджується електроміографічним контролем за результатами лікування.

Ключові слова: нейрогенні розлади сечовипускання, нейрогенна дисфункція кишечнику, детрузор, електроміографія.

Литература

1. Малых А.Л., Пыков М.И. Нейрогенные дисфункции органов малого таза у детей, подростков, молодых взрослых. – М.: ОАО «ИПК «Ульяновский Дом печати», 2009. – 320 с.

2. Abrams P., Andersson K.E., Birder L. et al. Fourth International Consultation on Incontinence Recommendations of the International Scientific Committee: Evaluation and treatment of urinary incontinence, pelvic organ prolapse, and fecal incontinence. Neurourol Urodyn. – 2010; 29. – P. 213–240. https://doi.org/10.1002/nau.20870; PMid:20025020

3. Altomare, Donato F.; Pucciani, Filippo 2007. Rectal Prolapse: Diagnosis and Clinical Management. Springer. p. 12, P. 88–90.

4. Hampton BS. «Pelvic organ prolapse», 2009, Med Health, P. 5–9.

5. Coyne K.S., Cash B., Kopp Z., et al. The prevalence of chronic constipation and faecal ncontinence among men and women with symptoms of overactive bladder. BJU Int, 2011; 107, P. 254–261. https://doi.org/10.1111/j.1464-410X.2010.09446.x; PMid:20590548

6. Boons P., Collinson R., Cunningham C., Lindsey I., 2010, «Laparoscopic ventral rectopexy for external rectal prolapse improves constipation and avoids de novo constipation». Colorectal disease : the official journal of the Association of Coloproctology of Great Britain and Ireland 12 (6): 526–32. https://doi.org/10.1111/j.1463-1318.2009.01859.x; PMid:19486104

7. Samaranayake C.B., Luo C., Plank A.W., Merrie A.E., Plank L.D., Bissett I.P., 2010. «Systematic review on ventral rectopexy for rectal prolapse and intussusception.». Colorectal disease: the official journal of the Association of Coloproctology of Great Britain and Ireland 12 (6): 504–12. https://doi.org/10.1111/j.1463-1318.2009.01934.x; PMid:19438880